674/25/17 Про зобов'язання УФУ виплатити компенсацію частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - 29.03.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про зобов'язання виплати компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Кам'янець-Подільського об'єднаного управління ПФУ Хмельницької області (правонаступник управління ПФУ, Кам'янець-Подільске ОУ ПФУ відповідно)

на постанову Дунаевецького районного суду Хмельницької області від 21 березня 2017 року та додаткову постанову цього ж суду від 06 квітня 2017 року, ухвалені у складі головуючого судді Артемчук В.М. та

ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, постановлені у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г., -

16 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати незаконними дії управління ПФУ щодо відмови їй у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати незаконними;

- зобов'язати управління ПФУ нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 3073 грн 75 коп. за період з вересня 2014 року по жовтень 2016 року;

- зобов'язати управління ПФУ подати до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Позов обґрунтовано тим, що постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 травня 2016 року (справа № 674/258/16-а), яка набрала законної сили 25 серпня 2016 року, зобов'язано управління ПФУ відновити ОСОБА_2 з вересня 2014 року нарахування та виплату індексації пенсії наростаючим підсумком відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) (далі - Порядок № 1078), відповідно базового місяця для призначення індексації жовтень 2009 року, діючих коефіцієнтів інфляції та встановленого прожиткового мінімуму доходів громадян для осіб, які витратили працездатність та повернути невиплачену суму індексації з урахуванням раніше здійснених виплат.

В листопаді 2016 року управління ПФУ частково виконало рішення суду та виплатило індексацію пенсії за 2014 рік повністю в сумі 1265 грн 01 коп., за 2015 рік повністю в сумі 9669 грн 66 коп., за 2016 рік частково в сумі 3424 грн 30 коп., а також надало перерахунок індексації пенсії, який свідчить що відповідач виплачував індексацію пенсії за період з 2014 по 2016 рік в розмірі меншому, ніж передбачено законом.

Після отримання коштів у сумі 14 388 грн 97 коп. позивачка звернулася до управління ПФУ з вимогою нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів (індексації пенсії) у зв'язку із порушенням строків їх виплати в сумі 3073 грн 75 коп., відповідно вимог частини другої статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ), Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) (далі - Закон № 2050-ІІІ (2050-14) ), Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (159-2001-п) (далі - Порядок № 159). Проте, листом від 06 січня 2017 року №74/М-10 управління ПФУ, на думку позивача, протиправно повідомило про відмову у проведенні виплати компенсації, мотивуючи відмову тим, що нараховані суми індексації пенсії виплачені вчасно.

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області постановою від 21 березня 2017 року задовольнив позовні вимоги:

- визнав незаконними дії управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;

- зобов'язав управління ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію передбачену Законом № 2050-ІІІ (2050-14) за період з вересня 2014 року по жовтень 2016 року в розмірі 3073 грн 75 коп.;

- зобов'язав управління ПФУ подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Додатковою постановою від 06 квітня 2017 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області зобов'язав управління ПФУ подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалами від 15 червня 2017 року залишив без змін вказані постанову та додаткову постанову суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що підставою для виплати відповідної компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих особі доходів, які не носять разовий характер, одним з яких є також і виплата пенсії. Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було порушено строки виплати позивачу, нарахованих йому за рішенням суду сум пенсії, компенсація за несвоєчасну виплату яких відповідно до зазначених норм повинна бути виплачена позивачу.

Залишаючи без змін додаткову постанову суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками цього суду про те, що під час винесення постанови від 21 березня 2017 року по суті позову, питання про встановлення самого (конкретного) строку для подачі відповідного звіту встановлено не було, хоча це було, заявлено у позові позивачкою та був предметом обговорення у судовому засіданні.

10 липня 2017 року Кам'янець-Подільське ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дунавецького районного суду Хмельницької області від 21 березня 2017 року, додаткову постанову цього ж суду від 06 квітня 2017 року та ухвали Хмельницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані. Оскільки управлінням ПФУ індексацію пенсії ОСОБА_2 нараховано та виплачено у листопаді 2017 року, то строки виплати нарахованих сум згідно рішення суду не порушено. При цьому пенсійний орган зазначає, що позивачем не вказано жодних обставин, які б підтверджували, що відповідач уникатиме виконання рішення та причин, які б свідчили про необхідність для ухвалення судового рішення в даній адміністративні справі щодо подання звіту про виконання судових рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

22 листопада 2017 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких ОСОБА_2 просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 327 КАС України судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови та ухвали суду апеляційної інстанцій, а в частині оскарження постанови суду першої інстанції по суті позовних вимог та ухвали апеляційного суду, відповідно - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається суди встановили, що постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, визнано неправомірним дії управління ПФУ щодо ОСОБА_2 в ході виконання постанов Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 листопада та 18 грудня 2014 року, ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 674/1551/14-а стосовно зміни базового місяця нарахування індексації наростаючим підсумком з жовтня 2009 року на вересень 2014 року, зобов'язано управління ПФУ відновити ОСОБА_2 з вересня 2014 року нарахування та виплату індексації пенсії наростаючим підсумком відповідно до Порядку № 1078, відповідно базового місяця для призначення індексації жовтень 2009 року, діючих коефіцієнтів інфляції та встановленого прожиткового мінімуму доходів громадян для осіб, які витратили працездатність та повернути невиплачену суму індексації з урахуванням раніше здійснених виплат.

16 вересня 2016 року позивачка подала до управління ПФУ виконавчий лист та заяву про прийняття його до виконання.

Згідно рішення управління ПФУ від 07 листопада 2016 року, яке додано до матеріалів справи (а.с.4) проведено нарахування та виплату індексації пенсії ОСОБА_2 в листопаді 2016 року з врахуванням зміни коефіцієнтів індексації та прожиткового мінімуму в сумі 10 954 грн 67 коп. Кошти зараховано на особистий рахунок у банківську установу у сумі 10 408 грн 25 коп. з врахуванням відрахованого податку на доходи фізичних осіб в сумі 496 грн 74 коп. та військового збору в сумі 49 грн 68 коп.

Після наданого роз'яснення головним управлінням Державної фіскальної служби України в Хмельницькій області відраховані кошти податку на доходи фізичних осіб в сумі 496 грн 74 коп. та військового збору у сумі 49 грн 68 коп. також зараховані на особистий рахунок пенсіонерки у банківську установу.

Згідно рішення управління ПФУ від 21 листопада 2016 року ОСОБА_2 проведено нарахування та виплату індексації пенсії з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2016 року в розмірі 3799 грн 73 коп. з врахуванням базового місяця - жовтень 2009 року. Кошти зараховані на особистий рахунок пенсіонерки в банківську установу у листопаді 2016 року.

Розмір пенсійної виплати з 01 грудня 2016 року складає 3422 грн 58 коп. (3054 грн 37 коп. основний розмір пенсії + 368 грн 21 коп. індексація).

26 грудня 2016 року позивачка звернулася до управління ПФУ з вимогою нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів (індексації пенсії) у зв'язку із порушенням строків їх виплати в сумі 3073 грн 75 коп, відповідно вимог частини другої статті 46 Закону №1058-IV, Закону №2050-ІІІ (2050-14) , Порядку # 159.

Листом від 06 січня 2017 року №74/М-10 управління ПФУ повідомило про відмову у проведенні виплати компенсації на підставі того, що нараховані суми індексації пенсії виплачені вчасно, порушень термінів виплати коштів не було.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно із статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 2 Порядку №159, визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17) та від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

У даній справі суди встановили, що нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись у зв'язку із прийняттям пенсійним органом відповідних рішень на виконання судових рішень за період з вересня 2014 року по жовтень 2016 року (сторонами не заперечувалось).

Відповідачем було порушено строки виплати позивачу, нарахованих йому за рішенням суду сум пенсії.

Розрахунок суми компенсації за несвоєчасну виплату належних позивачу сум пенсії за період з вересня 2014 року по жовтень 2016 року в розмірі 3073 (три тисячі сімдесят три) грн75 коп досліджений судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд.

За таких обставин, зважаючи на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з матеріалами справи судом першої інстанції дійсно під час винесення оскаржуваної постанови від 21 березня 2017 року було зобов'язано управління ПФУ подати до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області звіт про виконання судового рішення, однак при цьому не встановив строк у який відповідачу необхідно подати такий звіт.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163 КАС України (в редакції, яка діяла на час ухвалення постанови суду першої інстанції) постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Такий судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений положеннями статті 267 КАС України, за змістом частини першої якої, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат (частина друга статті 267 КАС України).

Проаналізувавши наведені положення КАС України (2747-15) , колегія суддів вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, згідно із частиною першою статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним. Однією з таких підстав є випадок, коли суд не ухвалив рішення щодо однієї із позовних вимог з приводу якої досліджувалися докази.

Ухвалюючи додаткову постанову у справі, яка розглядається суд виходив з того, що під час ухвалення постанови від 21 березня 2017 року судом не було вирішено питання про строк подачі відповідачем по справі звіту про виконання судового рішення, хоча це було, заявлено у позові позивачкою та було предметом обговорення у судовому засіданні.

Водночас із змісту позовної заяви вбачається, що, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2, зокрема, просила зобов'язати управління ПФУ подати до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Таким чином, ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, та, зокрема, зобов'язуючи управління ПФУ подати до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області звіт про виконання судового рішення, не встановивши строк його подачі, суд першої інстанції припустився помилки процесуального характеру.

Разом з цим, виправити таку помилку не можна шляхом ухвалення додаткової постанови, оскільки встановлення судом строку для подання звіту в порядку судового контролю, передбаченого статтею 267 КАС України, є диспозитивним правом суду при ухваленні рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, додаткова постанова Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року та постановлена за наслідками її апеляційного перегляду ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року підлягають скасуванню.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі в частині оскарження судових рішень по суті позовних вимог, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог і погоджується з їх висновками у справі про задоволення позовних вимог.

Водночас, додаткова постанова Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року та постановлена за наслідками її апеляційного перегляду ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року підлягають скасуванню з огляду на мотиви, викладені у цій постанові.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління ПФУ Хмельницької області задовольнити частково.

Додаткову постанову Дунавецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року скасувати. Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі № 674/25/17.