2а-15500/12/2670 Про скасування податкових повідомлень - рішень, якими збільшені суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток фінансових установ - 17.07.2019 Прийняття

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий дім"" (далі - Товариство) звернулось в Окружний адміністративний суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при визначені своїх податкових зобов`язань.

Постановою Окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 23 травня 2012 року №0001612230 та від 28 серпня 2012 року №0003302230;

- присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий дім"" 2 146 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом питання щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ІЗІ-СОФТ" під час проведення перевірки не досліджувалося, виявлене порушення податкового законодавства було кваліфіковане контролюючим органом за пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 та п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, що не знайшло підтвердження під час розгляду справи.

Не погодившись з вказаною постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контраковий дім"" - відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем до перевірки не надано договір №3/07-ІТП від 02.07.2008, проте пред`явлений договір про надання інформаційно-технічних послуг №13/07-ІТП від 02.07.2008.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий дім"" задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що фактичне виконання господарських операцій відповідачем в акті перевірки не заперечується, питання щодо реальності господарських операцій між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізі Софт" не досліджувалися, а виявлене правопорушення кваліфіковане контролюючим органом як порушення вимог підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України. Вищий адміністративний суд України вказав, що апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції не дослідив питання щодо підстав нарахування грошового зобов`язання позивачу, не вказав з якими висновками суду першої інстанції він не погоджується та які саме докази та обставини яким чином спростовують висновки суду першої інстанції, натомість послався лише на допущену арифметичну помилку, а саме невідповідність номеру договору наданого позивачем до перевірки, номеру, зазначеному в автоматизованій системі документообігу ТОВ "Ізі Софт".

Під час нового розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Не погодившись з постановою Окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про безпідставність включення позивачем до складу витрат витрати на поліпшення програмного забезпечення за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізі Софт".

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 12.03.2012 по 23.04.2012 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ФК "Контрактовий дім" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено Акт від 10.05.2012 №147/22-30/35442539.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "ФК "Контрактовий дім", зокрема, вимог: пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2011 рік на загальну суму 529 587, 00 грн., в тому числі за ІІІ-ий квартал 2011 року - 464 265, 00 грн., за IV-ий квартал 2011 року - 65 322, 00 грн.

23 травня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001612230, яким за порушення вимог пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ у розмірі 529 587, 00 грн., в т.ч. 529 587, 00 грн - основний платіж.

Рішенням ДПС у м. Києві від 03.08.2012 №4784/10/12-114, винесеним за результатами розгляду скарги Товариства, спірне податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 №0001612230 залишене без змін, натомість позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по цьому податковому повідомленню-рішенню на 134 147, 69 грн.

Так, 28 серпня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0003302230, яким за порушення вимог пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, ТОВ "ФК "Контрактовий дім" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ у розмірі 134 147, 69 грн, в т.ч. 134 147, 69 грн - основний платіж.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно зі статтею 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5

статті 148 цього Кодексу.

Згідно з п. 146.1-146.2 ПК України (2755-17) облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об`єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об`єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об`єкт амортизації.

Амортизація об`єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об`єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об`єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Згідно із п. 146. 12 ст. 146 ПК України сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України встановлено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ "ФК "Контрактовий дім" за 2011 рік на початок року на рах. 10 перевіряємого підприємства обліковуються основні засоби на загальну суму 5 832 507, 54 грн., (10%- 583 250, 00 грн.).

02 липня 2008 року між ТОВ "ФК "Контрактовий дім" (Замовник) та ТОВ "ІЗІ СОФТ" (Виконавець) укладено договір №13/07-ІТП про надання інформаційно-технічних послуг, за умовами якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором дає завдання, а Виконавець зобов`язується за плату, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, надавати Замовнику відповідно до його завдання інформаційно-технічні послуги із обслуговування серверних платформ та інформаційно-обчислювальної системи Замовника з метою забезпечення діяльності останнього у відповідності з встановленими вимогами.

Додатковою угодою № 6 від 27 грудня 2010 року внесено зміни до вказаного Договору.

Товариство, на підставі актів виконаних робіт, складених за результатами виконання умов вказаного вище договору, віднесло до складу валових витрат повністю всю суму коштів, витрачену на поліпшення (оновлення) програмного забезпечення, в тому числі в ІІІ-му кварталі 2011 року - 2 601 794, 00 грн та IV-ий квартал 2011 року - 867 259, 00 грн.

Згідно із частиною 5 ст. 353 КАС України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи враховано висновки Вищого адміністративного суду України про те, що надання послуг з сервісного обслуговування (оновлення) по суті операцій не пов`язане з поліпшенням програмного забезпечення, не призводить до зростання майбутніх економічних вигод, та здійснюється виключно для підтримання робочого стану ПТКС, в тому числі системи приймання платежів, системи безпеки та зберігання інформації на серверах.

Так, суди зазначили, що на балансі позивача починаючи з 30 вересня 2009 року обліковуються сервери Entry aSR209 та Entry xSR108 5, нематеріальні активи на баланс позивача за спірним договором не приймалися, на вказаних серверах та програмно-технічних комплексах самообслуговування ТОВ "ФК "Контрактовий дім" використовувалось програмне забезпечення на основі операційної системи GENTOO (ядро Linux 2.6.28). Відповідно до Загальної Громадської Ліцензії Linux передбачається вільне встановлення та використання операційної системи. Програмне забезпечення встановлене на платіжних терміналах Позивача на підставі "ЗАГАЛЬНОЇ ГРОМДСЬКОЇ ЛІЦЕНЗІЇ" та операційної системи Linux ubuntu GENTOO (ядро Linux 2.6.28) яка є безкоштовною, та яку можна завантажити з ресурсу Інтернет. Крім цього, забезпечення необхідним програмним забезпеченням та інструктивним матеріалом Позивача для здійснення переказу коштів через ВНПС "Фінансовий світ" здійснювало ТОВ "Українська платіжна система" згідно Договору №1 приєднання до ВНПС "Фінансовий світ" від 21 вересня 2009 року.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення Товариством вимог пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 та п. 146.12 ст. 146 ПК України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.