5023/3466/11 Про стягнення коштів у вигляді відшкодування збитків, які були спричинені внаслідок не дотримання правил протипожежної безпеки - 19.07.2011 Прийняття

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків про стягнення з відповідача грошову суму у розмірі 10000,00 грн., у вигляді відшкодування збитків, які були спричинені внаслідок не дотримання правил протипожежної безпеки. Крім того, до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 травня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 30 травня 2011 року о 11:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2011 року розгляд справи було відкладено на 14 червня 2011 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року розгляд справи було відкладено на 23 червня 2011 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2011 року розгляд справи було відкладено на 05.07. 2011 року о 10:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.07. 2011 року о 10:30 годині. Крім того, зазначеною ухвалою було продовжено строк розгляду спору по справі №5023/3466/11 за межі встановленні ч. 1, ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів до 21.07.2011 року.

До господарського суду Харківської області 19.07.2011 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. 17741), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області повернулась ухвала від 14 червня 2011 року та від 23 червня 2011 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: 61099, АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до роз’яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2007 року між ПП "Норд - 2" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежилого приміщення №30-Ф.

01.03.2007 року між ПП "Норд - 2" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди нежилого приміщення №34-Ф.

Відповідно до зазначених договорів, орендодовець передає, а орендарі приймають у строкове користування нежитлові приміщення (об"єкт оренди). (п.1.1. Договорів), а саме: склад за адресою: 61012, м.Харків, вул.Суздальські ряди,12.

Відповідно до Технічного паспорту, який міститься в матеріалах справи, та плану схеми, складські приміщення позивача та відповідача знаходяться поряд один одного, які орендують позивач та відповідач у ПП "Норд - 2".

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.08р. сталася пожежа за адресою: м.Харків, вул.Суздалські ряди 12/5 у приміщенні, котре знаходилося, позивача на праві оренди, відповідно до договору №40-Ф.

Відповідно до висновків пожежно-технічного спеціаліста від 21.01.08р. №260/027/08: 1. Осередкова зона пожежі знаходиться в приміщення складу №1 біля південної стіни. 2. Джерело запалювання відноситься до групи "Відкрите полум'я". 3. Первісне горіння виникло у результаті занесення джерела запалювання, що відноситься до групи "Відкрите полум'я".

Орендатором приміщення складу №1 згідно до договору оренди №34-Ф є ФОП ОСОБА_4 (Відповідач).

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаної подією 25.03.08р. службою дізнання Ленінського РВ було прийняте рішення про порушення кримінальної справи за фактом навмисного підпалу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України. Проте, вже 28.06.2008 року Ленінським РВ ХМУ було прийняте рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України, через відсутність ознак складу злочинів, передбачених чинним кримінальним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.10р. ХНІДСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса було складено висновок судової пожежно-технічної експертизи №4255, за яким: 1. Джерело досліджуємо пожежі (місце початкового виникнення горіння) знаходилося в приміщенні складу №1 безпосередньо під прогаром у покрівлі. 2. Найбільш вірогідною технічною причиною досліджуваної пожежі є возгорання займистого матеріалу (порошку какао в упаковці) під дією тліючого тютюнного виробу. 3. Також було зазначено, що жодного несанкціонованого проникнення на склад № 1 - не виявлено.

Відповідно до п.3.3.1. договору оренди від 01.03.07р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ЧП "Норд-2", до обов'язків орендаря входить експлуатація об'єкту оренди в порядку, передбаченому санітарними нормами, протипожежними правилами, заходами технічної безпеки.

Відповідно до ст.5 ЗУ "Про пожежну безпеку", власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі — власники), а також: орендарі зобов 'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також: виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території; проводити службове розслідування випадків пожеж.

Відповідно до ст.36 ЗУ "Про пожежну безпеку", Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані у зв 'язку з порушенням ними протипожежних вимог, відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, пожежа в приміщенні складу №1 - виникла в приміщенні, яке орендує ФОП ОСОБА_4 (відповідача) через невиконання й недотримання нею правил протипожежної безпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена пожежа поширилася на склад, який орендує ФОП ОСОБА_3 (позивача)

Матеріали справи підтверджують той факт, що наказом №1 від 14.01.08р. позивачем була створена комісія для інвентаризації складу що знаходився у мене в користуванні у складі 3 осіб: ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Відповідно до складеного та підписаного членами комісії акту інвентаризації, загальна сума матеріальної шкоди, завданої мені -складає 201 719,33 грн.

Отже враховуючи той факт, що позивачу дійсно були завдані збитки на суму 10000,00 грн., а також те, що відповідач не надав суду доказів на спростування позиції позивача, з оргляду на вищевикладене, суд, приходить до висновку, про необхідність задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Крім того, до стягнення заявлені послуги адвоката в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. В обгрунтування вказаної позовної вимоги позивач не надав суду жодного доказу в обгрунтування зазначеної вимоги, а ні договір про надання правової допомоги, а ні квитанції (платіжного доручення), які б підтверджували оплату позивачем наданих послуг.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв 'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);"

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.