816/988/17 Про скасування державної реєстраціії права комунальної власності за територіальною громадою району в особі райради на земельну ділянку, про що державному реєстратору сектору з питань надання реєстраційних послуг РДА внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та зобов'язання державного реєстратора сектору з питань надання реєстраційних послуг РДА зареєструвати право комунальної власності на зазначену земельну ділянку за територіальною громадою міста - 09.11.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Карлівської міської ради Полтавської області до Державного реєстратора сектору з питань надання адміністративних послуг Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа - Карлівська районна рада Полтавської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Карлівської районної ради Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Супруна Є.Б. від 20 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: П'янової Я.В., Чалого І.С., Зеленського В.В. від 02 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Карлівська міська рада Полтавської області (далі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора сектору з питань надання адміністративних послуг Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Карлівська РДА, відповідач), третя особа: Карлівська районна рада Полтавської області (далі - третя особа), у якому просила:

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою Карлівського району в особі Карлівської райради на земельну ділянку кадастровий номер 5321610100:50:004:0246 площею 1,8517 га, що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Карлівка, вулиця Полтавський шлях, 83, номер запису про право власності: 12933829, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 828821853216, про що державному реєстратору сектору з питань надання реєстраційних послуг Карлівської РДА внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати державного реєстратора сектору з питань надання реєстраційних послуг Карлівської РДА зареєструвати право комунальної власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою міста Карлівка в особі Карлівської міськради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою Карлівського району в особі Карлівської райради порушує його законні права на володіння і користування земельною ділянкою, оскільки остання належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Карлівка і ніколи територіальній громаді Карлівського району в особі Карлівської райради не передавалася, відтак, у державного реєстратора були відсутні законні підстави для здійснення оскаржуваної реєстраційної дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Доценка М.С. щодо винесення рішення від 15 січня 2016 року № 27829877 про державну реєстрацію права власності, форма власності: комунальна, розмір частки: 1/1 на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вулиця Леніна, земельна ділянка 83, кадастровий номер земельної ділянки 5321610100:50:004:0246 за суб'єктом: Територіальна громада Карлівського району в особі Карлівської районної ради, податковий номер 21046532; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Доценка М.С. від 15 січня 2016 року № 27829877 про державну реєстрацію права власності, форма власності: комунальна, розмір частки: 1/1 на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вулиця Леніна, земельна ділянка 83, кадастровий номер земельної ділянки 5321610100:50:004:0246 за суб'єктом: Територіальна громада Карлівського району в особі Карлівської районної ради, податковий номер 21046532.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що саме Карлівська міськрада, як уповноважений законом орган, вправі звертатися за реєстрацією права власності на землі, які розташовані в межах даного міста, у тому числі і за реєстрацією земельної ділянки по вул. Полтавський шлях, 83 кадастровий номер 5321610100:50:004:0246. Крім того, судами попередніх інстанцій взято до уваги постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 816/4445/15, яка набула законної сили 11 січня 2016 року та якою визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації спірної земельної ділянки за заявою Карлівської міської ради та зобов'язано здійснити реєстрацію права комунальної власності за Карлівською міськрадою.

Карлівська районна рада, не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що на земельній ділянці, кадастровий номер 5321610100:50:004:0246, площею 1,8517 га, що знаходиться за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, (Леніна), 83, розміщений стадіон, який на праві власності належить територіальній громаді Карлівського району в особі Карлівської районної ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. У зв'язку з викладеним, на думку скаржника, рішення міської ради про передачу землі із комунальної власності міста в комунальну власність району, не потрібне, оскільки з 01 січня 2013 року (з дня набрання чинності Законом України "Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року) земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомості (стадіон), вже фактично передана в комунальну власність територіальної громади Карлівського району в особі Карлівської районної ради.

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що реєстрація земельної ділянки не входить до повноважень органу державної реєстрації прав, оскільки така реєстрація здійснюється відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) державним земельним реєстратором.

Від Карлівської міської ради Полтавської області надійшло заперечення на касаційну скаргу Карлівської районної ради, у якому зазначається, що жодних процесуальних порушень або порушень норм матеріального права судами попередніх інстанцій під час розгляду та вирішення справи допущено не було, відтак, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 816/988/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі за текстом - КАС України (2747-15) ) викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2018 року прийнято до свого провадження справу за позовом Карлівської міської ради Полтавської області до Державного реєстратора сектору з питань надання адміністративних послуг Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа - Карлівська районна рада Полтавської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Карлівської районної ради Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 січня 2016 року до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області Доценка М.С. звернувся представник Карлівської райради за довіреністю Бабенко С.С. із заявою про державну реєстрацію права власності (форма власності: комунальна, розмір частки 1/1) на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вул. Леніна (нині - вул. Полтавський шлях), земельна ділянка 83, кадастровий номер земельної ділянки 5321610100:50:004:0246. До заяви додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5303474542016 від 11 лютого 2016 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку державна реєстрація земельної ділянки здійснена 11 вересня 2015 року Відділом Держгеокадастру у Карлівському районі Полтавської області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ПП "Алан-Зем".

Рішенням від 15 січня 2016 року № 27829877 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області Доценком М.С. було вчинено державну реєстрацію права власності (форма власності: комунальна, розмір частки 1/1) на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вул. Леніна (нині - вул. Полтавський шлях), земельна ділянка 83, кадастровий номер земельної ділянки 5321610100:50:004:0246, за суб'єктом: Територіальна громада Карлівського району в особі Карлівської райради, податковий номер 21046532. Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майн.

Відповідно до листа відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Карлівської РДА від 14 червня 2017 року № 48, наданому на запит Карлівського міського голови від 13 червня 2017 року № 06-22/871, земельна ділянка, на якій розташовано стадіон, а саме: Полтавський шлях № 83, у відповідності до Генерального плану м. Карлівка, розробленого Укргорстройпроектом в 1978 році, знаходиться в межах міста Карлівка.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 816/4445/15, яка набула законної сили 11 січня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності); зобов'язано Реєстраційну службу Карлівського районного управління юстиції Полтавської області зареєструвати за територіальною громадою м. Карлівка в особі Карлівської міської ради земельну ділянку загальною площею 1,8517 га, кадастровий номер 5321610100:50:004:0246, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: вул. Леніна, 83, м. Карлівка, Полтавська область та внести відповідний запис до Державного реєстру прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок №1127).

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

За приписами частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з частиною другою статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 45 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на сформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності подається рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на відповідні об'єкти. При цьому, державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, зобов'язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об'єктів нерухомого майна.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 21 червня 2018 року у справі № 814/2545/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки звернувся представник (за довіреністю) Карлівської районної ради; до заяви про державну реєстрацію заявником було додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5303474542016 від 11 лютого 2016 року. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15 січня 2016 року № 51674566 підставою виникнення права власності на земельну ділянку значиться: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06 вересня 2012 (5245-17) року.

Пунктом 3 Прикінцевих положень вказаного Закону з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 цього ж Закону державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені в пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що саме Карлівська міська рада, як уповноважений законом орган, вправі звертатися за реєстрацією права власності на землі, які розташовані в межах даного міста, в тому числі і за реєстрацією земельної ділянки по вул. Полтавський шлях, 83 кадастровий номер 5321610100:50:004:0246.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (частина перша статті 46 Закону України "По місцеве самоврядування в України").

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, питання про передачу в комунальну власність територіальній громаді Карлівського району в особі Карлівської райради земельної ділянки на розгляд сесій Карлівської міськради протягом 2015-2016 років не виносилися, відповідні рішення не приймалися.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи встановлено, що факт законного права територіальної громади м. Карлівка в особі Карлівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5321610100:50:004:0246 встановлений постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 816/4445/15, яка набрала законної сили 11 січня 2016 року.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення рішення суду першої інстанції) та частиною четвертою статті 78 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення апеляційним судом), варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення рішення суду першої інстанції) та частини четвертої статті 78 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення апеляційним судом) учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною першою статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення рішення суду першої інстанції) та частиною четвертою статті 78 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення апеляційним судом) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення рішення суду першої інстанції) та статті 90 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення апеляційним судом).

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15 та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17.

Як вбачається зі змісту постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 816/4445/15, судом визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про відмову у здійсненні державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 1,8517 га, кадастровий номер 5321610100:50:004:0246 за територіальною громадою м. Карлівка в особі Карлівської міської ради та зобов'язано Реєстраційну службу Карлівського районного управління юстиції Полтавської області здійснити відповідну реєстрацію.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у державного реєстратора Реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області Доценка М.С. були підстави для відмови у проведенні спірної державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5321610100:50:004:0246 за територіальною громадою Карлівського району в особі Карлівської райради, визначені статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема: заяву про державну реєстрацію подано неналежною особою (пункт 2); подані документи не відповідають вимогам закону; наявне судове (пункт 3); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4).

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника з приводу того, що державний реєстратор не наділений повноваженнями щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки, оскільки у справі, що розглядається, предметом оскарження є реєстрація права комунальної власності (речового права) на земельну ділянку, а реєстрацію самої земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера 5321610100:50:004:0246 було здійснено 11 вересня 2015 року Відділом Держгеокадастру у Карлівському районі Полтавської області.

Враховуючи принцип розподілу влади, закріплений Конституцією України (254к/96-ВР) , не передбачається надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є перевірка рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень на предмет їх законності як складової принципу верховенства права. Перевірка доцільності не входить до компетенції адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства.

З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України (2747-15) критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а.

При цьому, питання визнання дійсності або недійсності цивільно-правових угод, встановлення або визнання права власності або іншого речового права за певною особою не є предметом адміністративного судочинства; їх вирішення здійснюється у межах цивільного судочинства.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.