Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про звільнення С. Станік з посади судді Конституційного Суду України"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Домбровського Івана Петровича - головуючий,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича - суддя-доповідач,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Указу Президента України "Про звільнення С. Станік з посади судді Конституційного Суду України" від 1 травня 2007 року N 370 (370/2007) (Офіційний вісник Президента України, 2007 р., N 6, ст. 101).

Заслухавши суддю-доповідача Дідківського А.О. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 53 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), Указ Президента України "Про звільнення С. Станік з посади судді Конституційного Суду України" (370/2007) (далі - Указ).

Народні депутати України вважають, що гарантована Конституцією України (254к/96-ВР) незалежність суддів Конституційного Суду України забезпечується "особливим порядком їх призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 26 частини першої статті 85, статті 148, 149 (254к/96-ВР) ) , забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина друга статті 126 (254к/96-ВР) ) , особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (статті 126, 149 (254к/96-ВР) ) тощо. Незалежність і недоторканність суддів не є їхнім особистим привілеєм, а мають публічно-правовий характер і спрямовані передусім на безперешкодне виконання суддею своїх професійних обов'язків у здійсненні правосуддя".

У конституційному поданні також зазначається, що незалежність суддів - це основоположний принцип функціонування судової влади, зміст якого є універсальним і не може змінюватися в залежності від політичної ситуації в державі.

На думку народних депутатів України, Президент України як гарант додержання Конституції України (254к/96-ВР) повинен не лише дотримуватися конституційних принципів у своїй діяльності, а й забезпечувати гарантії незалежності суддів, в тому числі й суддів Конституційного Суду України.

Автори клопотання стверджують, що Указ (370/2007) не містить юридичних фактів порушення суддею Конституційного Суду України С. Станік присяги, виданий всупереч вимогам статті 8, частини другої статті 19, статей 106, 126, 149 Конституції України (254к/96-ВР) , статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та параграфа 63 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) , а тому є неконституційним.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 4 червня 2007 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Основним Законом України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152 (254к/96-ВР) ) .

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) у конституційному поданні повинне бути зазначене правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або його окремих положень (пункт 4 частини другої статті 39 (422/96-ВР) ) .

Аналіз конституційного подання свідчить про те, що його авторами зазначених вимог не дотримано. Вони лише навели зміст ряду положень статей 8, 19, 106, 126 та 149 Конституції України (254к/96-ВР) , а правового обґрунтування невідповідності цим конституційним нормам Указу (370/2007) у поданні немає. У ньому фактично наводяться аргументи щодо невідповідності Указу (370/2007) статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та параграфа 63 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) , якими, на думку народних депутатів України, визначена процедура припинення повноважень судді Конституційного Суду України. Тоді як положення статті 126 Конституції України (254к/96-ВР) встановлюють лише підстави звільнення з посади судді, які відповідно до статті 149 Основного Закону України (254к/96-ВР) поширюються також на суддів Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України вважає, що умовою для відкриття конституційного провадження у справі щодо неконституційності правового акта є надання суб'єктом права на конституційне подання аргументів, які б свідчили про невідповідність положень цього акта саме нормам Конституції України (254к/96-ВР) (а не законів чи інших нормативно-правових актів) або про порушення встановленої саме Конституцією України (254к/96-ВР) процедури його розгляду, ухвалення або набрання ним чинності чи перевищення конституційних повноважень при його прийнятті.

Такого правового обґрунтування у конституційному поданні не наведено. Посилання на невідповідність Указу (370/2007) статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та параграфа 63 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) не можна розцінювати як обґрунтування його неконституційності.

Крім того, за правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у мотивувальній частині Рішення від 27 березня 2002 року N 7-рп/2002 (v007p710-02) (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад): "закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152 Конституції України (254к/96-ВР) ) . Перелік актів, щодо конституційності яких Конституційним Судом України здійснюється перевірка, визначено у частині першій статті 150 Конституції України (254к/96-ВР) . Аналіз положень цих статей Конституції України (254к/96-ВР) свідчить, що до "інших правових актів", про які йдеться в частині другій статті 147, частині першій статті 152 Конституції України (254к/96-ВР) , належать, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти Президента України" (пункт 4 (v007p710-02) ) ; "до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань виключно щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) актів Верховної Ради України, Президента України про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад, а не щодо їх законності" (пункт 5 (v007p710-02) ) .

Ця правова позиція підтверджена і в Рішенні Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року N 8-рп/2002 (v008p710-02) (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), в якому сказано, що Конституційний Суд України "не уповноважений вирішувати питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (стаття 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) ) . Постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України є підзаконними актами (стаття 91; частина третя статті 106 Конституції України (254к/96-ВР) ) , тобто такими, що приймаються на основі та на виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України і мають відповідати їм. Тому вони можуть перевірятися на відповідність не тільки Конституції (254к/96-ВР) , а й законам України. Перевірка законності зазначених актів є функцією судів загальної юрисдикції. У разі виникнення питання щодо їх конституційності починає діяти механізм, передбачений статтею 150 Конституції України" (254к/96-ВР) (пункт 5 (v008p710-02) ) .

Тому підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, є підставами для відмови у відкритті конституційного провадження у справі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 13, 14, 39, 45, 50, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Конституційний Суд України у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Указу Президента України "Про звільнення С. Станік з посади судді Конституційного Суду України" від 1 травня 2007 року N 370 (370/2007) на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.

                                        КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ