819/1461/16 Про скасування рішення про застосування фінансових санкцій за порушення положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - 27.11.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (судді - Бруновська Н.В., Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі № 819/1461/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про cкасування рішення про застосування фінансових санкцій,

У С Т А Н О В И В:

18 листопада 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець, позивач у справі) звернулася в суд з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування рішення № 000032/19-18-40-00/НОМЕР_1 від 04 жовтня 2016 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 17000 грн за порушення положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР (481/95-ВР) ) - зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, з мотивів безпідставності його прийняття.

08 грудня 2016 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено з огляду на правомірність рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій та доведеність порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР.

22 лютого 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції, прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення від 04 жовтня 2016 року №000032/19-18-40-00/НОМЕР_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції здійснив аналіз положень Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого Наказом від 28 травня 2002 року № 251 (зареєстровано в Міністерстві м. Київ юстиції України 15 серпня 2002 року за N 670/6958), врахував дату реєстрації ліцензії - 31.10.2016 р., термін її дії (з 01.11.2016 р. до 01.11.2017 р.) та дату проведення перевірки податковим органом - 26.10.2016 р. та дійшов висновку про те, що позивач не мав правових підстав для внесення даних до Єдиного реєстру щодо місця зберігання тютюнових виробів, оскільки ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами не діяла. Цей суд зазначив, що чинним законодавством виключається можливість реєстрації місця зберігання для тих суб'єктів підприємницької діяльності, які не отримали відповідної ліцензії. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач не порушив вимоги Закону № 481/95-ВР (481/95-ВР) , який не передбачає внесення місця здійснення роздрібної торгівлі до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуально права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2017 року відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 20 березня 2017 року та витребував з суду першої інстанції справу № 819/1461/16.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

13 червня 2017 року справа № 819/1461/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справу № 819/1461/16 разом з матеріалами касаційного провадження № К/9901/37760/18 передано до Верховного Суду.

Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 жовтня 2016 року податковим органом проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання суб'єктом господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, за результатами якої складено акт від 26 жовтня 2016 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємцем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, а саме встановлено факт зберігання тютюнових виробів за адресою вул. Лозовецька, буд.13, м. Тернопіль (місце здійснення торгівлі), що належить позивачу без наявності довідки про внесення місця зберігання тютюнових виробів до Єдиного реєстру.

04 жовтня 2016 року на підставі акту перевірки від 26 жовтня 2016 року податковий орган прийняв рішення № 000032/19-18-40-00/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру в розмірі 17000 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР (481/95-ВР) (далі - Закон № 481/95-ВР (481/95-ВР) ).

Відповідно до статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Відповідно до положень статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру (чинному на момент виникнення спірних правовідносин). Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Аналіз положень статті 15 Закону № 481/95-ВР дає підстави для висновку, що в межах спірних відносин контролюючим органом не було виявлено факту зберігання позивачем тютюнових виробів у приміщенні, яке є місцем зберігання у розумінні наведеної норми Закону. Фактично в акті перевірки податковим органом зафіксовано наявність товару, запропонованого до продажу, в місці його реалізації, що не може вважатися місцем зберігання.

Відтак, Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що обставини даної справи свідчать про відсутність у діях позивача ознак складу правопорушення, за яке спірним рішенням податкового органу до підприємця застосовано штрафні санкції, що обумовлює безпідставність та протиправність спірного акту індивідуальної дії.

За положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.