816/846/15-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми податку на додану вартість - 14.04.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 (суддя - Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 (головуючий суддя - Філатов Ю.М., судді - Бенедик А.П., Водолажська Н.С.)у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Снек" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК"(далі - ТОВ "ЛІДЕР СНЕК") звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року №0003852201/1638.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року №0003852201/1638 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України (2755-17) . Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в періоді, що перевірявся, повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вказував, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено порушення, яке обгрунтовується виключно посиланням на акт перевірки від 13 серпня 2014 року №268/22/35323624 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ "Золоте Руно 2013". А тому вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від від 09.06.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015, у справі №816/846/15-а позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області 29 серпня 2014 року №0003852201/1638.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дало суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Лідер Снек" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №2014/16-03-22-01-08/36410581 від 13 серпня 2014 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003852201/1638 від 29 серпня 2014 року. Фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ФГ "Золоте Руно 2013" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами, платниками податку на додану вартість.

Кременчуцька ОДПІ оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.08.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки акту Полтавської ОДПІ № 268/22/35323624 від 13.08.2015 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ "Золоте Руно 2013" з питань правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов?язань з податку на додану вартість та правомірності перебування на фіксованому сільськогосподарському податку за період з 01.01.213 по 30.06.2014, згідно якого зменшено податковий кредит та податкові зобов?язання, в т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ "Лідер Снек".

Позивач не реалізував своє процесуальне право на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.04.2020 прийняв касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 14.04.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Лідер Снек" (код ЄДРПОУ 36410581) зареєстровано як юридична особа 07 квітня 2009 року, номер запису 1 585 102 0000 006759.

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: інші види перероблення та консервування фруктів і овочів, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, оптова торгівля фруктами й овочами.

Кременчуцькою ОДПІ, відповідно до пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Лідер Снек" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 13 серпня 2014 року №2017/16-03-22-01-08/36410581, за висновками якого позивачем допущено порушення пункту 198.1, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 229 166,70 грн.

На підставі акту перевірки від 13 серпня 2014 року №2017/16-03-22-01-08/36410581 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року №0003852201/1638, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 343 750,05 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2 229 166,70 грн та за штрафними санкціями в розмірі 1 114 583,35 грн.

Позивачем були подані скарги на податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року №0003852201/1638 до ГУ Міндоходів у Полтавській області скаргу та до Державної фіскальної служби України, які залишені без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 27 березня 2014 року між ТОВ "Лідер Снек" (Покупець) та ФГ "Золоте Руно 2013" (Постачальник) укладено договір поставки №304/138.

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити насіння гарбузове (не лущене) кількістю 50 тон, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар. Асортимент, кількість, номенклатура товару визначаються у відповідних накладних, які являються невід`ємною частиною договору. Ціна товару складає 5000 грн за тону, в тому числі ПДВ 8 333,33 грн. Загальна сума договору складає 2 500 000 грн. Оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника. Умови поставки: DDU (м. Кременчук), склад покупця. Приймання і здача товару здійснюється: за кількістю відповідно накладних. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент підписання відповідних накладних. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року.

28 березня 2014 року між ТОВ "Лідер Снек" (Покупець) та ФГ "Золоте Руно 2013" (Постачальник) укладено договір поставки №304/139.

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити покупцю насіння соняшникове не лущене кількістю 870 тон, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар. Асортимент, кількість, номенклатура товару визначаються у відповідних накладних. Ціна товару складає 15000 грн. за тону, в тому числі ПДВ 2500 грн. Загальна ціна договору складає 13 050 000 грн. Оплата за товар здійснювалася шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється у строк до 30 квітня 2014 року включно. Поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника. Умови поставки: DDU (м. Кременчук), склад покупця. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент підписання відповідних накладних.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - насіння гарбузове (не лущене) кількістю 50 тон. на загальну суму 2 500 000 грн, в тому числі ПДВ 416 666,70 грн та насіння соняшникове кількістю 725 тон на загальну суму 31 125 000 грн, в тому числі ПДВ 1 812 500 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ФГ "Золоте Руно 2013" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 21 квітня 2014 року №РН-0000230, від 22 квітня 2014 року №РН-0000231, від 23 квітня 2014 року №РН-0000232, від 24 квітня 2014 року №РН-0000233, від 25 квітня 2014 року №РН-0000234, від 28 квітня 2014 року №РН-0000235, від 29 квітня 2014 року №РН-0000236 та податкові накладні - від 21 квітня 2014 року №230/2, від 22 квітня 2014 року №231/2, від 23 квітня 2014 року №232/2, від 24 квітня 2014 року №233/2, від 25 квітня 2014 року №234/2, від 28 квітня 2014 року №235/2, від 29 квітня 2014 року №236/2.

Зазначені вищедокументи повністю відповідають вимогам щодо оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні. Податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФГ "Золоте Руно 2013", що підтверджується банківськими виписками та відповідачем не заперечується.

Товар отримувався Антоновим Д.В. на підставі виданої йому довіреності, що підтверджено копією журналу реєстрації доручень, та підпис якого містяться у видаткових накладних.

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджено доданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

На підтвердження поставки товару від ФГ "Золоте Руно 2013" позивачем надано також журнал реєстрації фізико-хімічних та органолептичних показників сировини, що надходить до ТОВ "Лідер Снек".

Позивач має свідоцтво про атестацію (чинне до 08 жовтня 2015 року), яке засвідчує, що виробнича лабораторія Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Снек" відповідає критеріям атестації і атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, результати яких використовуються під час контролю якості та безпечності продуктів харчування.

Придбаний товар проведено позивачем по рахунку 201 "Сировини та матеріали".

Судами попередніх інстанцій також надана оцінка поясненням позивача, що придбання товару саме у ФГ "Золоте Руно 2013" обумовлено тим, що сировина відповідала усім показникам якості, що потрібна для подальшої його перероблення у виробництві, так як сорт насіння соняшнику "Лакомка", який використовується у виробництві ТОВ "Лідер Снек", не часто вирощується, а тому потенційних постачальників дуже мало, а цінова пропозиція від ФГ "Золоте Руно 2013" по даному товару була прийнятною та не вище ринкової вартості.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару позивачем було надано оборотно-сальдову відомість по рахунку №361 за квітень 2014 року, договори поставок, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, а також надано докази наявності у позивача основних засобів та кваліфікованого персоналу для здійснення господарської діяльності, надано свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 "Основні засоби" за квітень 2014 року, накази на прийняти на роботу, штатний розпис та копії трудових книжок.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов`язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 залишити без змін.