803/80/13-а Про стягнення з активів платника податків (Товариства) суми податкового боргу - 06.11.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Мачульського В.В. від 05 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у складі суддів Левицької Н.Г., Обрізка І.М., Сапіги В.П., у справі №803/80/13-а, за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельник конструкцій" про стягнення податкового боргу,-

У С Т А Н О В И В :

07 листопада 2007 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельник конструкцій" (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі) про стягнення з активів Товариства суми податкового боргу в сумі 11202595 грн. 03 коп.

Розгляд справи здійснювався неодноразово, судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду ухвалені в процесі нового розгляду справи здійсненого на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2012 року.

05 лютого 2013 року податковий орган уточнив позовні вимоги в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України заявою на ім'я суду, якою просив стягнути з Товариства податковий борг в сумі 1945622 грн. 31 коп. (том 2 арк. справи 87).

05 лютого 2013 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, у задоволені позову податкового органу відмовлено з підстав визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень у судовому порядку (за судовими процедурами), що доводить відсутність податкового боргу заявленого до стягнення.

20 серпня 2015 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обумовлені тим, що на час звернення із позовом податкові повідомлення - рішення, якими визначені податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції скасовані не були, що доводить правомірність заявлення до стягнення податкового боргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

25 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №803/80/13-а з Волинського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надані, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

28 вересня 2015 року справа №803/80/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа №803/80/13-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/8358/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що звертаючись до суду із позовом, з урахуванням зміни позовних вимог, податковий орган заявив до стягнення податковий борг, який складається із сум у розмірі 1 945 611,00 грн. донарахованих ним податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосованих штрафних (фінансових) санкцій шляхом прийняття податкових повідомлень - рішень від 21 серпня 2007 року №0006422399/2, 0007182399/2, на підставі акта перевірки від 04 травня 2007 року №90/02135/2399/2301/2325/236, які на час звернення із позовом не були узгодженими податковими зобов'язаннями, оскільки перебували в процесі судового розгляду.

23 жовтня 2008 року постановою Господарського суду Волинської області, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2007 року №0006422399/2 та №0007182399/2.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність заявлених до стягнення узгоджених податкових зобов'язань, унеможливлює визнання їх податковим боргом та стягнення в судовому порядку податкового боргу в сумі 1945622,31грн.

Доводи податкового органу про те, що на час пред'явлення позову податкові повідомлення - рішення не були скасовані є неприйнятними з огляду на те, що перебування у судових процедурах цих рішень доводить відсутність узгоджених податкових зобов'язань і як наслідок відсутність податкового боргу заявленого до стягнення.

Суд визнає, що висновок про відсутність узгоджених податкових зобов'язань основується на системному аналізі положень пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпунктів 5.2.3 - 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-3, який серед іншого на час звернення позивача із позовом установлював порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд зазначає, що позивачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі №803/80/13-а - залишити без змін.