461/3872/17 Про скасування постанови у справі про порушення митних правил - 11.06.2019 Прийняття

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови у справі про порушення митних правил від 15 травня 2017 року № 1074/20900/17, № 1075/20900/17 та № 1076/20900/17, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 481 Митного кодексу України, закрити.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувані постанови в справах про порушення митних правил є незаконними та необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки під час їх прийняття не враховано всіх обставин справи.

Галицький районний суд м. Львова постановою від 27 червня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в справах про порушення митних правил від 15 травня 2017 року № 1074/20900/17, №1075/20900/17 та № 1076/20900/17.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнив частково: рішення суду першої інстанції скасував у частині позовної вимоги про закриття провадження у справі про порушення митних правил. В решті постанову Галицького районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року залишив без змін.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги Львівська митниця ДФС зазначила, що суди попередніх інстанцій скасували постанови в справах про порушення митних правил з одних лише формальних міркувань, не навівши в своїх рішеннях жодного посилання на будь-які докази, які б підтверджували факт невинуватості позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Львівської митниці ДФС.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

21 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України (2747-15) ) передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 29 березня 2017 року на м/п "Малехів" надійшла службова записка УОМК від 29 березня 2017 року №472/13-70-18/48-ЕП. У ході аналізу та проведеними моніторинговими заходами виявлено, що 01 грудня 2015 року о 16 год. 49 хв. до митного оформлення подано митні декларації типу ЕК32АА № 209140000/2015/41508 та № 209140000/2015/41510, а 03 грудня 2015 року о 17 год. 08 хв. митну декларацію типу ЕК32АА № 209140000/2015/41885 з метою митного оформлення товару - багатообертова тара-піддони дерев`яні (1000х1200 мм.) - 52 шт. (за кожною декларацією).

У встановлений митним органом строк тимчасового вивезення товарів, а саме до 31 грудня 2015 року вищевказаний товар згідно з митними деклараціями від 01 грудня 2015 року та 03 грудня 2015 року не був заявлений до митного режиму "реімпорт", його не поміщено в інший митний режим, що допускається Митним кодексом України (4495-17) , та не подано письмову заяву щодо продовження строку тимчасового вивезення товарів.

За таких обставин, на думку відповідача, у діях в.о. керівника ПАТ "Іскра" Данилишина Р.Є. наявний склад порушення митних правил, передбачений частиною третьою статті 481 Митного кодексу України, у зв`язку з чим 15 травня 2017 року заступником начальника Львівської митниці ДФС прийнято постанови в справах про порушення митних правил № 1074/20900/17, № 1075/20900/17 та № 1076/20900/17, відповідно до яких на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у загальному розмірі 51 000 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування оскаржуваних постанов митного органу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що прийняті відповідачем постанови у справах про порушення митних правил від 15 травня 2017 року не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджують вину позивача у перевищенні строку тимчасового вивезення товару за межі митної території України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 113 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно зі статтею 116 МК України строк тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у зазначений митний режим.

За правилами статті 120 МК України митний режим тимчасового вивезення завершується шляхом реімпорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Частинами третьою та четвертою цієї статті встановлено, що митний режим тимчасового вивезення припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі припинення митного режиму тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення згідно з частиною третьою цієї статті їх реімпорт не вимагається.

Частиною першою статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ МК України (4495-17) .

Згідно з частиною першою статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 481 МК України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є в тому числі відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до митних декларацій від 01 грудня 2015 року № 209140000/2015/041510 та від 03 грудня 2015 року №209140000/2015/041885, № 209140000/2015/041508 особами, які їх подали, тобто декларантами, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому позивач як декларант не вказаний у цих митних деклараціях.

Щодо посилання скаржника на положення частини другої статті 459 МК України, відповідно до якої суб`єктами адміністративної відповідальності при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств, то колегія суддів зазначає, що такою особою може бути не лише керівник підприємства, а й інші особи, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Відтак відповідачем всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями частини другої статті 77 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року), не доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов, згідно з яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 481 Митного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що прийняті Львівською митницею ДФС постанови у справах про порушення митних правил не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджують вину позивача у перевищені строку тимчасового вивезення товару за межі митної території України.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Галицького районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.