803/1380/16 Про визнання протиправними дій об'єднаної державної податкової інспекції щодо пропозицій усунути недоліки в реєстраційних заявах та відмови у реєстрації платником податку на додану вартість - 19.03.2019 Прийняття

12 вересня 2016 року Приватне підприємство "Ісіс авто" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання дій щодо пропозицій усунути недоліки в реєстраційних заявах та відмови у реєстрації платником податку на додану вартість протиправними.

02 лютого 2017 року Волинський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправними дії податкового органу щодо відмови у реєстрації платником податку на додану вартість та пропозиції подати нову реєстраційну заяву за результатами розгляду реєстраційної заяви платника податків на додану вартість (форма № 1-ПДВ) Приватного підприємства "Ісіс Авто" від 29 квітня 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлення протиправності дій податкового органу щодо відмови у реєстрації платником податку на додану вартість та пропозиції подати нову реєстраційну заяву за результатами розгляду реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (форма № 1-ПДВ) Приватного підприємства "Ісіс авто" від 29 квітня 2016 року, з огляду на те, що податковий орган не вказав, яким чином позивач може усунути недоліки реєстраційної заяви та які саме первинні документи йому необхідно подати та чому подані позивачем первинні документи є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію платника податку на додану вартість, висновуючись на аналізі норм пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.7, 183.9 статті 183 Податкового кодексу України, Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 (z1456-14) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233 (z1456-14) (далі - Положення № 1130).

У липні 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. Доводи касаційної скарги зводяться до непогодження відповідача з оцінкою наданою судами попередніх інстанцій встановленим фактичним обставинам справи, а також з обраним позивачем способом захисту права, оскільки визнання протиправними дій не призведе до його відновлення, адже фактично відмова позивачу у реєстрації платником податку на додану вартість податковим органом не здійснювалась.

Відзив на касаційну скаргу від Товариства не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень та розгляду справи по суті.

09 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу №803/1380/16 витребувано з суду першої інстанції.

12 вересня 2017 року справа №803/1380/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №803/1380/16 разом з матеріалами касаційної скарги №К/9901/42013/18 передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Приватне підприємство "Ісіс Авто" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку у відповідача як платник податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25 вересня 2014 року.

30 березня 2016 року Підприємство подало реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (форма № 1-ПДВ) разом з документами, зазначеними в розділі 11 даної заяви, а саме: копіями договору поставки від 15 квітня 2015 року № 15/04 П, видаткових накладних № РН-0000001 від 27 квітня 2015 року, № РН-0000002 від 28 квітня 2015 року та банківської виписки.

30 березня 2016 року Підприємство також звернулося зі скаргою до начальника податкового органу щодо неправомірності попередніх відмов у реєстрації платником податку на додану вартість, у якій вказано на перевищення обсягів операцій в 1 млн. грн. та можливість підприємства набути статусу платника податку на додану вартість добровільно, незалежно від обсягів продажу товарів. При цьому, позивачем зазначено про те, що дата подання документів не має значення, оскільки вони знаходяться в податковому органі, а неправильність оформлення балансу підприємства не може бути доказом відсутності проведених операцій, а лише вказує на можливі порушення правил ведення бухгалтерського обліку, оскільки в ДФС подані копії саме первинних документів та рух коштів у банку, що є підставою для визначення бази оподаткування.

Як вказано у розділі 12 реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (форма № 1-ПДВ) Підприємства від 30 березня 2016 року, платнику запропоновано подати нову заяву, оскільки документально не підтверджено заявлену суму доходів у рядку 7.

Згідно із протоколом засідання комісії з реєстрації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість податкового органу від 05 квітня 2016 року, розглянуто реєстраційну заяву Підприємства від 30 березня 2016 року та вирішено запропонувати платнику уточнити інформацію та подати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

За результатами розгляду реєстраційної заяви платника податку на додану вартість від 30 березня 2016 року та скарги від 30 березня 2016 року, податковим органом листами від 05 квітня 2016 року № 4708/10/03-18-11-07 та від 15 квітня 2016 року № 5161/10/03-18-12-01 запропоновано позивачу усунути недостовірності та подати нову заяву у зв'язку з тим, що проведеним аналізом наданих первинних документів Підприємства встановлено, що у видатковій накладній № РН-0000001 від 27 квітня 2015 року зазначено недостовірні відомості щодо арифметичного вираження кількісних та вартісних показників по товарах, а саме:

у рядку 18 зазначено "Балка 18, од. виміру - т., кількість - 16445; ціна - 20729,16 грн.; сума - 340895,69 грн.", що не відповідає дійсності, оскільки добуток зазначеної ціни та кількості товару становить 340891,04 грн., відхилення складає 4,65 грн.

у рядку 54 зазначено "OSВ - 3 плита 10х1250х2500мм., од. виміру - шт., кількість - 233,42, ціна - 138,56 грн.; сума - 32344,04 грн., що не відповідає дійсності, оскільки добуток зазначеної ціни та кількості товару становить 32342,68 грн., відхилення складає 1,36 грн.

Враховуючи зазначене, податковим органом зроблено висновок, що у зв'язку із недостовірними відомостями у наданих документах, а саме у видатковій накладній №РН-0000001 від 27 квітня 2015 року на суму 3261516,25 грн, такі документи не можуть вважатися дійсними та брати участь у податковому обліку платника податків.

Суди першої та апеляційної інстанцій також установили, що 13 квітня 2016 року Підприємством повторно подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (форма № 1-ПДВ) разом з документами, зазначеними в розділі 11 даної заяви, а саме: копіями договору поставки від 15 квітня 2015 року № 15/04 П з додатками № 1, №2, видаткових накладних № РН-0000001 від 27 квітня 2015 року (з виправленнями), №РН-0000002 від 28 квітня 2015 року та банківської виписки.

13 квітня 2016 року за вих. № 2 Підприємство звернулося зі скаргою до начальника податкового органу щодо неправомірності відмов у реєстрації платником податку на додану вартість, у якій зазначено, що не має значення допущення підприємством арифметичної помилки на 6,01 грн, оскільки з наданих документів чітко вбачається перевищення обсягу операцій в 1000000 грн. Крім того, Підприємство має право набути статусу платника ПДВ добровільно, незалежно від обсягів продажу товарів.

Як вказано у розділі 12 реєстраційної заяви платника податку на додану вартість від 13 квітня 2016 року, платнику запропоновано подати нову заяву, оскільки у видатковій накладній зазначено недостовірні відомості.

Згідно із протоколом засідання комісії з реєстрації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість податкового органу від 18 квітня 2016 року розглянуто реєстраційну заяву платника податку на додану вартість від 13 квітня 2016 року та вирішено запропонувати платнику уточнити інформацію та подати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

За результатами розгляду реєстраційної заяви платника податку на додану вартість від 13 квітня 2016 року, податковим органом листом від 18 квітня 2016 року № 5217/10-03-18-11-07 запропоновано позивачу усунути недостовірності та подати нову заяву у зв'язку з тим, що проведеним аналізом наданих первинних документів Підприємства встановлено, що у видатковій накладній № РН-0000001 від 27 квітня 2015 року зазначено недостовірні відомості щодо арифметичного вираження кількісних та вартісних показників по товарах, а саме: у рядку 54 зазначено "OSB - 3 плита 10х1250х2500мм., одиниця виміру - шт., кількість - 233,42", що не відповідає правильності відображення одиниці виміру - штуки, оскільки зазначене число має бути цілим, а не десятковим, а також в даній накладній відображено виправлення із зазначенням дати та підписів посадових осіб, та оскільки підписи не розшифровані, то їх неможливо ідентифікувати.

В подальшому, 29 квітня 2016 року Підприємством втретє подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість разом з копією видаткової накладної № РН-0000001 від 27 квітня 2015 року, із зазначенням в розділі 11 вказаної заяви про наявність у відповідача інших документів, поданих до попередніх реєстраційних заяв платника податку на додану вартість.

В той же день позивачем подано скаргу щодо неправомірності відмов у реєстрації платником податку на додану вартість, у якій знову вказано на неправомірність чергової відмови, чітке перевищення обсягів операцій в 1000000 грн. та можливість підприємства набути статусу платника податку на додану вартість добровільно, незалежно від обсягів продажу товарів.

Як вказано у розділі 12 реєстраційної заяви платника податку на додану вартість Підприємства від 29 квітня 2016 року, платнику запропоновано подати нову заяву, оскільки немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Згідно із протоколом засідання комісії з реєстрації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість податкового органу від 06 травня 2016 року розглянуто реєстраційну заяву платника податку на додану вартість Підприємства від 29 квітня 2016 року та комісія вирішила запропонувати платнику уточнити інформацію та подати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

За результатами розгляду реєстраційної заяви платника податку на додану вартість від 29 квітня 2016 року, відповідач листом від 06 травня 2016 року № 7907/10-03-18-11-07 відмовила позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість та запропонувала подати нову реєстраційну заяву із виправленням недоліків у зв'язку з тим що, в реєстраційній заяві платника від 29 квітня 2016 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців становить 3880485,00 грн, документи на підтвердження даної суми від здійснення операцій з постачання товарів, послуг до податкового органу надані не в повному обсязі, що є порушенням абзацу третього пункту 3.8 розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Згідно з поданими документами (видаткова накладна № РН-0000001 від 27 квітня 2015 року) сума господарських операцій за попередні 12 місяців сформована за рахунок операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "РТФ "Вишукана реклама", однак згідно з аналізом фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "РТФ "Вишукана реклама" встановлено її невідповідність, а саме обсяги 3 880 485,00 грн не відображені в балансі платника (звіт про фінансовий результат) на 30 квітня 2015 року. Відповідно, відповідач не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю "РТФ "Вишукана реклама".

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перегляд судових рішень здійснюється в межах касаційної скарги в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо відмови у реєстрації платником податку на додану вартість та пропозиції подати нову реєстраційну заяву за результатами розгляду реєстраційної заяви платника податків на додану вартість (форма № 1-ПДВ) Приватного підприємства "Ісіс Авто" від 29 квітня 2016 року.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку визначені статтею 181 Податкового кодексу України, пунктом 181.1 якої встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Статтею 183 Податкового кодексу України встановлений порядок реєстрації платників податку.

Згідно з пунктом 183.1 цієї статті кодексу, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

За змістом пункту 183.3 статті 183 Податкового кодексу України, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Відповідно до пункту 183.7 статті 183 Податкового кодексу України, заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3-183.7 цієї статті (пункт 183.8 статті 183 Податкового кодексу України).

Суди попередніх інстанцій здійснивши аналіз пунктів 3.3, 3.5, 3.8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 (z1456-14) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233 (z1456-14) (далі - Положення № 1130), вказали на те, що особа, яка прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ (додаток 1); при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб; відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру; дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру; з метою підтвердження достовірності відомостей про відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до контролюючого органу документи, що підтверджують такі відомості.

Пунктом 3.9 Положення № 1130 визначено, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (за наявності), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 3 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої). При цьому нова заява може бути подана до контролюючого органу з бажаною датою реєстрації, що була вказана у попередній неприйнятій заяві, якщо особою, яка добровільно реєструється платником ПДВ, ліквідовано недоліки, встановлені абзацом першим цього пункту, та така нова заява подана не пізніше ніж за 3 робочих дні до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ та матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Пунктом 3.10 Положення № 1130 передбачено, що контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно зі статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення), а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3 - 183.7 статті 183 розділу V Кодексу.

При вирішення спірних правовідносин судами попередніх інстанцій досліджені всі реєстраційні заяви платника податку та рішення комісії контролюючого органу, прийняті за наслідками розгляду цих заяв, а також листи повідомлення про усунення недостовірностей.

Як встановили суди попередніх інстанцій, за результатами розгляду реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (форма № 1-ПДВ) Приватного підприємства "Ісіс Авто" від 29 квітня 2016 року позивачу запропоновано подати нову реєстраційну заяву, оскільки немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РТФ "Вишукана реклама", про що відповідач повідомила позивача листом від 06 травня 2016 року № 7907/10-03-18-11-07.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на невідповідність таких пропозицій "підтвердження факту здійснення господарських операцій" вимогам пункту 3.9 Положення № 1130, реєстраційна заява від 29 квітня 2016 року не місить такі недоліки, які в розумінні зазначеного пункту Положення є підставою для її неприйняття та звернення до платника з пропозицією подати нову заяву.

За приписами пунктів 3.8, 3.9 Положення № 1130 контролюючий орган приймає рішення про реєстрацію, відмову в реєстрації платником ПДВ або пропонує подати нову заяву лише за результатами розгляду реєстраційної заяви платника ПДВ (форма № 1-ПДВ) та поданих платником первинних документів, та не може брати до уваги матеріали перевірок контрагентів платника. Отже судами попередніх інстанцій здійснений правильний висновок про безпідставність зауважень відповідача у листі від 06 травня 2016 року № 7907/10-03-18-11-07 на матеріали перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "РТФ "Вишукана реклама".

Відтак, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не доведено того, що в реєстраційній заяві Підприємства від 29 квітня 2016 року не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано відповідальною особою заявника чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру тощо.

Ретельно дослідивши лист податкового органу від 06 травня 2016 року № 7907/10-03-18-11-07, суди попередніх інстанцій встановили, що ним зазначено про відмову в реєстрації платником ПДВ та пропозицію подати нову реєстраційну заяву із виправленням недоліків, натомість розділом 12 реєстраційної заяви платника ПДВ (форма № 1-ПДВ) Підприємства від 29 квітня 2016 року та протоколом засідання комісії з реєстрації та анулювання реєстрації платників ПДВ податкового органу від 06 травня 2016 року зазначено не про відмову у реєстрації платником ПДВ, а про неприйняття реєстраційної заяви Підприємства із пропозицією подати нову.

Суд першої інстанції доцільно зауважив, що у листі від 06 травня 2016 року № 7907/10-03-18-11-07 відповідач не визначив яким чином позивач може усунути недоліки реєстраційної заяви платника, які саме первинні документи йому необхідно подати та чому подані позивачем первинні документи є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію платника ПДВ, що призводить до правової невизначеності платника податків та не надає можливості реалізувати право на добровільну реєстрацію платником податку на додану вартість.

Неприйнятними є доводи податкового органу щодо неправильно обраного позивачем способу судового захисту, яке не призведе до відновлення його порушеного права, з огляду на те, що при вирішенні спору судами підтверджено протиправність дій податкового органу щодо відмови у реєстрації платником податку на додану вартість, а спір вирішений судами в межах позовних вимог, заявлених Підприємством. Посилання відповідача на те, що фактично відмова у реєстрації позивача як платника податку на додану вартість не здійснювалася є безпідставними, оскільки це прямо суперечить останньому абзацу листа від 06 травня 2016 року № 7907/10-03-18-11-07.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.