9/17-1868-2011 Про зобов'язання повернути майно - 13.07.2011 Прийняття

СУТЬ СПОРУ : 16.05.2011 р. за вх. №2666/2011 Державна судноплавна компанія "УКРТАНКЕР" (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання повернути майно Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" (далі –Відповідач).

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях, призначених на 15.06.2011 р. та 13.07.2011 р. проти позовних вимог заперечував, посилаючись на усні пояснення. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

13.07.2011 року за вх. №22441/2011 представник Міністерства інфраструктури України надав до суду клопотання про залучення його до участі у справі № 9/17-1868-2011, у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У судовому засіданні від 13.07.2011 року дане клопотання судом було задоволено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011р. по справі № 25-22/207-08-5563 були повністю задоволені позовні вимоги Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство". Договір позички № ОД-1396 від 08.12.2006р. був розірваний, стягнуто з Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на користь Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" заборгованість в сумі 184 457,34 грн., а також 1 929,57 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Після набрання законної сили вказаного рішення, Державна судноплавна компанія "УКРТАНКЕР" звернулася до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" з проханням про проведення сумісної інвентаризації, складання Акту прийому-передачі майна та його підписання (лист № UTR-06 від 24.01.2011р., лист № UTR-13 від 27.01.2011р., лист № UTR-31 від 03.03.2011р., лист № UTR-39 від 15.03.2011р., лист № UTR-40 від 15.03.2011р.). Проте, як стверджує позивач, Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" всіляко ухилялася від виконання своїх договірних зобов'язань та виконання рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2011р. (лист № ЧМ-71 від 25.01.2011р., лист КС-284 від 14.03.2011р.).

На момент подання позову, склад паливно-мастильних матеріалів, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4, який є державною власністю та знаходяться на балансі Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР", відповідачем, у встановленому договором позички порядку, не звільнений та не повернутий.

Відповідно до пункту 2.3. ст. 2 "Умови договору позички", договору - у разі припинення дії цього договору, майно повертається Користувачем Позичкодавцю.

Відповідно до пункту 5.5. ст. 5 "Обов'язки Користувача", договору - у разі припинення або розірвання цього договору, Користувач зобов'язаний повернути Позичкодавцю майно в належному стані, не гіршому чим на момент передачі його в позичку, а у разі погіршення стану майна - відшкодувати Позичкодавцю збитки.

13.07.2011 року за вх. №22441/2011 представник Міністерства інфраструктури України надав до суду клопотання про залучення його до участі у справі № 9/17-1868-2011, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, посилаючись на наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 (1085/2010) "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України, утворене Міністерство інфраструктури України.

Міністерство інфраструктури України визначено органом управління Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 № 265-р (265-2011-р) "Питання управління Міністерством інфраструктури об'єктами державної власності".

Положення про Міністерство інфраструктури затверджене Указом Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 (581/2011) "Про положення про Міністерство інфраструктури України".

Враховуючи необхідність представництва у справі інтересів Органу управління майном державних підприємств Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" та Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", Міністерство інфраструктури України просило суд залучення його до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судовому засіданні від 13.07.2011 року дане клопотання судом було задоволено.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Державна судноплавна компанія "УКРТАНКЕР", відповідно до статуту, затвердженого Міністерством транспорту та зв'язку України 24.11.2005р., є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Відповідно до ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. № 8-92 "Про управління майном, що є в загальнодержавній власності" (8-92) покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Згідно з ст. ст. 73, 74 ГК України, майно державного комерційного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві повного господарського відання.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (Позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Як вище встановлено господарським судом та рішенням Господарського суду Одеської області по справі №25-22/207-08-5563, яке є на момент розгляду справи чинне, між сторонами у справі був укладений договір позички, згідно з яким позивач (Позичкодавець) зобов’язався передати, а відповідач (Користувач) приймає визначене договором майно в тимчасове платне користування, у вигляді території загальною площею 9872,2 кв.

Так, відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з вищевикладеного, Позичкодавець має право вимагати повернення речі, у разі розірвання договору.

Так, оскільки договір позички № ОД-1396 від 08.12.2006 р. розірвано Господарським судом Одеської області по справі № 25-22/207-08-5563 та відсутні правові підстави для використовування відповідачем приміщення, яке є державною власністю та знаходяться на балансі Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР", суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов’язання повернути Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" до Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" склад паливно-мастильних матеріалів, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4, та майно, яке там знаходиться, з врахуванням прийнятого у справі №25-22/207-08-5563 судового рішення та умов договору позички № ОД-1396 від 08.12.2006 р.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити.

2. Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 14).

3. Зобов’язати Державну судноплавну компанію "Чорноморське морське пароплавство" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 01125614) повернути до Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 4, код ЄДРПОУ 20959963) склад паливно-мастильних матеріалів, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4, та майно, яке там знаходиться, з врахуванням прийнятого у справі №25-22/207-08-5563 судового рішення Господарським судом Одеської області та умов договору позички № ОД-1396 від 08.12.2006 р.

4. Зобов’язати Державну судноплавну компанію "Чорноморське морське пароплавство" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 01125614) підписати з Державною судноплавною компанією "УКРТАНКЕР" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 4, код ЄДРПОУ 20959963) акт прийому-передачі складу паливно-мастильних матеріалів, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4, та майно, яке там знаходиться, з врахуванням прийнятого у справі №25-22/207-08-5563 судового рішення Господарським судом Одеської області та умов договору позички № ОД-1396 від 08.12.2006 р.

5. Стягнути з Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 01125614) на користь Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 4, код ЄДРПОУ 20959963) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.