161/4471/17 Про визнання неправомірними дії Департаменту соціальної політики міської ради щодо призначення державної допомоги при народженні дитини, скасування рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги, та зобов'язання призначити державну допомогу при народженні дитини та виплатити у порядку, встановленому законодавством України - 31.10.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі Бруновської Н. В., Костіва М. В., Шавель Р. М.) від 24 січня 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суд з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, в якому просив:

- визнати неправомірними дії щодо призначення державної допомоги при народженні дитини;

- скасувати рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги від 16 лютого 2017 року;

- зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: призначити державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_7 та виплатити у порядку, встановленому законодавством України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що є батьком ОСОБА_7, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бахчисарай Автономної Республіки Крим. У зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації не мав можливості вчасно отримати свідоцтво про народження дитини, що видається органами державної влади України та без документів не міг виїхати на підконтрольну Україні територію. Вважав, що пропустив строк через обставини які від нього не залежали.

3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 16 лютого 2017 року про відмову в призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року задоволено апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року у скасовано; в позові відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року повністю, залишити в силі постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року, яке відповідає вимогам закону.

6. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

8. Станом на 31 жовтня 2018 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини. Суд встановив факт народження дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м. Бахчисарай Автономна Республіка Крим Україна; мати - ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) місце проживання - АДРЕСА_2; батько - ОСОБА_2 місце проживання - АДРЕСА_1.

10. Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 07 грудня 2016 року видав свідоцтво про народження ОСОБА_7

11. Згідно з довідкою від 23 січня 2017 року № 000009254 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_8., мати дитини ОСОБА_7, взято на облік та визначено фактичним місцем проживання адресу: АДРЕСА_1

12. 16 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини.

13. Рішенням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 16 лютого 2017 року позивачу відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги оскільки звернення надійшло пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини.

14. Позивач, вважаючи рішення відповідача неправомірним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, оцінюючи доводи сторін, визнав наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

16. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем дійсно пропущений річний строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, проте, судом враховано те, що позивач з об'єктивних причин не мав змоги звернутися до відповідача з даною заявою протягом дванадцяти місяців з часу народження дитини, тобто в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до 11 серпня 2016 року, оскільки лише 07 грудня 2016 року позивач на підставі судового рішення отримав свідоцтво про народження дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

16.1. Суд першої інстанції зазначив, що законодавчо встановлені строки звернення за призначенням допомоги при народженні дитини пропущені з поважних причин, оскільки дитина народилася на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим ІНФОРМАЦІЯ_1, однак свідоцтво про народження дитини українського зразка було видано лише 07 грудня 2016 року, що не давало змоги вчасно отримати таку допомогу на не окупованій території України, тобто в межах строку передбаченого п.12 Порядку.

16.2. Отже, несвоєчасність звернення позивача за реалізацією свого права пов'язане з анексією частини території України, а причини пропуску звернення за допомогою є поважними.

16.3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення позивача закріпленого ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" права на отримання соціальної допомоги з причин, які від нього не залежали, є необґрунтованим.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

16.4. Крім того, судом зазначено, що проживаючи на тимчасово окупованій території, у позивача була фактично відсутня можливість реалізувати своє право на соціальний захист передбачений законодавством України, з огляду на неможливість вчасного отримання свідоцтва про народження дитини. Разом з тим, це свідоцтво є необхідним для звернення до державних органів для призначення такої допомоги, ніж у осіб, які реалізують таке право на території України, що на переконання суду є проявом дискримінації з боку суб'єкта владних повноважень по відношенню до позивача.

17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із відсутності підстав для задоволення позову, оскільки станом на лютий 2017 року минув строк встановлений ст. 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Порядком № 1751 а тому, Департамент соціальної політики Луцької міської ради як суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом та Конституцією України (254к/96-ВР) .

18. Апеляційний суд зазначив, що встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Порядком № 1751 строк є достатньо тривалим для того, щоб особа, яка бажає скористатись правом на отримання допомоги, могла його реалізувати.

18.1. Також суд апеляційної інстанції вказав, що є загальновідомими обставини, що територія Автономної республіки Крим, на території якої народилась ОСОБА_7, є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації. В той же час, державою виконані свої обов'язки щодо можливості особам, які залишились на непідконтрольній владі України території, скористатись своїми правами, передбаченими законодавством. Так, існує порядок переміщення осіб через лінію розмежування, яким щоденно (за винятком поодиноких випадків) користуються багато осіб.

18.2. Проте, ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що ним вживались будь-які заходи для отримання статусу тимчасово переміщеної особи та своєчасного подання звернення у відповідні органи з приводу призначення спірної допомоги або доказів того, що будь-які державні органи створювали йому в цьому незаконні перешкоди, а також докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2, постійно проживав разом з дитиною на тимчасово окупованій території Автономної республіки Крим, а не в місті Луцьку Волинської області (як зазначено у паспорті позивача), та не міг вчасно не пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини звернутись до органу праці та соціального захисту населення з письмовою заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

18.3. Апеляційний суд зазначив, що відсутність свідоцтва про народження дитини не є перешкодою для вчасного звернення до органів праці та соціального захисту населення з письмовою заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

18.4. Також, з посиланням на ст. 6 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" судом апеляційної інстанції зазначено, що чинним законодавством передбачений випадок збору необхідних документів органами що призначають допомогу у випадку коли особа не може самостійно зібрати необхідні документи. Проте, за умови вчасного звернення за допомогою.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- суд розглянув апеляційну скаргу без присутності сторони (було подано клопотання про перенесення засідання) та не надсилав апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики позивачу, чим порушив право на захист ОСОБА_2;

- вважає безпідставним посилання суду на те, що позивач не наддав доказів, що він постійно проживав разом з дитиною на тимчасово окупованій території України, оскільки дана обставина не впливає на те, що він міг звернутися до департаменту самостійно та вчасно. Свідоцтво про народження дитини видавалось Бахчисарайським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану міністерства юстиції Республіки Крим, де ОСОБА_2 зазначений батьком дитини. Даний факт підтверджений рішенням Луцького міськрайонного суду від 02 грудня 2016 року та свідчить про те, що ОСОБА_2 проживав на території Криму. Крім того, даний факт можливо підтвердити з зверненням суду до Державної прикордонної служби України;

- територія Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації, вказана обставина не може слугувати підставою для позбавлення права на соціальний захист, гарантованого ст. 46 Конституції України;

- проживаючи на тимчасово окупованій території, в ОСОБА_2 булла фактично відсутня можливість реалізувати своє право на соціальний захист, передбачений законодавством України, з огляну на неможливість вчасного отримання свідоцтва для народження дитини особисто. Разом з тим, це свідоцтво є необхідним для звернення до державних органів для призначення такої допомоги, ніж у осіб, які реалізують таке право на території України, що є проявом дискримінації з боку суб'єкта владних повноважень по відношенню до нього при здійсненні права на мирне володіння майном та отримання соціальної допомоги для дитини.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

21. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

22. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі - Закон № 2402-III (2402-14) ) з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (2811-12) (далі - Закон № 2811-XII (2811-12) ) та іншими законами України.

23. Статтею 3 Закону № 2811-XII визначені види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

24. Відповідно до ст. 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

25. Згідно ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

26. Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (1751-2001-п) (далі - Порядок), також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

27. Як слідує з матеріалів справи, позивачем пропущений строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.

28. Колегія суддів погоджується з оцінкою суду апеляційної інстанції про те, що доказів того, що позивачем вживались будь-які дії щодо своєчасного подання звернення у відповідні органи з приводу призначення спірної допомоги або доказів того, що будь-які державні органи створювали йому в цьому незаконні перешкоди, а також докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2, постійно проживав разом з дитиною на тимчасово окупованій території Автономної республіки Крим, а не в місті Луцьку Волинської області (як зазначено у паспорті позивача), та не міг вчасно не пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини звернутись до органу праці та соціального захисту населення з письмовою заявою про призначення допомоги при народженні дитини матеріали справи не містить.

29. Між тим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не позбавлений права витребувати докази та отримати пояснення сторін.

30. Слід також зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, надавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

31. Згідно ч. 1 ст. 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у з'явах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

32. Як свідчать матеріали справи, представником позивача до суду апеляційної інстанції було подано клопотання /а. с. 59/, в якому просив не проводити судове засідання без його участі та перенести на іншу дату.

33. Із змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, що відбувся розгляд судом вказаного клопотання та не вказано про його наявність в матеріалах справи.

34. Вказані обставини справи свідчать про обмеження судом прав позивача надати можливість захистити своє право в суді.

35. Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що рішення Луцького міськрайонного суду від 02 грудня 2016 року підтверджує факт про те, що ОСОБА_2 проживав на території Криму є помилковим, оскільки даним рішенням лише встановлено факт народження дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

36. За змістом ч. 1 та 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Порушення норм процесуального права, відповідно до ч. 2 ст. 351 КАС України, може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

38. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи (п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС україни).

39. Відповідно до 4 ст. 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

40. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції та є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.