2а-6536/11/1470 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими до платника податків застосовано штрафну санкцію за неподання податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища, визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, застосовано штрафну санкцію за здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання патенту, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 28.03.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 (суддя Мавродієва М.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді - Потапчук В.О., Коваль М.П.)

у справі № 2а-6536/11/1470

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 № 0001883510, № 0001893510, № 0001903510, № 0001913510, № 0001923510 та від 05.07.2011 № 0000523500, № 0000543500, № 0000553500.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ дійшла помилкового висновку про те, що позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України (2755-17) при визначенні розміру податкових зобов'язань за наслідками його господарської діяльності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, позов задоволено частково:

- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001903510 скасовано в повному обсязі;

- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001893510 скасовано частково на суму 112 499,51 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001913510 скасовано частково на суму 216 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000553500 скасовано частково на суму 216 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000523500 скасовано частково на суму штрафу у розмірі 5805,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001923510 скасовано частково на загальну суму 381 740,80 грн., у т.ч. по основному боргу - 308 405,00 грн. та штрафних санкціях - 73 335,80 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши обставини справи та залучені до справи докази.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2014 відрито касаційне провадження та здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Центральному районі міста Миколаєва міста Миколаєва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

12.01.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, яка діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування у періоди: з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.07.2009 по 31.12.2009, з 01.07.2010 по 30.09.2010 та здійснював такі види господарської діяльності як оптова торгівля фруктами та овочами (КВЕД 51.31.0), оптова торгівля іншими продуктами харчування (КВЕД 51.38.0).

За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 складено акт від 04.04.2011, в якому викладено висновки ДПІ про виявлення порушень вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

На цій підставі відповідачем 20.04.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001883510, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 1700 грн. за неподання податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища за 10 податкових періодів;

- № 0001893510, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 283 699 грн.;

- № 0001903510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 113 316,42 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 28 329,11 грн.;

- № 0001913510, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 2160 грн. за здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання патенту за 9 податкових періодів;

- № 0001923510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 466 546 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 121 567 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем дій відповідача 05.07.2011 ДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0000523500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 900 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 5805,50 грн.;

- № 0000543500, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 171 грн. за неподання податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища;

- № 0000553500, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 240 грн. за здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання патенту.

Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується відмову у задоволенні адміністративного позову в касаційному порядку не оскаржується, відтак законність судових рішень в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

Щодо решти позовних вимог, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки відповідач донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб за ІІІ квартал 2009 року у сумі 54 894,38 у зв'язку з тим що ФОП ОСОБА_2 у вказаний період не мав підстав для обрання спрощеної системи оподаткування, оскільки у попередньому календарному році (2008) він мав обсяг виручки, який перевищував 500 тис. гривень.

Питання запровадження спрощеної системи оподаткування внормовано положеннями Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у відповідній редакції).

На початку 2009 календарного року позивач, відповідно до вимог статті 4 Указу та Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 (z0752-99) , подав письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації про перехід на спрощену систему оподаткування з ІІІ кварталу 2009 року.

За наслідками розгляду заяви позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії Е № 711217 від 18.06.2009 (термін дії з 01.07.2009 по 31.12.2009).

Відповідно до статті 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

З огляду на те що у ІІІ кварталі 2009 року позивач здійснював свою діяльність на підставі отриманого від контролюючого органу свідоцтва про сплату єдиного податку і у випадку порушень приписів статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" повинен був перейти на загальну систему оподаткування лише у ІV кварталі 2009 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з помилковості висновків ДПІ про необхідність донарахування позивачу податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності за ІІІ квартал.

Також правильними та такими, що відповідають вимогам чинного на той час законодавства, є висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо розміру донарахованих позивачу податків за ІV квартал 2009 року та за ІІІ і ІV квартали 2010 року, а також про безпідставність нарахування ДПІ штрафних санкцій за здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання патенту за періоди, коли позивач здійснював свою діяльність із використанням свідоцтва про сплату єдиного податку.

Щодо податкового повідомленням-рішенням від 20.04.2011 № 0001903510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 113 316,42 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 28 329,11 грн., то судами належним чином оцінено надані позивачем докази придбання товару в період з 01.01.2008 по 31.12.2010 не тільки у фізичних осіб, у правовідносинах з якими ФОП ОСОБА_2 повинен виконувати функції податкового агента, а й у юридичних осіб, щодо яких чинним законодавством не передбачено утримання податку з доходів фізичних осіб.

Проте в порушення приписів частини першої статті 71 КАС України ДПІ не надало доказів на підтвердження обґрунтованості свого розрахунку щодо розміру грошового зобов'язання позивача за платежем податок з доходів фізичних осіб, а відтак і щодо розміру застосованих штрафних санкцій.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів, ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 - без змін.