За позовом: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт", м. Трускавець

до відповідача: Комунального підприємства "Наше місто", м. Трускавець

про: стягнення 89180грн. 28коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Дудяк І.М.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" до Комунального підприємства "Наше місто" про стягнення 86952грн. 56коп. основного боргу та 2227 грн. 72 коп. пені.

Ухвалою суду від 21.07.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.08.2011р. В зв"зку з неявкою представника відповідача в судове засідання 10.08.2011р., ухвалою суду від 10.08.2011р. розгляд справи відкладено на 14.09.2011р.

В судовому засіданні 14.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2011р. не з'явився, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.08.2011р. (вручено 17.08.2011р.).

Господарському суду представлено достатньо доказів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

31.12.2010р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Наше місто" (споживач) укладено договір № 075-01 про постачання теплової енергії, відповідно до п.1. якого позивач зобов"язувався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.3.2.2. договору споживач зобов"язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору, позивачем здійснювалося постачання відповідачу теплової енергії відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунками витрат теплової енергії, складеними відповідачем та актами наданих послуг від 28.02.2011р. за № 630 (108,3 ГКал вартістю 48048грн. 29коп.), 30.03.2011р. за №1060 (113,77 ГКал вартістю 48672грн. 68коп.) та від 21.04.2011р. за № 1425 (37,15 ГКал вартістю 18145грн. 48коп.).

Однак, відповідач своїх зобов"язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії належним чином в повному обсязі не виконав, станом на 01.04.2011р. його заборгованість становила 86952грн. 56коп.

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.1 ст. 174 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов"язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов"язань (п.7 договору).

п.7.2.3. договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі 2 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ст. 229 ГК України).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до представленого розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2227 грн. 72 коп. нараховану в розмірі подвійної облікової ставки за період з 01.04.2011 р. по 01.06.2011 р. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 174, 525, 526, 530, 692, 714 ЦК України, ст.ст. 193, 229, 230, 231, 343 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд -

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Наше місто", м.Трускавець, вул.Стебницька, 100 (ідентифікаційний код 32213522) на користь Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт", вул.Біласа,13, м.Трускавець (ідентифікаційний код 30322940) 86952грн. 56коп. основного боргу, 2227грн. 72коп. пені, 891грн. 80коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.