915/294/21 Про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - 15.09.2022 Прийняття

щодо постанови Верховного Суду від 15.09.2022, прийнятої за наслідками розгляду касаційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД", на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 (за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2021) у справі за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" про стягнення 26 196 979,45 грн.

У судовому засіданні 15.09.2022, більшістю голосів колегії суддів, прийнято рішення про часткове задоволення касаційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" та зміну постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 і додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2021 у справі №915/294/21, виклавши пункт 3 резолютивної частини додаткового рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код 25394566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" (23140, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Демидівка, вул. Колгоспна, буд. 1 Б; ідентифікаційний код 37261790) 42618 (сорок дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн 08 коп. витрат на правничу допомогу".

При прийнятті вказаного судового рішення суддею Кролевець О. А., було висловлено окрему думку наступного змісту.

Короткий виклад історії справи

1. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" (відповідач) про відшкодування збитків у сумі 20 322 401,83 грн, стягнення штрафу у розмірі 4 887 670 грн. та пені у розмірі 986 907,62 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору від 11.08.2020 № 60425643, в частині поставки товару (соняшник урожаю 2020 року) в кількості 2 500 метричних тон з опціоном +3,0/-3,0%, в обумовлені сторонами строки з 10.09.2020 по 31.10.2020 включно, внаслідок чого позивач змушений був понести реальні збитки у вигляді додаткових витрат на закупівлю непоставленого відповідачем товару у інших постачальників за більш високою ціною.

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2021 позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 690 835,33 грн та штраф в розмірі 3 421 369 грн. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 20 322 401,83 грн, пені в розмірі 296 072,29 грн та штрафу в розмірі 1 466 301 грн відмовлено.

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2021 скасовано в частині стягнення з ТОВ "ОДЕМО" 690 835,33 грн пені та 3 421 369 грн штрафу. Прийнято нове рішення у справі № 915/294/21, яким у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" про відшкодування збитків у сумі 20 322 401,83 грн, стягнення штрафу у розмірі 4 887 670 грн та пені у розмірі 986 907,62 грн відмовлено.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29 400 грн, а також гонорару в розмірі 2 208 477,51 грн, який дорівнює 10% від розміру вимог, в задоволенні яких судом відмовлено.

6. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" подало заперечення щодо розподілу судових витрат, що пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, мотивовані тим, що стягнення гонорару у вигляді 10% від незадоволених судом позовних вимог є явно неспівмірним: ані із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ані із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ані із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Позивач вважав, що при визначенні розміру судових витрат на оплату послуг адвоката, який буде здійснено за наслідками розгляду даної справи, слід враховувати принцип jura novit curia (суд знає закони) та розмежувати, які саме виконані адвокатом роботи або надані послуги мали безпосередній вплив на прийняте судове рішення. Також позивач зауважив, що договір про надання правничої допомоги укладено, а акт приймання-передачі складено між Адвокатським бюро "Романа Олійника" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО", в той час як всі процесуальні документи від імені та в інтересах відповідача, так само як і представництво його інтересів в суді, здійснювалися адвокатом Цвик Андрієм Олеговичем, а в судовому засіданні 30.09.2021 також адвокатом Якименком Костянтином Вячеславовичем, хоча будь-яких належних та допустимих доказів наявності трудових відносин між Адвокатським бюро "Романа Олійника" та адвокатами Цвик А.О. і Якименком К.В. (копію трудової книжки, копії наказів про призначення на посаду, копію трудового договору тощо) відповідачем надано не було.

7. Господарський суд Миколаївської області додатковим рішенням від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 915/294/21, стягнув з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" 1 034 738,18 грн витрат на правничу допомогу, з яких 18 618,08 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 016 120,09 грн гонорару успіху.

8. Судові рішення мотивовані доведеністю відповідачем належними та допустимими доказами понесених ним витрат на правову допомогу у даній справі в розмірі 24 000 грн.

9. Разом з цим, з огляду на загальні засади законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, суди зазначили, що заявлений ТОВ "ОДЕМО" гонорар успіху є завищеним та належна до відшкодування сума підлягає зменшенню на 50%.

10. Також, врахувавши рекомендації Ради адвокатів Харківської області, викладені у відповідному рішенні № 17 від 21.03.2018, щодо "гонорару успіху" (в разі прийняття рішення на користь клієнта), який відповідно до цих рекомендацій становить 5% від ціни позову, суди дійшли висновку, що співмірний і розумний розмір гонорару успіху відповідача у даній справі становить 5% від розміру вимог, в задоволенні яких судом відмовлено, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

11. Водночас, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до положень статті 129 ГПК України та з огляду на часткове задоволення позовних вимог, визначив відповідні суми для відшкодування пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 18 618,08 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 1 016 120,09 грн гонорару успіху.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

12. У постанові від 15.09.2022, частково задовольняючи касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД", суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у цій справі з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в загальній сумі 42 618,08 грн, з яких 18 618,08 грн витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно задоволених вимог), безпосередньо пов`язаних з розглядом справи, та 24 000 грн витрат у формі "гонорару успіху", опосередковано пов`язаних з розглядом справи, втім які за оцінкою колегії суддів саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку (у пов`язаності) з розглядом справи.

13. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума гонорару в розмірі 10% від суми незадоволених позовних вимог не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, у спосіб її зменшення до якогось іншого відсотку, у даному випадку до 5% від суми незадоволених позовних вимог відповідно, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу. При цьому самим адвокатським бюро складено акти про надання клієнтові юридичних послуг з урахуванням складності цієї справи, які вартують 29 400 грн, з яких за висновками судів лише 24 000 грн можуть бути віднесені на позивача.

14. Тобто касаційний господарський суд виходив з того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.

15. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважав, що за результатами розподілу судових витрат, витрати в формі "гонорару успіху" не можуть бути стягнуті в розмірі, який на понад 98% перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

16. Підсумовуючи, свої висновки суд касаційної інстанції зазначив, що судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат, виходячи лише зі зменшення судом гонорару, який визначено сторонами цього договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 "Судові витрати" ГПК України (1798-12) , у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування.

17. Однак, вважаю, що Верховний суд у своїй постанові вийшов за межі своїх повноважень, визначених статтею 300 ГПК України, і всупереч статтям 86 та 269 ГПК України, здійснивши переоцінку доказів, які були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

20. Так, у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126, 129, 244 ГПК України, і вимога ТОВ "ОДЕМО" обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

21. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надавши відповідну юридичну оцінку умовам укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" та Адвокатським бюро "Романа Олійника" договору, а також врахувавши заперечення позивача проти задоволення зазначеної заяви, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача, зокрема, 1 016 120,09 грн гонорару успіху.

22. При цьому суди зазначили, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, заявлений відповідачем гонорар успіху у розмірі 2 208 477,51 грн, який дорівнює 10% від розміру вимог, в задоволенні яких судом відмовлено є завищеним, а відтак належна до відшкодування сума підлягає зменшенню на 50%.

23. Суди попередніх інстанцій додатково взяли до уваги те, що рішенням № 17 від 21.03.2018 Радою адвокатів Харківської області рекомендовано адвокатам застосовувати "гонорар успіху" (в разі прийняття рішення на користь клієнта), який відповідно до цих рекомендацій становить 5% від ціни позову.

24. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку, що співмірний і розумний розмір гонорару успіху відповідача у даній справі становить 5% від розміру вимог, в задоволенні яких судом відмовлено, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

25. Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

26. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

27. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

28. На мою думку, ухвалюючи відповідні судові рішення у цій справі суди попередніх інстанцій врахували висновки Європейського суду з прав людини, а також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21 (про неврахування яких зазначає скаржник у касаційній скарзі) щодо обґрунтованості, розумності, необхідності, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також виходили з конкретних обставин справи, значення справи для сторін та їх фінансового стану.

29. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

30. Тобто у розумінні норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

31. При цьому вважаю, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися) та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 927/819/21).

32. Також слід брати до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів стягувача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).

33. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

34. На мою думку доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи. При цьому, Верховний Суд викладеного не врахував, не спростував наведених доводів судів першої та апеляційної інстанцій та вдався до переоцінки доказів.

35. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

37. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

38. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

39. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

40. З урахуванням викладеного, вважаю, що касаційна скарга Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" задоволенню не підлягала, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 (за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2021) та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2021 у справі № 915/294/21 слід було залишити без змін.