2340/3532/18 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, за платежем податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб, вимоги про сплату боргу за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - 18.06.2019 Прийняття

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року у складі суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Земляної Г.В.

у справі № 2340/3532/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, -

У С Т А Н О В И В :

4 вересня 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач у справі) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, за платежем податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб, вимоги про сплату боргу за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення про застосування штрафних санкцій, з підстав безпідставності їх прийняття.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність податковим органом правомірності прийнятих рішень.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0059911303 та № 0059901303 від 13 грудня 2017 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0059921303 від 13 грудня 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з сплати податку на додану вартість на суму 11 480 грн, у тому числі 9184 грн за основним платежем та 2296 грн за штрафними санкціями.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

У травні 2019 року Підприємцем подано касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на необґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

13 червня 2019 року на адресу Верховного Суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач наполягає на своїй позиції щодо правомірності рішень, оскаржуваних в цій справі, посилається на фактичні обставини, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємець, як суб`єкт господарювання, зареєстрований 12 червня 1998 року, ідентифікаційний номер 2435402074, за видом діяльності, зокрема основний КВЕД 47.11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами".

Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за наслідками якої складено акт № 486/23-00-13-0214/2435402074 від 27 листопада 2017 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- пункту 198.5, пункту 198.6, статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1, 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 347074 грн, у тому числі за грудень 2014 року у сумі 79490 грн, за січень 2015 року у сумі 926 грн, за березень 2016 року у сумі 47792 грн, за квітень 2016 року у сумі 70735 грн, за травень 2016 року у сумі 78983 грн, за червень 2016 року у сумі 69148 грн;

- пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Розділу IV Податкового кодексу України (2755-17) , у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб всього у сумі 4381,56 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 4381,56 грн;

- підпункту 1.2 пункту 1 статті 7 та абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього у сумі 19000,49 грн, в т.ч. за 2015 рік на суму 13645,25 грн та за 2016 рік на суму 5355,24 грн;

- статті 168, статті 163, пункту 16 Підрозділу 10 інших перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , у результаті чого донараховано військовий збір всього у сумі 365,13 грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 365,13 грн;

- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, недостовірне ведення книги обліку доходів та витрат.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті, податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2017 року:

- № 0059901303, яким визначено грошове зобов`язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 5 986,95 грн;

- № 0059921303, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 433843,00 грн;

- № 0059911303, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у сумі 456,41 грн.

Контролюючим органом винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2017 року № Ф-0059881303, якою зобов`язано сплатити платіж з єдиного соціального внеску в сумі 19000,49 грн.

Крім того, на підставі акта перевірки та вимоги позивачу винесено рішення від 13 грудня 2017 року № 0059871303, яким застосовано штрафну санкцію за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 3264,57 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Податковим органом при перевірці встановлено, що згідно наданих до перевірки первинних документів, у 2014 році придбано товарно-матеріальних цінностей на суму 8899400 грн та собівартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей склала 7361958 грн.

Таким чином, з урахуванням залишків на початок 2014 року, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 1 січня 2015 року повинні складати 7182310 грн.

В той же час, Підприємцем до перевірки надано інвентаризаційний опис № СВ 00007 станом на 31 грудня 2014 року, в якому зазначено, що залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 1 січня 2015 року складають 6 784 859 грн.

Отже на думку податкового органу Підприємцем у 2014 році використано не в господарській діяльності товарно-матеріальні цінності на суму 397 451 грн.

Станом на 1 січня 2015 року залишки товарно-матеріальних цінностей складали 6784859 грн (з урахуванням використання не в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей у 2014 році).

Згідно наданих до перевірки первинних документів, у 2015 році придбано товарно-матеріальних цінностей на суму 1 1920 000 грн та собівартість реалізованих товарно - матеріальних цінностей склала 10 348 731 грн.

Таким чином, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 1 січня 2016 року повинні складати 8 356 128 грн.

В той же час, згідно інвентаризаційного опису № СВ №00011 станом на 31 грудня 2015 року, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 1 січня 2016 року складають 7 068 757 грн.

Отже на думку податкового органу Підприємцем у 2015 році використано не в господарській діяльності товарно-матеріальні цінності на суму 1 287 371 грн.

В результаті вказаного порушення, перевіркою встановлено заниження Підприємцем податкових зобов`язань по податку на додану вартість всього у сумі 336 964 грн, у тому числі за 2014 рік на суму 79 490 грн та за 2015 рік у сумі 257 474 грн.

Погоджуючись з податковим органом в цій частині, суди попередніх інстанцій не дослідили, на підставі яких первинних документів встановлено суми придбання, використання та залишки товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, не досліджено інвентаризаційні описи, на які посилається податковий орган, та які відсутні в матеріалах справи.

Так само, визначаючи суму боргу з єдиного внеску, суди попередніх інстанцій посилаються виключно на дані, викладені в акті перевірки.

В матеріалах справи відсутні первинні документи, на підставі яких податковим органом встановлено порушення Підприємцем норм податкового законодавства. Як зазначено у акті від 27 листопада 2017 року № 486/23-00-13-0214/2435402074 опис наданих до перевірки документів не складався (том 1 арк. с. 137).

Суд погоджується з доводом Підприємця, що судами під час розгляду справи не надано оцінки підстав для прийняття висновків податковим органом.

Суд позбавлений можливості перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції оскаржена позивачем в частині, з огляду на межі касаційного перегляду, то скасуванню та направленню на новий розгляд підлягають рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року у справі № 2340/3532/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати.

Адміністративну справу № 2340/3532/18 в цій частині направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року у справі № 2340/3532/18 залишити без змін.