814/1931/16 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з органів Національної поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 15.04.2020 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ НП у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Миколаївській області від 31.08.2016 р. № 243 о/с про її звільнення з поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваний наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не дотримана процедура звільнення при скороченні штату, питання щодо можливого використання її на службі поліції не обговорювалося, вакантні посади їй не пропонувалися, хоча вона має бажання проходити службу в поліції в майбутньому та на момент звільнення має звання майора поліції, вислугу 13 років в органах внутрішніх справ України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ відповідача № 243 о/с від 31.08.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про національну поліцію № 580 (далі - Закон № 580);

- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Миколаївській області;

- стягнуто з ГУ НП у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 9798,3 грн;

- постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 5 534, 27 грн допущено до негайного виконання.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що фактично в структурі ГУ НП в Миколаївській області відбулася реорганізація, утім скорочення штату, зокрема посади, яку обіймав позивач, не було.

Відповідачем не дотримано встановленого законодавством порядку звільнення працівника за скороченням штату.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що фактичною підставою для звільнення позивача був протокол атестаційної апеляційної комісії від 26.02.2016 №15.00004004.0022041, згідно з яким позивач не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

У цьому зв`язку суди зауважили, що відповідач безпідставно не взяв до уваги судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 814/692/16, у яких визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення позивача з мотивів невідповідності займаній посаді.

Судами зазначено також, що порядок (процедура) звільнення працівника через скорочення штатів не визначений спеціальним законом, тому до правовідносин слід застосовувати загальні положення норм трудового законодавства.

Враховуючи наведене, суди вважали звільнення позивача незаконним та дійшли висновку про необхідність його поновлення на службі в поліції зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обрахунок якого здійснили з урахуванням положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (100-95-п) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 05.02.2018 була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації передбачений статтею 68 Законом № 580-VІІІ), що є нормами спеціального Закону.

Скаржник наголошує, що наказами Голови Національної поліції України від 28 квітня 2016 року № 360 "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31 травня 2016 року №440 "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" скасовано всі тимчасові штати Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та скорочено всі посади, в тому числі й ту, яку обіймав позивач.

При вирішенні питання працевлаштування позивача на посаду постійного штату було виконано норми Закону в повному обсязі та враховано висновок атестаційної комісії про службову невідповідність позивача, визначений у протоколі від 26.02.2016 №15.00004004.002204, а також попередній досвід та відношення до службової дисципліни.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, прийшов до арифметичної помилки при обрахунку кількості днів часу вимушеного прогулу.

Звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до даних спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України (322-08) (далі- КЗпП України (322-08) ), оскільки звільнення зі служби в поліції з підстав скорочення штатів врегульовано спеціальним законодавством.

Окрім того, в уточненнях до касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не враховано, що позивачем отримано матеріальне забезпечення по безробіттю у сумі 3012, 72 гривень.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з вересня 2005 по листопад 2015 проходила службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом ГУ НП у Миколаївській області від 7.11.2015р. № 3 о/с "По особовому складу", зміни до якого внесено наказом від 14.12.2015р. №15 о/с, відповідно до п.9 та 12 Розділу ХІ Закону № 580 ОСОБА_1, як прибулу з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання майор поліції на посаду старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Миколаївській області від 17.03.2016р. № 44 о/с майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону № 580 (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол апеляційної атестаційної комісії від 26.02.2016 №15.00004004.0022041.

Постановою Миколаївським окружним адміністративним судом 24.06.2016 у справі № 814/692/16, скасовано наказ ГУ НП у Миколаївській області №44 о/с від 17.03.2016 та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

На підставі вищевказаної постанови ГУ НП у Миколаївській області був виданий наказ №142 о/с від 30.06.2016, яким поновлено позивачку на службі в поліції.

Однак, 1.07.2016 позивачці під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку з скороченням займаної посади.

31 серпня 2016 відповідно до наказу ГУ НП у Миколаївській області №243 о/с ОСОБА_1, звільнено з посади старшого слідчого Жовтневого відділення поліції Корабельного відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону № 580 (у зв`язку зі скороченням штатів) з 05.09.2016.

Не погодившись з правомірністю цього наказу позивач звернувся з позовом до суду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Конституція України (254к/96-ВР) :

"Стаття 19. '' Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Кодекс законів про працю України (322-08) (надалі - КЗпП України (322-08) ):

Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

"Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу".

Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників

"Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно". Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (580-19) :

Стаття 68. Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації

"1. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

2. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

3. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

5. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства".

Стаття 77. Звільнення зі служби в поліції

"1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів".

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 № 988 (988-2015-п) (далі - Постанова № 988): Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (z0669-16) (далі - Порядок № 260).

Абзац 1 пункту 6 Розділу ІІІ Наказу № 260: Поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Пункт 9 Розділу І Порядку № 260: При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 68 Закону №580-VIII, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Отже, Законом передбачено, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільненню підлягають не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

Відповідно до частин 2-3 статті 68 Закону, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, встановлено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Таким чином, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону №580-VIII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Отже, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.

При цьому, судами попередніх інстанцій правильно враховано, що позивачу взагалі не пропонувались вакантні посади, які були наявні у ГУ НП у Миколаївській області і питання можливості його подальшого використання на службі в поліції жодним чином не вирішувалось.

Судами досліджено, що в новому штатному розкладі було затверджено штат у кількості 3272 штатних одиниць, з яких поліцейські 2878, 2197 посад середнього складу поліції, 372 посади старших слідчих. Посаду позивача - старшого слідчого було збережено, що підтверджується звітом про добір на службу та рух кадрів в ГУ НП в Миколаївській області. Також, на час звільнення позивача не було зайнято 809 посад, з яких 148 посад саме старших слідчих.

Тому, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника щодо відсутності вакантних робочих місць, які б могли пропонуватись позивачу.

Колегія суддів касаційного суду погоджується також з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості врахування відповідачем при вирішенні питання про призначення позивача на посаду у постійному штаті ГУ НП у Миколаївській області висновків атестаційної комісії його службову невідповідність, оскільки протиправність даного висновку була встановлена у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2016 у справі № 814/692/16, яка набрала законної сили.

Що стосується аргументів касаційної скарги в частині помилкового застосування до спірних правовідносин норм статті КЗпП України (322-08) , то з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди посилались на статей 40, 42, 49-2 цього Кодексу, в якості додаткового обґрунтування наявності у відповідача обов`язку запропонувати позивачу вакантні посади, які були наявними в ГУ НП з моменту його попередження про наступне звільнення до моменту звільнення. Таке застосування загальних норм трудового законодавства не суперечить принципам субсидіарного застосування норм загального права у разі наявності норм спеціального права, оскільки не йде в розріз з вимогами статті 68 Закону №580-VIII.

Стосовно доводів скаржника щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно відсутності в ГУ НП у Миколаївській області процесу реорганізації, оскільки жодними доказами вказані доводи не підтверджено, Суд зазначає наступне.

У випадку скорочення тимчасового штату з одночасним введенням постійного штату, звільнення зі служби в поліції, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штатних одиниць у новому штаті. При цьому, саме по собі скорочення чисельності штатних одиниць у новому штаті не є підставою для звільнення зі служби в поліції чи зміни істотних умов її проходження, якщо у новому штаті зберігається посада, яку поліцейський обіймав у попередньому штаті, у тому числі тимчасовому штаті. Висновок щодо скорочення штату можливий за умови проведення порівняльного аналізу штату, який існував до реорганізації та після неї.

Тому, враховуючи процесуальний обов`язок відповідача доводити правомірність видання наказу про звільнення позивача, Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних доказів щодо скорочення в новому штаті посади старшого слідчого, яку обіймала позивачка

Отже, в силу вищевикладеного, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності дій відповідача при звільненні позивача зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону № 580.

Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу отриманого позивачем матеріального забезпечення по безробіттю, слід зазначити таке.

Згідно із частиною 2 статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року (справа №826/808/16).

В частині доводів скаржника щодо неправильного розрахунку кількості днів вимушеного прогулу, Суд зауважує наступне.

Відповідно до приписів частини 3 статті 341 КАС України, Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами пункту 2 Постанови № 988 передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Таким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (z0669-16) , який набрав чинності 27.05.2016.

Таким чином, враховуючи, що на день винесення наказу про звільнення (31.08.2016) норми вказаного Порядку № 260, який є спеціальним нормативно - правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, набрали законної сили, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованих висновків щодо застосування Порядку № 100 до спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, дійшли до хибних висновків щодо методики обрахунку розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачу відповідно до Порядку №100.

Окрім того судами попередніх інстанцій не досліджено момент припинення служби в поліції Михайлової Т.О., виходячи з оспорюваного наказу ГУ НП у Миколаївській області від 31.08.2016 № 243 о/с, яким позивача звільнено з 05.09.2016.

Дані обставини мають істотне значення для справи, оскільки слугують підставою для підрахунку загальної кількості днів вимушеного прогулу та відповідного розрахунку його суми.

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин - методики обрахунку розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу та моменту припинення ОСОБА_1 служби в поліції, що, зважаючи на незаконність звільнення позивача, в подальшому, слугувало підставою для нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Таким чином, з огляду на викладене, Суд зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Миколаївській області -задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 - скасувати в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду у вказаній частині.