806/390/17 Про стягнення з Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС області недонарахованої та невиплаченої при звільненні винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за відповідний період - 13.06.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі № 806/390/17 (колегія суддів у складі: Франовської К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)

за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про стягнення коштів,

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.04.2017, просить стягнути з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області недонарахованої та невиплаченої при звільненні винагороди за вислугу років - 7042,02 грн; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.12.2015 по 05.04.2017 - 86738,20 грн. (по день постановлення рішення).

Позов мотивовано тим, що з 02.09.1998 по 04.12.2015 позивач працював на різних посадах в податковій інспекції. 04.12.2015 він звільнився з посади заступника начальника Народицького відділення Овруцької ОДПІ, у зв`язку з переходом на виборну посаду. Зазначає, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013 №4065-0 йому присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи 1 рангу. Отже, вважає, що з 01.01.2014 він мав право на виплату винагороди за вислугу років в розмірі 30% відповідно до постанови КМУ від 12.09.1997 №1013 (1013-97-п) . Проте, всупереч цьому Порядку, йому виплачувалась надбавка за вислугу років відповідно до ст.33 Закону України "Про державну службу" у розмірі 25%. Вказує, що такі неправомірні дії відповідача призвели до порушення його прав. З огляду на що, просить стягнути з Овруцької ОДПІ недонараховану та невиплачену винагороду за вислугу років та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2017, адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Овруцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області здійснити на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену при звільненні винагороду за вислугу років у сумі 7042, 02 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05.12.2015 року до 05.04.2017 року у розмірі 86738, 20 грн.

Задовільняючи позовні вимоги, Житомирський окружний адміністративний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог через порушене право позивача з боку Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на отримання недонарахованої та невиплаченої при звільненні винагороди за вислугу років у сумі 7042, 02 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 05.12.2015 року до 05.04.2017 року у розмірі 86738,20 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі №806/390/17 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивоване тим, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції повинен був надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Позивачем, подано касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 в якій просить скасувати дану постанову та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2017.

Аргументи скаржника полягають у тому, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підставі неповно з`ясованих обставин та неправильного тлумачення правових норм, без врахування висновків викладених в рішеннях Верховного Суду України, що в свою чергу призвело до скасування законної і обґрунтованої постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2017.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 21 червня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Шарапа В.М., Желтобрюх І.Л.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколова В.М.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 02.09.1998 по 04.12.2015 працював на різних посадах в Овруцькій ДПІ, що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013 №4065-0 йому присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи 1 рангу.

Наказом ДФС України від 04.12.2016 №3843-0 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Народицького відділення Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області у зв`язку з переходом на виборну посаду, на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що при звільненні йому не виплачено недонараховану відповідачем у період служби винагороду за вислугу років, тому він звернувся до суду за захистом порушених прав.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 6 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи) передбачено, що право на судовий захист кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 4 статті 105 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи) адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Згідно пункту 5 статті 105 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи) адміністративний позов суб`єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 162 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи) визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до частини другої статті 162 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов`язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов`язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 341 КАС України)

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів не відповідають вимогам статтей 6, 105, 162 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи), оскільки позивач повинен був додатково звернутися до суду з вимогою щодо оскарження дій чи бездіяльності відповідача, якими були порушені його права/інтереси.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 №8 (v0008760-13) суди повинні мати на увазі, що позовна вимога публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, у тому числі в разі, коли її заявлено окремо від вимоги про поновлення на роботі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується проходження особою публічної служби.

Натомість, суд апеляційної інстанції не врахував те, що позивач проходив публічну службу, а тому мав право звертатися до адміністративного суду з вимогою про стягнення грошових коштів.

Посилання апеляційного суду на ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.05.2015 по справах № К/800/58100/14, К/800/56402/14 є безпідставними, оскільки предметом розгляду у даних справах не був спір про проходження публічної служби.

Окрім того, слід зазначити, що у відповідності до положень статті 195 КАС України (в редакції, чинній на час апеляційного провадження у цій справі) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, який перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення, повинен здійснювати таку перевірку в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, підстави яких згідно із статтями 51, 137 цього Кодексу позивач може змінити лише до початку судового розгляду справи по суті, тобто до початку доповіді головуючого-судді.

Однак, суд апеляційної інстанції належним чином не встановив фактичні обставини справи, не надав жодної оцінки доводам апеляційної скарги, відповідно не перевірив законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно пункту 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 і направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд повертає адміністративну справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції і не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі № 806/390/17 та направити справу на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.