804/441/16 Про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - 27.11.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у складі судді Сідренко Д.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у складі суддів Дадим Ю.М., Уханенка С.А.,Богданенка І.Ю. у справі №804/441/16 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В :

20 січня 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі Підприємець, платник єдиного внеску, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування вимоги податкового органу про визнання протиправним та скасування рішення від 10 серпня 2015 року №0011751706 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску", з мотивів протиправності її прийняття.

09 лютого 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 19 липня 2016 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 10 серпня 2015 року № 0011751706 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" з огляду на відсутність складу правопорушення, покладеного в основу застосування штрафу та нарахування пені.

23 серпня 2016 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

19 жовтня 2016 року позивачем надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких Підприємець просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, касаційну скаргу без задоволення.

28 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача, після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 25 серпня 2016 року та витребувано справу №804/441/16 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

20 жовтня 2016 року справа № 804/441/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

30 січня 2018 року справу № 804/441/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/11910/18 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 15 жовтня 2014 року зареєстрована фізичною особою - підприємцем, з 01 листопада 2014 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група) та є платником єдиного внеску фізичних осіб-підприємців.

Позивачем, як платником єдиного внеску з 07 листопада 2014 року по 11 червня 2015 року здійснено сплату єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців (код платежу 71040000) в загальному розмірі 3381,20 грн. на рахунок - єдиного соціального внеску нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати (код платежу 71010000).

13 липня 2015 року позивач звернулася до податкового органу листом, у якому просила сплачені кошти у розмірі 3381,20 грн. перерахувати з рахунку НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1, у відповідь на який 04 серпня 2015 року листом податковий орган повідомив позивача, що кошти в сумі 3381,20 грн. 20 липня 2015 року зараховані за призначенням на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1.

10 серпня 2015 року керівником податкового органу прийнято рішення №0011751706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі: 362,51 грн. (20% з 01 січня 2015 року) за період з 21 січня 2015 року до 20 липня 2015 року, та пеня у розмірі 208,46 грн. (0.1 % суми недоїмки).

Судами попередніх інстанцій здійснений системній аналіз положень пункту 2 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пункту 4.3.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 (z0994-10) , якими встановлені та врегульовані правові питання визначення, обчислення, строків сплати та обліку єдиного соціального внеску.

З посиланням на положення підпункту 2 пункту 10 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що днем сплати єдиного внеску вважається у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Підпунктами 10, 11 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відтак, не сплата платником єдиного внеску у встановленні строки, а саме до 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, тягне за собою накладення штрафних санкцій.

У межах спірних відносин підставою для винесення оскаржуваного рішення стало встановлення податковим органом факту несвоєчасної сплати Позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у встановлені строки за період з 21 січня 2015 року по 20 липня 2015 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивач здійснювала сплату єдиного внеску у встановлені приписами законодавства строки, але не на той розрахунковий рахунок, що підтверджується квитанціями №0910069 від 08 січня 2015 року, №3463592921, №3587199091 від 11 березня 2015 року, №3709486621 від 09 квітня 2015 року, №3834169921 від 12 травня 2015 року та №3959218411 від 11 червня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції підтримуючи позицію суду першої інстанції висновувався на тому, що приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , які встановлюють санкції за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску спрямовані на притягнення до відповідальності осіб, за вчинену ними саме бездіяльність по несвоєчасній сплаті. В межах спірних відносин Позивачем своєчасно сплачені суми єдиного внеску, але на неналежний розрахунковий рахунок, які зараховані на єдиний казначейський рахунок, що свідчить про відсутність такого елементу як бездіяльність по несвоєчасній сплаті.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачене зобов'язання з єдиного внеску, який зарахований на Єдиний казначейський рахунок, але у квитанціях позивачем помилково зазначений інший код бюджетної класифікації. Відтак, позивач, як платник єдиного внеску вчинив дії, спрямовані на перерахування та перерахував узгоджену суму грошового зобов'язання з єдиного внеску.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі №804/441/16 залишити без змін.