За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"

До відповідача-1 Відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у місті Києві

До відповідача-2 Головного управління державного казначейства у місті Києві

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закрите акціонерне товариство "Калина-ЛТД"

Про стягнення 282237,28 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуюча)

Суддя Бондаренко Г.П.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники учасників процесу:

від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача-1 ОСОБА_2 (за дов.)

від відповідача-2 ОСОБА_3 (за дов.)

від третьої особи не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"до відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у місті Києві та Головного управління державного казначейства у місті Києві про стягнення шкоди в сумі 282237,28 грн.

Як слідує з позовної заяви та письмових пояснень позивача № 417 від 11.07.2011 р. та № 444/1 від 21.07.2011 р. заявлену до стягнення шкоду позивач просить стягнути саме з відповідача-2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. порушено провадження у справі № 17/258.

Ухвалою від 11.07.2011 р. до участі у справі як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено закрите акціонерне товариство "Калина-ЛТД".

Ухвалою від 25.07.2011 р. продовжено строк вирішення спору, замінено неналежного відповідача-2 –Управління державного казначейства Солом’янського району міста Києва належним відповідачем, яким є Головне управління державного казначейства у місті Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 при виконанні рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. у справі № 41/846 в примусовому порядку стягнув з позивача кошти в сумі 282237,28 грн., в той час як все майно позивача перебувало у податковій заставі, а отже, позивач був позбавлений права у добровільному порядку виконати зазначене рішення суду.

До того ж, як зазначив позивач, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 р. у справі № 41/486 дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2010 р. по справі № 41/846, при залишенні без розгляду заяви позивача про неможливість без згоди податкової інспекції перерахувати кошти стягувачу, при стягненні 256533,89 грн. 03.11.2010 р., при стягненні 25703,39 грн. 24.11.2010 р. визнано протиправними.

Відповідач-1 позовні вимоги відхилив, зазначивши, що заявлена до стягнення позивачем сума складається з суми, присудженої до стягнення з відповідача на користь третьої особи рішенням суду у справі № 41/486, та виконавчого збору, а отже, позивач фактично ставить питання про поворот виконання рішення суду у справі № 41/486.

Також відповідач-1 зазначив, що, відповідно до приписів ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", лише стягувач має право звернутись до суду з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи, в той час як в спірних правовідношеннях позивач не є стягувачем.

Відповідач-2 також відхилив позовні вимоги, посилаючись на те, що він жодним чином не порушував прав та охоронюваних інтересів позивача, а отже, підстави для стягнення з нього заявленої до стягнення суми відсутні.

Третя особа у судові засідання представників не направила, про день та час проведення останніх була повідомлена належним чином.

Ухвалою від 22.08.2011 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Удалової О.Г.

Ухвалою від 22.08.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи №17/258 у складі трьох суддів.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 22.08.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 17/258, а саме: суддя Удалова О.Г. (головуюча), судді Бондаренко Г.П., Картавцева Ю.В.

Ухвалою від 23.08.2011 р. справу № 17/257 прийнято до провадження колегією суддів у складі: суддя Удалова О.Г. (головуюча), судді Бондаренко Г. П., Картавцева Ю.В.

У судове засідання 21.09.2011 р. представники учасників процесу не з’явились. Позивачем було передано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено на 12.10.2011 р..

У судовому засіданні 12.10.2011 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості представнику позивача Топоровській І.І. ознайомитись з матеріалами справи та належним чином підготуватись до судового засідання.

Як на підставу для задоволення вказаного клопотання, позивач посилається на те, що представник позивача ОСОБА_4, який брав участь у попередніх засіданнях 12.10.2011 р., буде присутнім у судовому засіданні, яке відбудеться 12.10.2011 р. о 10-30 у апеляційному суді міста Києва, з огляду на що, позивач змушений призначити для участі у судовому засіданні нового представника ОСОБА_1, яка працює на підприємстві лише з 12.10.2011 р., а відтак, не може бути обізнаною у матеріалах даної справи.

Зазначене клопотання судом відхилено, оскільки, по-перше, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 працює у позивача з 12.10.2011 р.; по-друге, позивач не надав доказів того, що вказана особа є єдиною особою, яка має право представляти інтереси позивача, позивачем у справі є не фізична особа –представник, а юридична особа –товариство. Крім того, клопотання аналогічного змісту було заявлено позивачем також 21.09.2011 р. та судом задоволено. Процесуальний строк вирішення спору в суді є обмеженим.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 р., у справі № 41/846 за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Калина-ЛТД"до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фірма Октан"про стягнення 253376,98 грн. позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з ТОВ "Фірма Октан"на користь "Калина-ЛТД"присуджено 244793,45 коп. основного боргу, 6854,22 грн. інфляційних втрат, 2112,62 грн. 3% річних, 2537, 60 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Загальна сума, яка присуджена до стягнення з позивача на користь третьої особи, становить 256533,89 грн.

05.08.2010 р. на виконання зазначеного рішення господарського суду міста Києва видано наказ.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що вказаний наказ третьою особою було представлено до виконання (заява про відкриття виконавчого провадження № 547 від 25.08.2010 р.).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2010 р. (ВП № 21153574), винесеною відповідачем-1, відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 41/846 від 05.08.2010 р., позивачу встановлено строк для добровільного виконання зазначеного наказу до 08.09.2010 р. та накладено арешт на все майно позивача.

Постановами відповідача-1 про відкладення виконавчих дій від 04.10.2010 р. та від 13.10.2010 р. за заявами позивача, проведення виконавчих дій по виконанню наказу № 41/846 від 05.08.2010 р. відкладено до 19.10.2010 р. та поновлено позивачу строк для добровільної сплати боргу.

Постановою відповідача-1 про арешт коштів від 26.10.2010 р., з огляду на невиконання рішення суду у справі № 41/186, накладено арешт на кошти позивача у межах суми 256533,89 грн.

Постановою відповідача-1 про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.11.2010 р. поставлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 25653,39 грн.

Постановою відповідача-1 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 15.11.2010 р. поставлено стягнути з боржника витрати на проведення виконавчих дій в сумі 50 грн.

Постановами відповідача-1 про арешт коштів боржника від 16.11.2010 р. накладено арешт на кошти позивача у межах суми 25703,39 грн.

З урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, стягненню з позивача підлягали кошти в сумі 282237,28 грн.

Враховуючі постанову відповідача-1 про арешт коштів від 26.10.2010 р. та від 16.11.2010 р., сума коштів, на які накладено арешт, становить 282237,28 грн.

Платіжними дорученням № 3377 від 10.11.2010 р., № 3377 від 10.11.2010 р., № 3631 від 29.11.2010 р. та № 3630 від 29.11.2010 р. з позивача стягнуто 282187,28 грн.

У той же час, позивач зазначає, що відповідачем-1 з нього стягнуто 282237,28 грн., що на 50 грн. більше, ніж підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями.

Постановою відповідача про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2010 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу № 41/846 від 05.08.2010 р. закінчено у зв’язку з повним виконанням рішення суду.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача-2 матеріальну шкоду в сумі 282237,28 грн., яка становить суму, стягнуту з нього при виконанні рішення господарського суду міста Києва у справі № 41/186, посилаючись на те, що під час проведення вищевказаних виконавчих дій все майно позивача перебувало у податковій заставі, а отже, позивач був позбавлений права та можливості у добровільному порядку виконати зазначене рішення суду, а дії відповідача-1 по стягненню вказаних коштів були неправомірними.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв’язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

Позивач при зверненні до суду зазначає, що все його майно перебувало у податковій заставі, відтак він був позбавлений можливості виконати рішення суду у справі № 41/846, а дії відповідача по стягненню вказаних коштів були неправомірними.

Відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) в редакції, яка діяла на дату існування спірних правовідносин:

- податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону (п. 1.17 ст. 1);

- з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення (п. 8.1 ст. 8);

- пріоритет податкової застави по відношенню до пріоритетів інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону (п. 8.4 ст. 8);

- платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління. Відчуження майна та майнових прав, які знаходяться у податковій заставі, згідно п. 8.6.1. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який містить такі поняття як "податкове зобов'язання", може здійснюватись лише за письмовою згодою органів державної податкової служби (п. 8.6.1 ст.8).

Пунктом 8.6.5. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) встановлено, що для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звертався до ДПІ у Солом’янському районі з відповідними запитами № 405/1 від 16.09.2010 р. та № 534 від 30.11.2010 р., в яких повідомляв ДПІ у Солом’янському районі про відкриття спірного виконавчого провадження та запитував щодо можливості виконання рішення суду в добровільному порядку.

Враховуючи, що відповідь на зазначені запити позивач не отримав, зазначена операція (виконання рішення суду у справі № 41/846) вважається узгодженою, а отже, позивач мав можливість виконати вказане рішення у добровільному порядку, і дії відповідача по примусовому стягненню вказаних коштів не є неправомірними.

Згідно зі статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено наявність всіх необхідних умов для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків в заявленому розмірі.

У той же час, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4- 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. по справі № 41/846 набрало законної сили у встановленому законом порядку та є обов’язковим для виконання позивачем.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача стягнення шкоди в сумі 282237,28 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що заявлену до стягнення суму він просить стягнути з відповідача-2, який не є учасником спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд

У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення підписано 18.10.2011