338/1309/16-а Про залишення без руху апеляційної скарги, оскільки не додано до апеляційної скарги документа про сплату судового збору - 18.10.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії та покладення обов'язку провести перерахунок та виплату пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі судді Хобор Р. Б. від 02 березня 2017 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - Управління, відповідач, скаржник), в якому просив визнати протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку йому пенсії, яка призначена на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому такої пенсії починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу Управління на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2016 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказана скарга не відповідає вимогам частини шостої статті 187 КАС України, а саме до неї не було долучено документ про сплату судового збору.

У встановлений термін вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки не були усунуті, у зв'язку з чим ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на підставі частини третьої статті 108 та частини третьої статті 189 КАС України.

Відповідач, не погоджуючись з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить її скасувати та направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, відповідно до пункту 18 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (1774-19) ) від сплати судового збору звільняються Пенсійний фонд та його органи. Вважає, якщо строк оскарження судового рішення суду першої інстанції закінчувався 05 січня 2017 року, а зміни щодо звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях набрали чинності 01 січня 2017 року, то судом апеляувйної інстанції винесено ухвалу про повернення апеляційної скарги безпідставно.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 338/1309/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

З моменту відкриття касаційного провадження Вищим адміністративним судом України не було вжито жодних реальних процесуальних дій, спрямованих на розгляд даної касаційної скарги.

Пунктом 6 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положеннями пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України (2747-15) від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 16 квітня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії та покладення обов'язку провести перерахунок та виплату пенсії.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 187 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини третьої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, а саме така апеляційна скарга залишається без руху.

Згідно з частиною третьою статті 108 та частиною третьою статті 189 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

Так, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу відповідача на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2016 року залишено без руху з підстав невідповідності вимогам частини шостої статті 187 КАС України та надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначена ухвала була отримана Управлінням 23 січня 2017 року.

Відтак, відповідач мав можливість усунути недоліки апеляційної скарги у строк до 02 лютого 2017 року.

Однак, у встановлений строк Управлінням не було виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи документа про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги, у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 108 та частини третьої статті 189 КАС України ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику.

Верховний Суд зазначає, що питання порядку сплати судового збору вирішується відповідно до закону, чинного на момент вчинення стороною певної процесуальної дії (апеляційна скарга датована та надіслана на адресу суду апеляційної інстанції 27 грудня 2016 року) та в подальшому не підлягає зміні у зв`язку із зміною законодавства, що повною мірою узгоджується із принципом правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Крім того, суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення від виконання обов'язку щодо сплати судового збору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу Управління на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2016 року.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року № 45783/05).

Згідно з пунктами 53, 54, 60 рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, прийняв рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі судові рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.