826/1081/16 Про зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання особи - 29.07.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Оболонського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України у м. Києві, Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації - Центру надання адміністративних послуг Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.).

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації - Центру надання адміністративних послуг (далі Відповідач 1), Оболонського районного відділу Державної міграційної служби України в м. Києві (далі Відповідач 2), в якому просили, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати протиправними дії Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації - Центру надання адміністративних послуг та Оболонського районного відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві;

- зобов`язати Оболонську районну у м. Києві державну адміністрацію - Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та Оболонський районний відділ Головного Управління Державної міграційної служби в м. Києві здійснити реєстрацію ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначали, що проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний будинок належить ОСОБА_1 на праві приватної власності Однак 15.01.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали відповідь Оболонського районного відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 16.12.2015 про відмову у реєстрації місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_3, з посиланням на положення Постанови Кабінету Міністрів України №321 "Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають будівельним нормам, у жилі будинки". Позивачі вважають такі дії відповідачів неправомірними та такими, що порушують їх права.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що садовим будинком, у відповідності до Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44 із змінами, вважається будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків. Будь - яких належних та допустимих доказів того, що вказаний садовий будинок у порядку, визначеному нормативно - правовими актами України, був переведений позивачем ОСОБА_1, як власником об`єкту нерухомого майна, в жилий будинок, суду надано не було. Отже, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у діях Оболонської районної у м. Києві ради державної адміністрації - Центру надання адміністративних послуг та Оболонського районного відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві відсутні ознаки протиправності в частині відмови у проведенні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою розташування садового будинку, а саме: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації - Центру надання адміністративних послуг щодо повернення без виконання документів на реєстрацію ОСОБА_1, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 листом № 6/337 від 16.12.2015.

В решті позовні вимоги залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, вказав на те, що відповідно до Житлового кодексу УРСР (5464-10) дачний будинок не зазначений в переліку об`єктів, які не входять до житлового фонду. Суд зазначив, що вирішуючи даний спір, слід виходити з таких характеризуючи ознак об`єкту нерухомості, як пристосування та придатність будинку для постійного проживання. Суд зазначив, що будинок, який належить на праві приватної власності позивачу має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивачів. Доводи відповідача про те, що вказаний будинок згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначений як дачний будинок, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, адже це не позбавляє такий будинок ознак, притаманних житлу, тому підтверджує право позивачів зареєструвати своє місце проживання. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Оболонський районний відділ Головного Управління Державної міграційної служби в м. Києві здійснити реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: м. Київ, садове товариство "Дружба", вул.. Садова, 16, буд. 26, суд зазначив, що ця позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки з 04.04.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 (207-2016-п) , що встановлює нові правила реєстрації місця проживання громадян та відповідно до якої функцію з реєстрації місця проживання передано до виконавчих органів територіальних громад, відтак підрозділи міграційної служби припинили здійснення реєстрації місця проживання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

14 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що Центр надання адміністративних послуг утворений для надання адміністративних послуг через адміністратора шляхом взаємодії його з суб`єктами надання адміністративних послуг. Вказує, що Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію тільки з 04 квітня 2016 року наділено повноваженнями органу з питань реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб. Вказує, що Оболонський РВ ДМС України в м. Києві не припинено як юридичну особу, а Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація не є його правонаступником і не може відповідати за його рішення, дії чи бездіяльність. Також посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачами не доведено факту їх постійного проживання у будинку АДРЕСА_3 . Отже, вважає, що підстави для реєстрації позивачів у садовому будинку відсутні.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ №150935 від 14.03.2005, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0.0397 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_3 . Кадастровий номер земельної ділянки 78265026.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 9536873 від 17.09.2013, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 131,2 кв.м, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний № 9537304 від 17.09.2013.

14.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, із заявою про здійснення його реєстрації та його дружини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, мотивуючи свою заяву тим, що на теперішній час він разом з дружиною проживають у цьому будинку.

Відповідно до листа №6/337 від 16.12.2015 Центром надання адміністративних послуг повернено без виконання документи на реєстрацію місця проживання в садовий будинок з одночасним зняттям з попередньої адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки реєстрація в садові (дачні) будинки заборонена.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно зі статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 "Свобода пересування" Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV (1382-15) ) передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Згідно зі ст. 6 Закону України №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає:

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу законного представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Згідно п. 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС, №1077 від 22.11.2012 для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:

письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, крім випадків, установлених пунктом 2.8 цього розділу;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;

право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року N 574 (z0084-12) "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за №84/20397;

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;

заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Згідно ст. 4 Житлового кодексу Української РСР №5464-X від 30.06.1983 жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Аналіз вищенаведених вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.

Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.

Вказаний правовий висновок міститься також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах №183/4661/16 (2-а/183/10/17) від 21 серпня 2019 року, №2340/4673/18 від 10 жовтня 2019 року, №826/12955/18 від 31 березня 2020 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, садовий будинок, який належить на праві приватної власності позивачу, має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивачів.

Відповідність садового будинку за вказаною адресою державним стандартам, будівельним нормам і правилам, які пред`являються до житлових будинків, і придатність для постійного (всесезонного) проживання, підтверджується наданою представником позивачів декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, технічним паспортом, довідкою Садівного товариства "Дружба" Оболонського району м. Києва.

Отже, сам по собі той факт, що садовий будинок був збудований на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому. Необхідно враховувати, що чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності дій Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації - Центру надання адміністративних послуг стосовно повернення без виконання документів на реєстрацію місця проживання в садовому будинку з одночасним зняттям з попередньої адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листом №6/337 від 16.12.2015.

Суд вважає безпідставними посилання скаржника на помилковість визначення судом саме Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації в особі Центру надання адміністративних послуг органом, чиї дії щодо повернення без виконання документів позивачів є протиправними, оскільки спірні правовідносини виникли саме між позивачами та Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації в особі Центру надання адміністративних послуг. Суд зазначає, що саме Центр надання адміністративних послуг є органом, який листом №6/337 від 16.12.2015 повернув без виконання документи позивачів, чим порушив їх законні права та інтереси.

Водночас, Суд звертає увагу скаржника на те, що вимоги позивачів про зобов`язання Оболонський районний відділ Головного Управління Державної міграційної служби в м. Києві здійснити реєстрацію ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, залишені судом апеляційної інстанції без задоволення, оскільки, як зазначив суд, з 04.04.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 (207-2016-п) , якою встановлено нові правила реєстрації місця проживання громадян та передано функції з реєстрації місця проживання до виконавчих органів територіальних громад. При цьому, рішення суду в цій частині не оскаржувалось позивачами.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.