12/211/10 Про стягнення заборгованості за договором про надання товарного кредиту - 25.07.2011 Прийняття

Позов поданий в грудні 2010 року Фермерським господарством "Оазис" про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" 144770 грн. 90 коп. у тому числі :

- 61934 грн. 28 коп. відсотків за користування товарним кредитом за період з 02.11.2009 року по 08.12.2010 року;

- інфляції за період з 01.08.2008 року по 01.12.2010 року в сумі 82836 грн. 62 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов’язань по договору від 12.12.2007 року № 1212-1 про надання товарного кредиту в частині сплати вартості товару та процентів за користування товарним кредитом.

Позивач розмір позовних вимог двічі змінював: збільшував і зменшував.

Остаточно, заявою від 28.02.2011 року Фермерське господарство "Оазис" просить стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро"141955 грн. 70 коп. з яких:

- відсотки за користування товарним кредитом за період з 02.11.2009 року по

08.12.2010 року в сумі 59620 грн. 33 коп.;

- відшкодування інфляції основного боргу за договором №1212-1 від 12.12.2007 року

за період з 01.08.2008 року по 30.11.2010 року в сумі 82335 грн. 37 коп.

Відповідач свого представника в судове засідання направив, письмовий відзив по суті спору надав, проти позову заперечує.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.07.2011 року за згодою представників сторін оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

12 грудня 2007 року між сторонами був укладений договір №1212-1 про надання товарного кредиту (т.1, аркуш справи 14).

Відповідно до п.1 договору сторони домовились, що отриманий ПП "ВКП "Каро"від ФГ "Оазис"по договору від 14.09.2007 року № 1409-1, але неоплачений товар становить су-му 281870 грн. 49 коп. та передається першому в строк до 01.08.2008 року на умовах товарно-го кредиту. Суму 281870 грн. 49 коп. сторони визначили на підставі акту звірки взаємних роз-рахунків від 12.12.2007 року( т.1, аркуш справи 61)..

Відповідач умови договору №1212-1 від 12.12.2007 року не виконав, борг за отрима-ний товар і відсотки по товарному кредиту не сплатив.

17.11.2009 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області про стягнення з відповідача 281870 грн. боргу, 106570 грн. 17 коп. відсотків за користування то-варним кредитом, 33361 грн. пені..

17.03.2010 року рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №1/237/09 позовні вимоги задоволені повністю. Судовим рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 281870 грн. 49 коп. боргу, 106570 грн.17 коп. відсотків за користування то-варним кредитом, 14063 грн. 52 коп. пені, 4025 грн.04 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року рі-шення господарського суду Миколаївської області в частині стягнення коштів, залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2010 року касаційну скар-гу відповідача залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 13.05.2010 року без змін.

У позовній заяві ФГ "Оазис"зазначає, що на підставі рішення станом на 12.12.2010 ро-ку він отримав від ПП "ВКП "Каро"коштів на суму 93792 грн. 90 коп. із загальної заборгова-ності 406765 грн. 22 коп.

Коштів, перерахованих відповідачем та стягнутих з відповідача відділом ДВС Врадіївсь-кого районного управління юстиції Миколаївської області вистачило на погашення державного мита (4025 грн. 04 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236 грн. 00 коп.), пені (14063 грн. 52 коп.) та часткову сплату відсотків за товарним кредитом, визначених судом.

93792 грн. 90 коп. –4025 грн. 04 коп. –236 грн. 00 коп. –14063 грн. 52 коп. = 75468 грн. 34 коп.

Непогашеною залишалась заборгованість по сплаті відсотків за користування товарним кредитом в період з 12.12.2007 року по 01.11.2009 року в сумі 31101 грн. 83 коп. та сума ос-новного боргу - 281870 грн. 49 коп.

Відповідач зобов'язання по сплаті основного боргу та відсотків за користування товар-ним кредитом не виконав, тому ФГ "Оазис"звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ПП "ВКП "Каро"144770 грн. 90 коп., у тому числі:

- 61934 грн. 28 коп. відсотків за користування товарним кредитом, які були нараховані

у відповідності з договором від 12.12.2007 року №1212-1 за період з 02.11.2009 року

по 08.12.2010 року;

- 82836 грн. 62 коп. відшкодування інфляції за період з 01.08.2008 року по 01.12.2010

В подальшому, Фермерське господарство "Оазис" двічі розмір позовних вимог зміню-вало: збільшувало та зменшувало й остаточно просить стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро"141955 грн. 70 коп. з яких:

- відсотки за користування товарним кредитом за період з 02.11.2009 року по

08.12.2010 року в сумі 59620 грн. 33 коп. (п’ятдесят дев’ять тисяч шістсот двадцять

гривень 33 копійки);

- відшкодування інфляції основного боргу за договором №1212-1 від 12.12.2007 року

за період з 01.08.2008 року по 30.11.2010 року в сумі 82335 грн. 37 коп. (вісімдесят

дві тисячі триста тридцять п’ять гривень 37 копійок).

В обґрунтування позову ФГ "Оазис"посилається на ст.ст. 534,535,625 Цивільного ко- дексу України

, рішення господарського суду Миколаївської області від 17.03.2011 року по справі №1/237/09 та договір від 12.12.2007 року №1212-1.

дексу України

Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного:

- відповідач повністю розрахувався з позивачем, включаючи штрафні санкції та судові витрати;

- у позивача відсутнє право на перерозподіл коштів, які стягуються за рішенням суду;

- у позивача відсутнє право на позов, оскільки його права не порушені - сторони в до-

говорі строк сплати ПП "ВКП "Каро"процентів за користування товарним креди-

том та штрафних санкцій не встановили, а з вимогою (в порядку статті 530 Цивіль- ного кодексу України

), щодо їх сплати ФГ "Оазис"до відповідача не звертався;

ного кодексу України

- розрахунок стягуваемих позивачем сум необґрунтований.

Представник ФГ "Оазис"стверджує, що розрахунок стягуваемих за даним позовом сум є обґрунтований.

Представник відповідача це заперечує.

Таким чином, в процесі розгляду справи між сторонами виник спір щодо обґрунтова-ності (арифметичної правильності) нарахування стягуваємих за предметом позову сум: від-сотків за користування відповідачем товарним кредитом та сум, на які збільшився борг вна-слідок інфляційних процесів.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4- 7 ГПК щодо прийняття судового рішення за ре-зультатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічно-го, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування

сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції тощо і в разі, якщо їх обчислення помил--кове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зро-бити це самостійно. (См. п.18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 (v_344600-05) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 ро-ці).

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирі-шенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою від 27.04.2011 року господарський суд Миколаївської області призначив по справі №12/211/10 судову економічну експертизу, на вирішення котрої поставив такі питання.

Чи обґрунтовано розраховані втрати Фермерського господарства "Оазис", а саме:

- чи обґрунтовано розрахована сума, яка перевищує борг Приватного підприємства

"Виробничо-комерційне підприємство "Каро" внаслідок інфляції за період з

01.08.2008 року по 30.11.2010 року за договором №1212-1 від 12.12.2007 року з

урахуванням сум погашення ПП "ВКП "Каро" боргу?

- чи обґрунтовано розрахована сума відсотків за користування товарним кредитом

Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" за період з 02.11.2009 року по 08.12.2010 року за договором №1212-1 від 12.12.2007 року з

урахуванням сум погашення ПП "ВКП "Каро"боргу?

Проведення судової економічної експертизи було доручено Харківському науково-до-слідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

Суд зобов’язав сторони надати в розпорядження експертної установи всі необхідні до-кументи.

Витрати по передплаті судової економічної експертизи були покладені на позивача, а провадження по справі зупинено до одержання господарським судом висновку судового екс-перта та повернення справи до суду.

Ухвалою господарського суду від 21.07.2011 року провадження по справі №12/211/10 було поновлено в зв’язку з поверненням справи експертною установою після проведення експертизи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю на підставі нижче наведено-го.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обстави-ни, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових екс-пертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а

навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання гро-шового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови відділу ДВС Врадіївського район-ного управління юстиції в Миколаївській області про закінчення виконавчого провадження, станом на 13.12.2010 року виконавче провадження з примусового виконання судового рішен-ня закінчено у зв’язку з фактичним повним виконанням рішення (а.с.79).

Нарахування позивачем відсотків за користування товарним кредитом та суми, яка перевищує суму боргу внаслідок інфляційних процесів необґрунтовано, оскільки сума забор-гованості сплачена відповідачем повністю.

Посилання позивача (з метою доведення своїх вимог) на ст. 534 Цивільного кодексу України необґрунтовано, оскільки при примусовому виконанні наказу суду стягувач самос-тійно здійснювати розподіл коштів не вправі.

Проценти за користування товарним кредитом це не відсотки в розумінні статті 625 Ци-вільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) ви-конання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимо-ги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони в договорі не встановили строк сплати відповідачем процентів за користуван-ня товарним кредитом. Тому ФГ "Оазис"необхідно було звернутися до ПП "ВКП "Каро"з вимогою про їх сплату в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, але воно цього не зробило.

Надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'яз-ку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України вважатися не може. Ос-кільки передбачене статтею 56 ГПК України надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України (435-15) . (См. п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 (v2351600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарсько-

го процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарсь-ких судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року".

У статті 1 ГПК України зазначено:"Підприємства, установи, організації, інші юридич-ні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприєм-

ницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими ак-тами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші орга-ни, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності".

Згідно ч.2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позо-вами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захис-том своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарсько-го суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен вста-

новити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або

охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рі-шення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рі-

шення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпід-ставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на за-хист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду

Позивачем не доведено, що у нього виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права: щодо стягнення відсотків за користування товарним кредитом та суми, яка перевищує суму боргу внаслідок інфляційних процесів.

Експертна установа, дослідивши матеріали справи та фінансові документи, склала 11.07.2011 року висновок №4821, яким надала відповідь на поставлені судом питання, а саме.

По першому питанню

В обсязі наданих документів, встановити обґрунтованість розрахованої суми, яка пере-вищує борг Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро"вгаслі-док інфляційних процесів в період з 01.08.2008 року по 30.11.2010 року за договором №1212-1 від 12.2007 року не надається можливим, з причин невизначеності погашення суми основного боргу.

По другому питанню

В обсязі наданих документів, встановити обґрунтованість розрахованої суми відсотків за користування товарним кредитом Приватним підприємством "Виробничо-комерційне під-приємство "Каро"за період 02.11.2009 по 08.12.2010 року за договором №1212-1 від 12.12.2007 року з урахуванням сум по гашення ВКП "Каро""не надається можливим вгаслі-док невизначеності суми боргу.

За даним позовом ФГ "Оазис"повинний довести обґрунтованість (арифметичну пра-вильність)нарахування ним Приватному підприємству "Виробничо-комерційне підприємство

"Каро" відсотків за користування останнім товарним кредитом за період з 02.11.2009 року по 08.12.2010 року та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з 01.08.2008 року по 30.11.2010 року. Для цього позивач повинний довести суми основного боргу станом на 02.11.20089 року та на 01.08.2008 року, оскільки на ці суми здійснюється відповідне нарахування.

В матеріалах справи знаходяться виписки установи банку та платіжні доручення При-ватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро"по погашенню заборго-ваності Фермерському господарству "Оазис"(аркуші справи 31-47,70-78).

В графі "призначення платежу"у виписках установи банку та платіжних дорученнях за-значено: "Згідно постанови Вищого господарського суду від 07.09.20І0 року по справі 1/237/09". Відповідно до змісту зазначеної постанови, загальні суми пла тежів складаються з су-ми боргу, процентів, штрафних санкції, пені, державно го мита, витрат на інформаційно-тех-нічне забезпечення судового процесу. Тобто, у зазначених виписках установи банку та платіж-них дорученнях суми основ ного боргу не відокремлені, що унеможливлює:

- їх визначення на певні дати, а саме на 02.11.2009 року та на 01.08.2008 року з метою обґрун-

тованого нарахування позивачем відсотків за користування відповідачем товарним кредитом

та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів;

- здійснення судом перевірки арифметичної правильності нарахування на ці суми боргу сум за предметом позову: відсотків за користування товарним кредитом та сум, на які збільшився

борг внаслідок інфляційних процесів.

Позивачем не доведені суми основного боргу ПП "ВКП "Каро"перед ФГ "Оазис"ста-ном на 02.11.2009 року та на 01.08.2008 року.

Отже, позивачем не доведена і обґрунтованість (арифметична правильність) нарахуван-ня ним суми відсотків за користування відповідачем товарним кредитом за період з 02.11.2009 року по 08.12.2010 року та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з 01.08.2008 року по 30.11.2010 року, котрі ФГ "Оазис"просить стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро".

Керуючись ст.ст. 22, 32- 34, 44, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В позові відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скар-ги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляцій-ним господарським судом.