511/777/17 Про визнання протиправними дій щодо призначення особі пенсії з застосуванням показника заробітної плати за 2007 рік та неврахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної особі пенсії з урахуванням розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки - 17.05.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Роздільнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області в складі судді Іванової О.В. від 06.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Крусяна А.В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В. від 04.10.2017 у справі №511/777/17 за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Роздільнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій щодо призначення його пенсії з застосуванням показника заробітної плати за 2007 рік та неврахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату призначеної йому з 05.04.2017 пенсії з урахуванням розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки та врахуванням підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач отримав пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) та був переведений на пенсію згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Відтак пенсія розраховується з коефіцієнтом заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України на середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 22 грудня 1998 року позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

21 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням середньої заробітної плати за останні три календарні роки (2014-2016 роки) відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом № 172/Х-1 від 27 липня 2017 року Роздільнянське ОУПФ повідомило позивача про те, що пенсію за віком йому буде призначено з 01 серпня 2017 року на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та для визначення розміру пенсії враховано два основні показники: зарплату і страховий стаж. Заробітна плата використана за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2017 року згідно даних персоніфікованого обліку. Індивідуальний коефіцієнт зарплати для обчислення пенсії позивача складає 3,10131. Заробітна плата для обчислення пенсії розрахована шляхом множення індивідуального коефіцієнту заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України на середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески - за 2007 рік (1197,91 грн).

Не погоджуючись з отриманою відповіддю, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що після отримання пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) відбувається призначення, а не переведення на інший вид пенсії, а відтак при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Та вважають, що оскільки призначенням пенсії за віком позивач скористався після настання 60 років, останній має право на її підвищення згідно ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, на підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV говорить про порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

Натомість особі позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) позивач звернувся вперше.

Отже, в даному випадку має місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) , у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у справах № 565/645/17 від 05.07.2018 та № 317/4184/16 від 23.10.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Отже, для збільшення розміру пенсію у зв"язку з відстрочкою її призначення необхідними умовами є досягнення пенсійного віку, встановленого Законом № 1058 та наявність страхового стажу, здобутого після досягнення пенсійного віку.

Проте, задовольняючи відповідну позовну вимогу, судами не досліджено, чи після досягнення пенсійного віку позивач продовжував працювати та здобувати страховий стаж, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд..

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.