805/2296/17-а Про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру області щодо надання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення селянського господарства, зобов'язання ГУ Держгеокадастру області повторно розглянути клопотання про надання дозволу особі на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення селянського господарства - 18.10.2018 Прийняття

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання незаконною відмову щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки площею 2 га на території Софіївської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, зобов'язання розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою протягом 1 місяця з часу проголошення остаточного рішення суду за цим позовом та зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не інакше, як у спосіб передбачений приписами спеціальних норм Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за його зверненням до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30 березня 2017 року та необхідними документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської (Софіївської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області, відповідачем надано відмову з посиланням на те, що вказана земельна ділянка відносяться до земель, які зарезервовані для передачі учасникам антитерористичної операції. Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, оформлене листом від 24 квітня 2017 року № Ж - 1633/0-1250/6-17, є протиправним, оскільки відмова з наведених вище підстав не передбачена чинним законодавством.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановляючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач 19 квітня 2017 року отримав відомості від Міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо включення земельної ділянки за кадастровим номером 1422484400:07:000:0090 площею 22,4032 га в перелік зарезервованих для учасників антитерористичної операції, та те, що звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок повинно бути розглянуто у першочерговому порядку, суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки площею 2 га на території Софіївської сільської ради Костянтинівського району Донецької області згідно доданих викопіювань з планово-картографічних матеріалів Новоартемівської (Софіївської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/2296/17-а задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/2296/17-а- скасовано. Позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, викладену у листі від 24 квітня 2017 року № Ж - 1633/0-1250/6-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 30 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановляючи це рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому колегія суддів вважає, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у листі від 24 квітня 2017 року № Ж - 1633/0-1250/6-17, є незаконною. За таких обставин, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційним повноваженням відповідача по справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції та вважаючи, що воно прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і призвело до неправильного вирішення справи, відповідач звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 08 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 805/2296/17-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі за текстом - КАС України (2747-15) ) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 805/2296/17-а та призначив її до розгляду ухвалою від 17 жовтня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 18 жовтня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 30 березня 2017 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га ріллі, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області. У поданому клопотанні вказано, що заявник не використав своє право на безоплатну приватизацію землі по вищевказаному цільовому призначенню. До клопотання було надано копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, викопіювання з планово-картографічного матеріалу Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (картографічні графічні матеріали щодо бажаного місця розташування витребуваної земельної ділянки).

На наведене звернення відповідач листом від 24 квітня 2017 року № Ж - 1633/0-1250/6-17 повідомив позивача про те, що згідно ортофотопланів витребувана земельна ділянка прощею 2 га є частиною земельної ділянки загальною площею 22,4032 га, яка має кадастровий 1422484400:07:000:0090 та внесена до Державного земельного кадастру. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" (898-2015-р) , керуючись пунктом 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", враховуючи доручення Держгеокадастру від 17 лютого 2016 року № 22-28-0.13-2786/2-16, Головним управління вживаються заходи щодо включення земельної ділянки загальною площею 22,4032 га на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції. У зв'язку з чим надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області не представляється можливим.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09 лютого 2016 року за № 6 було затверджено перелік підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції.

Наказом від 25 квітня 2017 року № 107 було внесено зміни до наказу № 6 від 09 лютого 2016 року, а саме, до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції та до альбому-атласу з резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції на території Донецької області .

Згідно листа відповідача від 08 серпня 2017 року за № 9-5-0.61-7163/2-17 станом на 07 серпня 2017 року до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернулось 684 учасника антитерористичної операції із клопотаннями про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства та 1 учасник антитерористичної операції звернувся до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів для ведення садівництва. При цьому, відповідачем розглянуті вищезазначені клопотання та видані 685 наказів про надання дозволів на вищезгадані клопотання.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що листом від 24 липня 2017 року № ж-1633/0-1250/6-17 позивачу надано відповідь щодо його клопотання, яке було розглянуто у строки передбачені ЗК України (2768-14) та ЗУ "Про землеустрій". Крім того, зазначає, що позивача було повідомлено про резервування земельної ділянки, на яку претендує позивач, для передачі у власність учасникам антитерористичної операції. Також посилається на те, що у разі виконання постанови суду апеляційної інстанції по цій справі, щодо надання зарезервованої земельної ділянки позивачу, учасники антитерористичної операції та сім'ї загиблих учасників антитерористичної операції можуть недоотримати земельні ділянки на території Костянтинівського району Донецької області.

Від позивача заперечень або відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами пункту "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК, згідно з положеннями частини шостої якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.

Суд зазначає, що повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у листі від 24 квітня 2017 року № Ж - 1633/0-1250/6-17, є незаконною. Колегія суддів Верховного Суду повністю поділяє такі висновки та наголошує, що статтею 118 ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, і жодним підзаконним нормативно-правовим актом додаткових підстав для такої відмови не може бути встановлено.

У зв'язку із цим, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що застосування судом першої інстанції при прийнятті рішення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19 серпня 2015 року "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" (898-2015-р) , є помилковим, оскільки наведені нормативні акти не регулюють спірні правовідносини.

Тому, Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що позивачу було законно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської (Софіївської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області, у зв'язку із резервування земельної ділянки, на яку претендує позивач, для передачі у власність учасникам антитерористичної операції.

Також, Суд звертає увагу на те, що у відповідача була можливість надати судам попередніх інстанцій докази того, що саме на земельну ділянку, яку хоче отримати у власність позивач, претендують учасники антитерористичної операції та сім'ї загиблих учасників антитерористичної операції.

Крім того, Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Таким чином колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області при розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, діяло не на підставі та не у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

За встановлених обставин та враховуючи положення вищевказаних норм законодавства, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у листі від 24 квітня 2017 року № Ж - 1633/0-1250/6-17, є незаконною.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.