304/1409/16-а Про визнання незаконною бездіяльність об'єднаного управління Пенсійного фонду України, яка виявилась у неналежному розгляді та вирішенні заяви особи про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, зобов'язання ОУПФУ прийняти рішення про поновлення виплати особі пенсії за вислугу років, яка була призначена раніше - 02.11.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області у складі судді Амаровича В.П. від 17 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Святецького В.В. від 24 жовтня 2017 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, в якому просила:

- визнати незаконною бездіяльність Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яка виявилась у неналежному розгляді та вирішенні заяви позивача про поновлення виплати раніше призначеної пенсії;

- зобов'язати Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти рішення про поновлення виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, яка була призначена раніше, починаючи з 4 травня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 24 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконною бездіяльність Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо неналежного розгляду та вирішення заяви ОСОБА_2 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Зобов'язано Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області прийняти рішення про поновлення виплати ОСОБА_2 пенсії за вислуги років, яка була призначена раніше, починаючи з 04 травня 2016 року.

3. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність, як такі, що не є конституційними на підставі Рішення Конституційного суду № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 (v025p710-09) року. Отже, з 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з урахуванням вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 30 вересня 2003 року призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти (викладач народних інструментів Перечинської дитячої музичної школи) відповідно до п. "е" ст. 55 "Закону України Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії).

У березні 2016 року позивачу було припинено виплату пенсії у відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі поданої позивачем заяви про припинення виплати пенсії з 01 квітня 2016 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Угорщину, м. Ніредьгаза, закордонного паспорту та талону зняття з реєстрації місця проживання в Україні.

4 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про відновлення виплати їй пенсії за вислугу років, яка була призначена довічно в 2003 році, у зв'язку з поверненням на постійне місце проживання в Україну.

Перечинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на момент звернення позивача до суду зазначена заява розглянута по суті не була.

6. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, представник позивача в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що на запити від компетентних органів Угорщини щодо належного з'ясування обставин та наявності умов для поновлення виплати пенсій відповідач відповідей не отримував. Крім цього, позивачу неодноразово надсилались повідомлення щодо стану вирішення її заяви. Згідно із заявою позивача від 09 серпня 2016 року їй була надана можливість ознайомитись з матеріалами пенсійної справи та здійснити їх фотографування за рахунок представника під наглядом працівників управління Пенсійного фонду. Таким чином, строк розгляду заяви позивача не залежить від діяльності Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області. Крім цього, у липні 2016 року позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно до змін, внесених до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 жовтня 2011 року, але на даний момент таким правом не скористалась, хоча була повідомлена в письмовому вигляді в проміжному листі від 20 жовтня 2016 року. Поновлення виплати пенсії здійснюється після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Оскільки на даний момент не отримано підтвердження щодо встановлення факту про призначення та виплату ОСОБА_2 пенсії на території Угорщини, то й нема законних підстав для поновлення раніше призначеної пенсії на території України.

8. Представником позивача в інтересах ОСОБА_2 подано заперечення на касаційну скаргу Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, в якій вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

10. Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

11. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Сорінг проти Сполученого Королівства" Судом зазначено, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

13. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09 липня 2003 року виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

14. Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

15. Рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (v025p710-09) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV (1058-15) втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

16. Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV (1058-15) держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

17. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

18. У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу до конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

19. Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі Пічкур проти України", як джерело права відповідно до ст.17 закону Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що з дня набрання чинності рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону №1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

21. Стосовно доводів касаційної скарги відповідача, що в діях Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області відсутня бездіяльність, а строк розгляду заяви про поновлення призначеної пенсії в даному випадку не залежить від діяльності Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду Закарпатської області суд зазначає наступне. Підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) виникли з дня набрання чинності рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 закону №1058-ІV, отже, неприйняття Перечинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області рішення про поновлення виплати пенсії протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати слід вважати бездіяльністю.

22. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_2, яка була призначена раніше, починаючи з 4 травня 2016 року, оскільки підставою для її поновлення слугує визнання неконституційним пункту 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (v025p710-09) .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

24. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.