2140/1749/18 Про зобов`язання перерахувати пенсію із врахуванням вислуги років та стягнення грошового забезпечення працівнику Національної поліції - 02.09.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошового забезпечення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 (головуючий суддя Кисильова О. Й.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 (головуючий суддя Бітова А. І., судді: Лук`янчук О. В., Ступакова І. Г.),

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - ГУ НП України, ГУ ПФ України, УМВС України відповідно, відповідачі), в якому просив: зобов`язати ГУ НП України провести перерахунок вислуги років ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (393-92-п) та пунктів 1.1, 1.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2004 №265 "Про затвердження переліку посад начальницького складу, які несуть службу в спеціальних установах" (далі - постанова КМУ №393, наказ МВС №265 відповідно); зарахувати час служби позивача на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Іванівського районного відділу при виконанні обов`язків чергового ізолятора тимчасового тримання за суміщення посад до вислуги років для визначення пенсії з розрахунку один місяць за сорок днів; стягнути на користь позивача грошове забезпечення за виконання обов`язків за суміщення посади чергового ізолятора тимчасового тримання, виконання роботи у вечірні години та вихідну допомогу; зобов`язати ГУ ПФ України перерахувати та виплатити позивачу заборгованість, що виникне за результатами перерахунку.

2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 зазначав, що з 25.08.1999 проходив службу в органах внутрішніх справ (далі - ОВС) на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Іванівського РВ УМВС України у Херсонській області. Наказом УМВС України у Херсонській області від 09.09.2009 №513 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України на підставі підпункту "а" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком). Позивач вказував й на те, що, перебуваючи на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини з 25.08.1999 по день звільнення - 09.09.2009 він виконував обов`язки чергового ізолятора тимчасового тримання (чергового ІТТ). Втім, у порушення пункту 3 постанови КМУ №393 та пунктів 1.1, 1.2 наказу МВС №265, при обчисленні вислуги років для призначення пенсії УМВС України в Херсонській області не врахував виконання обов`язків чергового ІТТ, що давало позивачу право на розрахунок вислуги років один місяць за сорок днів.

3. Крім того, позивач зазначав, що в період проходження служби в ОВС, в порушення норм Генеральної Угоди, укладеної між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями на 2004-2005 роки позивачу не нараховувалась доплата у розмірі 20% від посадового окладу за кожну годину за роботу в вечірні години з 18.00 до 22.00 годин та за роботу за суміщення посад. Вважає відмову відповідача у перерахунку стажу та виплати за виконання роботи за суміщенням протиправною, при цьому зауважив, що матеріали особової справи не можуть містити наказів про покладення на нього обов`язків чергового ІТТ чи інших доказів виконання ОСОБА_1 обов`язків чергового ІТТ, оскільки такі обов`язки були покладені на оперативного чергового окремим наказом МВС України від 30.01.2005 №60-ДСК, як додаткові обов`язки і виконувались паралельно з основними обов`язками.

4. Також, позивач зазначив, що ГУПФ України в Херсонській області, відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії безпідставно посилається на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (z0135-07) , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (z0135-07) (далі - Порядок №3-1), оскільки зазначений нормативний акт регулює відносини по перерахунку вже призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, а в даному випадку треба перерахувати пенсійне забезпечення у зв`язку із його невірним нарахуванням.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019, відмовлено у задоволенні позову.

6. Ухвалюючи такі рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що позивачем на надано суду належних, допустимих та достатніх доказів виконання ним обов`язків чергового ІТТ у період з 25.08.1999 по 09.09.2009. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для обчислення вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць за сорок днів за виконання ОСОБА_1 обов`язків чергового ІТТ, відтак відмовив позивачу в задоволенні позову в цій частині. Суди також зазначили, що оскільки вимога про перерахунок пенсії позивача є похідною від вимоги про перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні, то й підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1, у даному випадку, відсутні.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач, повторюючи аргументи, викладені у позовній заяві, зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин справи, а під час її розгляду не були досліджені усі докази, які, на думку скаржника, були належними і достовірними, підтверджували викладені у позовній заяві факти, однак були відхилені судом безпідставно.

9. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФ України заперечує проти викладених у ній доводів та вимог, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають критеріям законності та обґрунтованості, ухвалені з урахуванням усіх фактичних обставин справи, а їх висновки узгоджуються з приписами законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, положеннями процесуального закону.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

10. У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду й постановлено здійснити такий в порядку письмового провадження з 28.08.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Наказом начальника УМВС України в Херсонській області від 25.08.1999 №114 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Іванівського РВ УМВС України в Херсонській області.

13. Наказом начальника УМВС України в Херсонській області від 09.09.2009 №513 о/с, майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (за віком) згідно підпункту "а" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом внутрішніх справ.

14. Загальний трудовий стаж ОСОБА_1 на день звільнення складав 27 років 10 місяців 20 днів, з яких: 11 років 2 місяці 2 дні - трудовий стаж; 16 років 08 місяців 18 днів - служба в ОВС у календарному обчисленні, що підтверджується долученим до матеріалів справи копією розрахунку вислуги років від 14.09.2009.

15. Із матеріалів справи встановлено, що починаючи з 09.09.2009 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугою років відповідно до пункту "б" статті 12, пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме досягнення 45-річного віку та наявності страхового стажу більше 25 років, з яких служба в ОВС склала більше ніж 12 календарних років і 6 місяців.

16. 29.05.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ПФ України, в якій просив перерахувати раніше визначену вислугу років з врахуванням підпункту "г" пункту 3 постанови КМУ №393 та пунктів 1.1, 1.2 наказу МВС №265, а саме: обчислити вислугу років із розрахунку один місяць служби за сорок днів.

17. УМВС України в Херсонській області листом від 27.06.2018 за №2/ш-113 відмовило позивачу в проведенні перерахунку вислуги років.

VI. Позиція Верховного Суду

18. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебувають на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій поліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені положеннями Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон №2262-XII (2262-12) ).

20. За змістом пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого, по 30.09.2011 і на день звільнення мають вислугу 20 календарних роки і більше.

21. Підставою для звернення до суду з цим позовом слугувало те, що обчислення ОСОБА_1 вислуги років проведено, на його думку, з порушенням вимог пункту 3 постанови №393, оскільки до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць служби за сорок днів) не зараховано період, коли він перебував на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового частини Іванівського РВ УМВС та одночасно, у зв`язку із відсутністю у штаті посади чергового ІТТ, виконував обов`язки чергового ІТТ за період з 25.08.1999 по 09.09.2009.

22. В свою чергу, у відповідності з положеннями статті 17-1 Закону №2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

23. На виконання вказаної норми закону Урядом України прийнята постанова №393, згідно з абзацом другим підпункту "г" пункту 3 якої (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2000 №299 (299-2000-п) , із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1803 (1803-2003-п) ) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Державним департаментом з питань виконання покарань, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.

24. З метою належної компенсації трудових, психологічних та інших навантажень працівників, задіяних до роботи в спеціальних установах, відповідно до внесених змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (393-92-п) , наказом МВС №265 затверджено перелік посад начальницького складу, які несуть службу в спеціальних установах.

25. Пунктом 1.1 наказу МВС №265 встановлено перелік посад начальницького складу, які проходять службу в ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, та конвойних підрозділах міліції органів внутрішніх справ, час служби в яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії один місяць за сорок днів.

26. Перелік посад начальницького складу з підбирання та транспортування трупів у морг, час проходження служби в яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії з розрахунку один місяць за півтора місяця (пункт 1.2 наказу МВС №265).

27. Установлено, що на пільгових умовах вислуга років обчислюється від дня призначення працівника на вказані в пунктах 1.1 та 1.2 посади (пункт 2 наказу МВС №265).

28. Провівши аналіз наведених вище положень постанови КМУ №393 та наказу МВС №265, суди дійшли висновку, що право на пільгове обчислення пенсії - один місяць за сорок днів, мають особи, які безпосередньо несуть службу в спеціальних установах, в тому числі в ізоляторах тимчасового тримання. Перелік посад ізоляторів тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб, наведено у додатку до наказу МВС №265, серед яких значиться посада інспектор-черговий.

29. Разом з тим, як встановили суди, у період з 25.08.1999 по 09.09.2009 ОСОБА_1 проходив службу в ОВС на посаді - помічник начальника відділу - оперативний черговий частини Іванівського РВ УМВС.

30. Згідно довідки УМВС України в Херсонській області від 14.12.2018 штатним розписом Іванівського районного відділу УМВС України в Херсонський області у період з 01.01.1999 по 01.01.2009 рік посада інспектора-чергового ІТТ затриманих і взятих під варту осіб не передбачалась.

31. Дана обставина не заперечувалась й представником відповідачів у судовому засіданні.

32. З огляду на викладене суди наголосили на тому, що, оскільки зазначеним наказом затверджені переліки посад, які були або мали бути передбачені в штаті спеціальних установ, то посилання позивача на порушення вимог пунктів 1.1 та 1.2 наказу №265 при обчисленні вислуги років для призначення пенсії є безпідставним.

33. З таким висновком, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи й наведені вище законодавчі приписи, погоджується й колегія касаційного суду.

34. Також, відповідно до пункту 2.1 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внітрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 №60-ДСК (далі - Інструкція №60-ДСК), для охорони затриманих і взятих під варту осіб призначається черговий по ІТТ, а в разі відсутності штатних чергових у вказаних установах їх обов`язки виконують помічники начальника - оперативні чергові по органах внутрішніх справ, його помічник, міліціонери, які виконують обов`язки охорони на постах або під час виведення утриманих осіб з камер. Склад наряду визначається начальником органу МВС, про що робляться відповідні записи в Постовій відомості.

35. Таким чином, із аналізу пункту 2.1 Інструкції слідує, що у разі відсутності штатних чергових ІТТ, його обов`язки можуть виконувати як помічники начальника - оперативні чергові, так і їх помічники чи міліціонери, які виконують обов`язки охорони на постах, чи виведення утриманих осіб з камер.

36. Тобто, пункт 2.1 Інструкції не покладає обов`язки чергового ІТТ виключно на помічників начальника - оперативних чергових.

37. Зважаючи на викладене вище, суд першої інстанції та апеляційний суд обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що перебуваючи на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового частини Іванівського РВ УМВС він автоматично, в силу пункту 2.1 Інструкції, виконував обов`язки чергового ІТТ.

38. У свою чергу, як зазначено у п. 2.1 Інструкції підтвердженням виконання обов`язків чергового ІТТ є постові відомості, в яких мають робитись відповідні записи.

39. Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції ухвалою від 15.12.2018 зобов`язав Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області надати належним чином завірені копії документів (журналів, графіків та інших), ведення яких здійснювалося Іванівським РВ УМВС чи УМВС в Херсонській області у період з 1999 року по 2009 рік для забезпечення виконання обов`язків чергових по ІТТ на виконання вимог підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції №60-ДСК; та інші наявні у відповідачів документи, у підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_1 про виконання ним обов`язків чергового по ІТТ у період з 1999 року по 2009 рік.

40. На виконання ухвали від 15.12.2018 року ГУ НП України та УМВС України надали пояснення з посиланням на нормативні документи, що регулюють порядок зберігання документів, переданих до архівної установи.

41. У судовому засіданні представник ГУ НП України та УМВС України пояснив, що до архіву установи передаються справи постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань. На підставі діючих у період з 1999 по 2009 роки переліків документів, що утворилися в процесі діяльності ОВС, із зазначенням строків зберігання встановлений максимальний строк зберігання п`ять років. Відповідні журнали ІТТ Іванівського РВ УМВС України в Херсонській області: постова відомість, журнал реєстрації виведення затриманих і взятих під варту, журнал прийому-здачі чергувань, журнал інструктажів належать до документів тимчасового строку зберігання - не більше п`яти років та були знищені у встановленому порядку. Постові відомості за період з 1999 по 2009 роки знищені, оскільки відповідно до наказу МВС України від 10.03.2009 року № 104-ДСК строк зберігання вказаних документів становить 3 роки, тому надати витребувані ухвалою суду документи не вбачається за можливе.

42. Суди встановили, що наведені доводи підтверджуються також довідкою начальника СОД ІТТ ГУНП в Херсонській області та листом заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області Алмашової Н.В., які приєднано до матеріалів справи.

43. У свою чергу, виконання обов`язків чергового ІТТ позивач підтверджував документами, які містяться на компакт-диску, зокрема, скановані сторінки книг нарядів, постових відомостей, карток обліку результатів роботи чергових змін, табелів обліку роботи в нічний час.

44. Суд дослідив компакт-диск, який містить фотознімки табелів розстановки та кількості постів ІТТ Іванівського РВ УМВС, вибірково постові відомості.

45. У судовому засіданні позивач пояснював, що дані документи сканував та фотографував особисто перед виходом на пенсію у 2009 році.

46. Оригіналів документів, які зображені на фото та зафіксовані на компакт-диску, або належним чином завірених копій на паперових носіях позивач суду не надав, а тому суд першої інстанції, з посиланням на частину шосту статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) та враховуючи, що відповідачі ставили під сумнів відповідність поданої електронної копії оригіналу, не взяв до їх уваги.

47. Колегія суддів, надаючи оцінку таким процесуальним діям суду першої інстанції, зазначає таке.

48. Доказами в адміністративному судочинстві, у розумінні частини першої статті 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

49. Частиною другою цієї ж норми процесуального закону визначено, що ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

50. Достовірними, згідно з статтею 75 КАС України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

51. Достатніми доказами КАС України (2747-15) визнає докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша, друга статті 76 КАС України).

52. Частинами ж першою, третьою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

53. За визначенням частини першої статті 94 письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

54. Водночас, частинами другою-шостою цієї ж статті визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

55. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

56. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

57. 5Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

58. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

59. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

60. Оскільки під час розгляду цієї справи її учасниками не було подано оригіналів чи належним чином засвідчених копій (електронних копій) достатніх письмових доказів, зі змісту яких достовірно можливо було б встановити викладені у позовній заяві обставини, а витребування таких доказів виявилось неможливим у зв`язку з їх знищенням через закінчення строку зберігання в архівній установі, зважаючи, що відповідачі ставили під сумнів відповідність поданих ОСОБА_1 електронних копій письмових доказів оригіналам, суд, відповідно до свого внутрішнього переконання, мав передбачені процесуальним законом повноваження не брати такі докази до уваги.

61. Решта ж позовних вимог (про зарахування часу служби позивача на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Іванівського районного відділу при виконанні обов`язків чергового ізолятора тимчасового тримання за суміщення посад до вислуги років для визначення пенсії з розрахунку один місяць за сорок днів; стягнути на користь позивача грошове забезпечення за виконання обов`язків за суміщення посади чергового ізолятора тимчасового тримання, виконання роботи у вечірні години та вихідну допомогу; зобов`язання ГУ ПФ України перерахувати та виплатити позивачу заборгованість, що виникне за результатами перерахунку) є похідними від основної позовної вимоги (про зобов`язання ГУ НП України провести перерахунок вислуги років ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 постанови КМУ №393 та пунктів 1.1, 1.2 наказу МВС №265), а тому, зважаючи на відсутність підстав для її задоволення, суди дійшли обґрунтованого висновку й про відмову у задоволенні позову в цілому.

62. Це відповідає визначенню похідної позовної вимоги, наведеному в пункті 23), якою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

63. Інші доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, вказаних вище висновків судів не спростовують.

64. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

65. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

66. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

67. За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

68. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

69. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

70. Ураховуючи викладене, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та не допустили порушень норм процесуального права.

71. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.