15-13-30/315-07-8767 Про визнання права власності на будівлі та споруди рекреаційно-ділового комплексу - 28.09.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркадія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грата", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Фонд державного майна України та Міністерство охорони здоров’я України, про визнання права власності за участю Прокуратури Приморського району м. Одеси, -

В засіданні суду 21.09.2011 р. оголошувалась перерва до 28.09.2011 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У листопаді 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркадія" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грата" про розірвання договору оренди будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" від 22.05.2007 р., укладеного між сторонами, а також про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1 та складається з спального комплексу (літ."А"), грязелікувальні (літ."Б"), їдальні (літ."В"), адміністративного комплексу (літ."Г"), адміністративного комплексу (літ."Д"), прохідної (літ."Н"), прохідної (літ."М"), адміністративної будівлі з фітнес-клубом (літ."О"), кафе-бару з літнім майданчиком (літ."П"), будівлі фітнес-центру (літ."Р"), сторожової (прохідної) (літ."С"), сторожової (прохідної) (літ."Т"), сторожової (прохідної) (літ."Ф"), дизельної (літ."У"), насосної (літ."Х"), огорожі (№№1-5,8-9), басейну (I), кортів (II).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

22.05.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркадія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грата" був укладений договір оренди будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза", відповідно до умов якого позивач передає у користування відповідачу будівлі та споруди рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза", які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, та складаються з: спального корпуса (літ. "А"), грязелікувальні (літ. "Б"), їдальні (літ. "В"), адміністративного корпуса (літ. "Г"), адміністративного корпуса (літ. "Д"), прохідної (літ. "Н"), прохідної (літ. "М"), адміністративної будівлі з фітнес-клубом (літ. "О"), кафе-бару з літнім майданчиком (літ. "П"), будівлі бізнес-центру (літ. "Р"), сторожової (прохідної) (літ. "С"), сторожової (прохідної) (літ. "Т"), сторожової (прохідної) (літ. "Ф"), дизельної (літ. "У"), насосної (літ. "X"), огорожі - № 1-5, 8-9, басейна - І, кортів - II, для здійснення відповідачем своєї господарської та іншої діяльності обумовленої статутом.

Як вказує позивач, за актом прийому-передачі будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" від 23.05.2007 р. в оренду відповідачу були передані наступні будівлі та споруди: грязелікувальня (літ. "Б"), адміністративний корпус (літ. "Д"), прохідна (літ. "Н"(, прохідна (літ. "М"), адміністративна будівля з фітнес-клубом (літ. "О"), будівля бізнес-центра (літ. "Р"), сторожова (прохідна) (літ. "С"), сторожова (прохідна) (літ. "Т"), сторожова (прохідна) (літ. "Ф"), дизельна (літ. "У"), насосна (літ. "X"), огорожа - № 1-5, 8-9, басейн -1, корти - II.

При цьому позивач зазначає, що згідно п. 3.1 і п. 3.3. договору оренди будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" від 22.05.2007 р. відповідач зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 1 200 000 грн. (без ПДВ) на рік.

Також, як зазначає позивач, орендна плата мала сплачуватися відповідачем наступним чином: протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами договору відповідач сплачує позивачу авансовий платіж за півроку оренди у розмірі 600 000 грн. без ПДВ; після закінчення півроку оренди та після здійснення звірки взаєморозрахунків між сторонами і підписання відповідного акту виконаних робіт позивач виставляє відповідачу рахунок для сплати орендних платежів за наступні півроку за фактично передане в оренду майно. Відповідач протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача, зобов'язаний сплатити йому суму орендних платежів, зазначену в рахунку.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач жодного разу не сплатив орендної плати. У зв’язку з цим 03.07.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркадія" звернулось до відповідача з вимогою погасити заборгованість по орендній платі за договором оренди будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" від 22.05.2007р.

Проте, як вказує повивач, 05.09.2007 р. ним був отриманий лист відповідача, в якому останній відмовився від сплати орендної плати, вказаної в договорі оренди будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" від 22.05.2007 р.

Так, позивач вказує, що такі дії відповідача щодо відмови від сплати орендної плати є неправомірними, безпідставними та такими, що порушують законні права і інтереси позивача як сторони за договором оренди будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" від 22.05.2007 р. Саме вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про розірвання вищевказаного укладеного з відповідачем договору оренди від 22.05.2007 р. До того ж, за ствердженнями позивача, відповідач не визнає право власності позивача на орендоване майно, у зв’язку з чим позивач просить згідно ст. 392 ЦК України визнати за ним право власності на вказане майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2007 р. (суддя Рога Н.В.) порушено провадження у справі № 30/315-07-8767 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007 р. у справі № 30/315-07-8767 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркадія" задоволено, а саме: розірвано договір оренди будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" від 22.05.2007 р., укладений між ТОВ "Аркадія" та ТОВ "Грата", визнано за ТОВ "Аркадія" право власності на нерухоме майно, а саме на будівлі і споруди рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза", які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Одеської області Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України та Міністерства охорони здоров’я України, в якій просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ТОВ "Аркадія" до ТОВ "Грата".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 р. рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2007 року у справі № 30/315-07-8767 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України та Міністерства охорони здоров’я України залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням та постановою ОАГС, Фонд Державного майна України та заступник прокурора Одеської області звернулись з касаційними скаргами до суду в яких, зокрема, заступник прокурора просив їх скасувати в повному обсязі із направленням справи на новий розгляд до суду 1-ї інстанції, а ФДМ України просив скасувати в частині визнання права власності із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. касаційну скаргу Фонду Державного майна України задоволено повністю, а касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області –частково; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2010 р. у справі № 30/315-07-8767 в частині визнання за ТОВ "Аркадія" права власності на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В решті частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 р. у справі № 30/315-07-8767 залишено без змін.

Згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 30/315-07-8767 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Панченко О.Л.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2011 р. справу № 30/215-07-8767 прийнято до провадження судді Панченко О.Л., присвоєно справі № 13-30/315-07-8767 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2011 р. у справі № 13-30/215-07-8767 позов ТОВ "Аркадія" до ТОВ "Грата" залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 20.06.2011 року у справі № 13-30/315-07-8767 скасовано, а справу № 13-30/315-07-8767 передано на розгляд господарського суду Одеської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 13-30/315-07-8767 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. справу № 13-30/215-07-8767 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-3-30/315-07-8767 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 12.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2011 р. до участі у справі № 15-13-30/315-07-8767 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Фонд державного майна України та Міністерство охорони здоров’я України.

В засіданні суду 21.09.2011 р. представник третьої особи - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повідомив про зміну найменування товариства на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". У зв’язку з цим судом було змінено назву третьої особи - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Третя особа –Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" проти доводів щодо належності спірного майна державі заперечує, про що зазначено у поясненнях по справі.

Третьою особою –Фондом державного майна України письмових пояснень по суті спору не надано, проте представник третьої особи у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Міністерства охорони здоров’я України у судові засідання не з’явився, пояснення по суті спору третьою особою не надано.

Прокуратура Приморського району м. Одеси проти позовних вимог заперечувала, про що зазначено у письмових поясненнях по справі (а.с. 44-46).

В ході нового розгляду справи відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився.

Заслухавши пояснення представників позивача, третіх осіб та прокуратури, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2007 р. між ТОВ "Аркадія" та ТОВ "Грата" був укладений договір оренди будівель і споруд, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду будівлі та споруди рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза", які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1 та складаються з спального комплексу (літ. "А"), грязелікувальні (літ. "Б"), їдальні (літ. "В"), адміністративного комплексу (літ. "Г"), адміністративного комплексу (літ. "Д"), прохідної (літ. "Н"), прохідної (літ. "М"), адміністративної будівлі з фітнес-клубом (літ. "О"), кафе-бару з літнім майданчиком (літ. "П"), будівлі фітнес-центру (літ. "Р"), сторожової (прохідної) (літ. "С"), сторожової (прохідної) (літ. "Т"), сторожової (прохідної) (літ. "Ф"), дизельної (літ. "У"), насосної (літ. "Х"), огорожі (№№ 1-5,8-9), басейну (I), кортів (II).

Умовами п. 3.1 вказаного договору було передбачено розмір орендної плати, яка в цілому на весь об’єкт складає 1 200 000 на рік.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата здійснюється таким чином: протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами цього договору орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж за півроку оренди у розмірі 600 000грн.. По закінченні півроку оренди та після здійснення звірки взаєморозрахунків між сторонами і підписання відповідного акту виконаних робіт орендодавець виставляє орендареві рахунок для сплати орендних платежів за наступні півроку за фактично передане в оренду майно. Орендар протягом п’яти банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця зобов’язаний сплатити йому суму орендних платежів, зазначену в рахунку.

Як вбачається з договору оренди будівель і споруд від 22.05.2007 р. відповідач прийняв на себе зобов’язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати орендної плати незалежно від результатів господарської діяльності та погодився з умовами оплати, які сторони передбачили у договорі.

Так, умовами договору передбачено розмір орендної плати, порядок та зобов’язання відповідача щодо своєчасної оплати здійснення орендної плати незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у зв’язку з тим, що відповідач своїх обов’язків за договором оренди в частині сплати орендної плати не виконував, чим порушив умови договору, які в силу приписів ст. 284 ГК України є істотними, при первинному розгляді справи судом було задоволено позов ТОВ "Аркадія" про розірвання вказаного договору оренди від 22.05.2007 р. на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.

Разом з тим ТОВ "Аркадія" заявлені позовні вимоги щодо визнання за ним права власності на будівлі та споруди рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" (колишні будівлі санаторію "Примор’є"), розташований за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, обґрунтовані тим, що право власності ТОВ "Аркадія" на спірне майно порушується з боку відповідача невизнанням такого права, виходячи з того, що у позивача відсутні документи на підтвердження права власності на орендоване майно, та з огляду на проведену часткову його перебудову і реконструкцію відповідач вважає себе власником цього майна.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Положеннями ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. № 1952-ІV (в редакції Закону України від 15.12.2005р. (3201-15) ) державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі право власності на нерухоме майно.

Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому підставою набуття позивачем права власності на об’єкти нерухомості - будівлі і споруди рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія- Плаза" став той факт, що 23.03.2001р. між КОВ "Лендхолм Індастріз" та ТОВ СП "Аркадія" був укладений договір купівлі-продажу будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза", що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1 (а.с. 15 т. 1). Відповідно до п. 2.3 вказаного договору право власності на об’єкт переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами цього договору. Згідно п.1.1. статуту ТОВ "Аркадія" останнє є правонаступником ТОВ Спільного Українсько-Американського підприємства "Аркадія".

До того ж, як з’ясовано судом, рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" № 3б-0/8 від 23.11.2005 р. (а.с. 1150 т. 3) було вирішено ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" взяти участь у ТОВ "Аркадія" на умовах внесення до статутного фонду позивача майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" згідно з переліком, що є додатком до цього рішення. При цьому належність спірного майна ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було підтверджено свідоцтвом про право власності від 26.12.2001 р. № 015972, видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.12.2001 р. № 844 "Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на об’єкти нерухомого майна санаторію "Примор’є", розташовані за адресою: вул. Посмітного, 1" (а.с. 3 т. 4).

Так, на виконання зазначеного рішення зборів акціонерів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" вказане майно санаторію "Примор’є" було внесено до статутного фонду позивача

Відповідно до п. 4.1 статуту позивача (а.с. 20 т. 1) учасниками товариства були ТОВ "Світанок", Мале підприємство Брокерська фірма "Вербух" та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Технічний паспорт від 12.01.2006 р. на громадянський будинок за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 1. (а.с. 42 т. 1) зазначає належність цього будинку на праві власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яке внесло його у якості вкладу до статутного фонду позивача. Факт передачі майна підтверджується актом прийому-передачі майнового вкладу від 24.02.2006 р. (а.с. 72 т. 1), на підставі якого 07.06.2006 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності серія САА №444887 на будівлі санаторію "Примор'є" (а.с. 70 т. 1), яким посвідчено, що об’єкт, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, загальною площею 3393,1 кв.м., в цілому належить на праві приватної власності ТОВ "Аркадія". Зазначене право зареєстроване в установленому порядку, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Одеське міську бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" № 10882096 від 08.06.2006 р. (а.с. 71 т. 1).

Таким чином, на підставі прийнятого ЗАТ "Укрпрофздоровниця" рішення та передачі майна до статутного капіталу позивач вважає, що ним на законних підставах було набуто право власності на майно, передане йому у якості вкладу до статутного капіталу.

В свою чергу Фонд державного майна України та Міністерство охорони здоров'я України, оспорюючи право власності позивача на спірні будівлі, послались на те, що частка майна, яка передана до статутного фонду ТОВ "Аркадія" з боку ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", є державною власністю. Також, за ствердженням прокурора, спірне майно належить до державної власності та передача спірного майна до статутного фонду позивача є порушенням інтересів держави України в особі Фонду державного майна України, оскільки підлягало відчуженню виключно за згодою названого органу управління об’єктом державної власності.

Однак, третя особа –ПАТ "Укрпрофздоровниця" заявляє, що будівлі санаторію "Примор'є" належали Українській республіканській Раді профспілок, правонаступником якої є Рада Федерації профспілок, а не Фонд Державного майна України та Міністерство охорони здоров'я України.

Проаналізувавши правову природу заявлених позовних вимог та характер правовідносин, які виникли між сторонами по справі, суд доходить висновку, що всі позовні вимоги безпосередньо пов’язані єдиною юридичною підставою їх виникнення. Так, на думку суду, з урахуванням правових позицій всіх учасників процесу основним питанням, яке підлягає дослідженню при вирішенні даного спору, є з’ясування питання належності спірного майна до державної власності. При цьому для правильного вирішення спору між сторонами по даній справі та встановлення обґрунтованості заявлених позовних вимог, перш за все, необхідно визначити правомірність виникнення у держави в особі Фонду державного майна України права власності на спірне майно, про що зазначено в постанові ВГСУ від 12.04.2011 р. у даній справі.

Згідно з постановою Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. № 606 (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров’я УРСР" Міністерство охорони здоров’я УРСР було зобов’язано передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок зокрема всі діючі госпрозрахункові санаторії /крім туберкульозних/ загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками NN 1, 2, а також санаторії /крім туберкульозних/ і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління. Згідно п. 2 вказаної постанови майно передавалося профспілковим органам у відання. Посилання про безоплатну передачу зазначених майнових комплексів у власність профспілковим організаціям у даній постанові відсутні.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 р. N 506 (506-12) введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Положення цієї постанови розповсюджувались на спірне майно, оскільки, як зазначено вище, передача майнових комплексів у відання профспілковим організаціям, яке було здійснено органом державної влади колишнього Союзу РСР як уповноваженим органом на розпорядження державною власністю, ніяким чином не мала наслідком за собою зміну форми власності переданого майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 р. N 1540-XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Судовими інстанціями України неодноразово розглядались спори за участю Фонду державного майна України та ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (зокрема, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. по справі № 20-3-30/475-05-11719, постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.09.2007р. та від 16.09.2008р. ), при вирішенні яких були встановлені наступні факти.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991р. було зареєстроване ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92, 92 % розміру статутного фонду.

Більш того, постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009р. по справі № 48/202-20/191 було зазначено, що майно, яке передавалось до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю і така передача не потягнула за собою зміни його форми власності.

В постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. зазначено, що майно ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", в тому числі і будівлі санаторію "Примор’є", на момент його передачі в якості вкладу до статутного фонду позивача перебувало у державній власності, доказів зміни якої у встановленому законом порядку на іншу форму власності матеріали справи не містять.

Однак протягом дії вказаного мораторію на зміну форми власності і власника державного майна, який був скасований 04.03.1992р. згідно з постановою Верховної Ради України від 04.03.1992 р. за № 2164-ХІІ (2164-12) , Федерацією незалежних профспілок України на підставі акту від 24.01.1992 р. було передано у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об’єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в обсягах та сумі згідно додатку, до якого увійшло й майно санаторію "Примор'є", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1.

Більш того, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

В силу приписів ст. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р. (2558-12) , Фонд державного майна здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Аналіз вищенаведених приписів законодавства в їх сукупності та дослідження матеріалів справи дозволяє господарському суду дійти висновку, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано зокрема профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Передача майна у відання ніяким чином ні є передачею майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно. У зв’язку із прийняттям перелічених вище по тексту постанов та Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) майно зокрема профспілкових організацій колишнього СРСР було віднесено в силу закону до державної форми власності. Викладене свідчить, що спірне майно, яке перебувало у віданні Української республіканської Ради профспілок та в подальшому було передано акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", також є саме державною власністю. Повноваження щодо управління майном державної важності, в тому числі і спірним майном, з урахуванням наведеного, було покладено саме на Фонд державного майна України.

Викладена правова позиція суду щодо необхідності та правомірності застосування при вирішенні даного спору саме приведених вище положень законодавства знайшла своє стійке відображення у судовій практиці вищих судових інстанцій України по аналогічним спорам щодо визначення форми власності майна, переданого у відання профспілковим організаціям колишнього СРСР (постанови Вищого господарського суду України від 11.02.2009р. по справі № 2-26 /8897.2-08, від 07.04.2010р. по справі № 20-3-30/475-05-11719, постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.09.2007р. та від 16.09.2008р.).

При цьому, судом критично оцінюються доводи ПАТ "Укрпрофоздоровниця" про набуття ним права власності на спірне майно на підставі акту від 24.01.1992р. приймання-передачі майна у власність від Федерації незалежних профспілок України, оскільки ПАТ "Укрпрофоздоровниця" жодним чином не доведено суду наявність саме у Федерації незалежних профспілок України права власності на це майно та законні підстави на розпорядження ним.

Більш того, суд зазначає, що право власності держави на спірне майно виникло в силу приведених вище законодавчих актів. Відсутність нормативно-правових актів, якими би ПАТ "Укрпрофоздоровниця" могла підтвердити приналежність спірного майна на праві власності товариству, тягне за собою необхідність доведення належності майна на підставі правовстановлюючих документів. Акт від 24.01.1992р. приймання-передачі майна у власність від Федерації незалежних профспілок України не є правовстановлюючим документом, на підставі якого у особи виникають права власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Посилання ПАТ "Укрпрофоздоровниця" на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" від 11.11.2004р. № 16-рп/2004 (v016p710-04) , яким, за переконанням названої третьої особи, було надано офіційне тлумачення положенням закону, які є підставою для виникнення у ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" права власності на спірне майно в силу приписів законодавства, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Проаналізувавши висновки Конституційного Суду України, викладені у мотивувальній та резолютивній частинах рішення від 11.11.2004р. № 16-рп/2004 (v016p710-04) , суд зазначає, що при винесені цього рішення Конституційним Судом України було надано офіційне тлумачення положенням Закону України "Про кооперацію" (1087-15) та Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) , які регулюють правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації та споживчої кооперації в України відповідно, тобто законодавчо чітко визначено дію цих законів за колом осіб, до складу яких не віднесено профспілкові організації.

Наполягаючи на застосуванні при вирішенні даного спору положень названого рішення Конституційного Суду України, ПАТ "Укрпрофоздоровниця" посилається на те, що висновки Конституційного Суду України "по аналогії" можуть бути застосовані до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були суб’єктами права власності.

Чинне цивільне законодавство розрізняє два способи усунення прогалин у праві: застосування аналогії закону та застосування аналогії права. Так, згідно зі ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

З аналізу положень ст. 8 ЦК України випливає, що аналогія закону застосовується лише у випадках, якщо правовідносини сторін не врегульовані актами цивільного законодавства або договором. рішення Конституційного Суду України не віднесено до актів цивільного законодавства, перелік яких наведено у статті 4 ЦК України, а тому висновки Конституційного Суду України, викладені у рішеннях щодо офіційного тлумачення окремих положень чинного законодавства не можуть застосовуватись в якості ані аналогії права, ані аналогії закону.

Спірні правовідносини, виходячи з викладених вище по тексту рішення висновків, врегульовані Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 р. N 1540-XII (1540-12) , постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ (3943-12) , а саме тому, в даному випадку, відсутні будь-які правові підстави для застосування аналогії закону при вирішені цього спору, зокрема положень Закону України "Про кооперацію" (1087-15) та Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) .

Більш того, застосування до цивільних правовідносин аналогії права та закону законодавцем вперше було запроваджено у Цивільному кодексі України (435-15) від 16.01.2003р. № 435-IV, який в силу п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності з 01.01.2004 р. Положення цього Кодексу повинні застосовуватися до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини, пов’язані з виникненням у держави права власності на спірне майно, виникли до прийняття Цивільного кодексу України (435-15) . Попереднє цивільне законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) , не містило положень про застосування аналогії права або закону, а тому, з урахуванням виникнення права власності держави на спірне майно до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , при вирішенні даного спору в частині позовних вимог про визнання за державою права власності на спірне майно застосування будь-яких законодавчих актів в силу аналогії неможливе.

Однією із важливих обставин, яка може свідчити про набуття особою права власності на об’єкт нерухомого майна, є участь цієї особи у створені такого об’єкту шляхом його будівництва власними силами та/або здійснення фінансування такого будівництва. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про участь саме ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" або організаціями, правонаступниками яких вона є, у створенні спірного майна, яке є нерухомим майном. Також суду не надані докази щодо утримання ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" цього майна з моменту складання акту від 24.01.1992р. приймання-передачі майна у власність від Федерації незалежних профспілок України до нинішнього часу.

Посилання ПАТ "Укрпрофоздоровниця" в обґрунтування доводів щодо належності спірного майна на праві власності та правомірності розпорядження ним ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на постанову Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. № 137/7 судом оцінюються критично з огляду на вирішення даним судовим рішенням питань законності порядку створення АТ "Укрпрофоздоровниця".

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що спірне майно з моменту його передання у відання Українській республіканській Раді профспілок, в тому числі й після розпаду Союзу РСР, належало до державної власності. Шляхом прийняття вищезазначених законодавчих актів, направлених на врегулювання правовідносин державної власності на території України, за спірним майно було закріплено правовий статус майна державної форми власності та визначено Фонд державного майна України в якості уповноваженого державою органу на здійснення повноважень власника спірного майна.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року № 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

В силу положень пп. ї п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" Фонд державного майна України є суб’єктом управління державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження нерухомим та іншим окремим індивідуально визначеним майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Наведене свідчить, що будь-яке відчуження спірного майна могло бути здійснено виключно Фондом державного майна України як органом, який відповідно до функцій управління об’єктами державної власності здійснює розпорядження цим майном, у зв’язку з чим суд доходить до висновку щодо неможливості набуття позивачем права власності на спірне майно санаторію, що в свою чергу виключає можливість захисту такого права у судовому порядку шляхом його визнання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркадія" про визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, є необґрунтованими, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України,суд –

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркадія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грата", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Фонд державного майна України та Міністерство охорони здоров’я України, про визнання права власності відмовити.

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.