826/4247/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податкових зобов'язань із податку на додану вартість - 16.10.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2017 (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (Губська Л.В.(головуючий), Оксененко О.М., Федотов І.В.) у справі №826/4247/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) та Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.12.2016 №0082341201; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо списання коштів, які спрямовувалися ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" для сплати поточних податкових зобов'язань за серпень-вересень 2016 року на погашення податкового боргу згідно податкових повідомлень-рішень №0004292201 від 10.10.2014 та №0004572201 від 27.10.2014; зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС зарахувати кошти, перераховані ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" згідно платіжних доручень: № 58990 від 22.09.2016 на суму 510 000, 00 грн призначення платежу - "Сплата ПДВ за серпень 2016 року"; №59358 від 29.09.2016 на суму 800 000, 00 грн призначення платежу - "Сплата ПДВ за серпень 2016 року"; №59406 від 30.09.2016 на суму 1 536 764, 00 грн призначення платежу - "Сплата ПДВ за серпень 2016 року"; № 60247 від 20.10.2016 на суму 350 000,00 грн призначення платежу - "Поповнення електронного рахунку"; №60399 від 25.10.2016 на суму 300 000,00 грн призначення платежу - "Сплата ПДВ за вересень 2016 року"; №60549 від 26.10.2016 на суму 451 717,00 грн призначення платежу - "Сплата ПДВ за вересень 2016 року"; № 60610 від 27.10.2016 на суму 800 000,00 грн призначення платежу - "Сплата ПДВ за вересень 2016 року"; №60654 від 28.10.2016 на суму 1 200 000,00 грн призначення платежу - "Сплата ПДВ за вересень 2016 року" відповідно до призначення платежу, зазначених у платіжних дорученнях.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність дій відповідача щодо встановлення обов'язку сплати штрафних санкцій за порушення граничних термінів оплати податку на додану вартість по податковим-повідомленням рішенням №0004292201 від 10.10.2014 та №0004572201 від 27.10.2014, оскільки контролюючим органом порушено порядок погашення податкового боргу та проведення камеральних перевірок, у зв'язку з чим, безпідставно застосовано штрафні санкції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 №0082341201. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

4. Суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, дійшли висновку про те, що під час камеральної перевірки перевіряються дані задекларовані у податковій звітності, а не дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов'язань, відтак, висновки акту перевірки не можуть бути належними доказами щодо несвоєчасної сплати платником податків узгоджених зобов'язань, оскільки відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі наданих йому прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 та прийняти нове рішення,я ким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 22.11.2016 №10563/26-53-12-01/04737111, складеному за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 203.1 статті 203, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 №0082341201, яким позивачу за затримку сплати грошового зобов'язання нараховано штраф у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 774 402,80 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та запереченнях на апеляційну скаргу контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції, відповідно до яких просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на недотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства при проведення камеральної перевірки.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1 Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20

Контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

9.2 Пункт 75.1 статті 75

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

9.2.1 Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

9.3 Пункт 76.1 статті 76

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

11. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (1797-19) , положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Крім того, є помилковим оскарження контролюючого органу в касаційній скарзі рішень судів попередніх інстанцій у частині визнання протиправними дій ДПІ щодо зарахування коштів, які спрямовувалися товариством на сплату поточних податкових зобов'язань за серпень-вересень 2016 року на погашення податкового боргу, зважаючи на те, що спірними судовими рішення, відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині та встановлено, що на момент здійснення платежів в оплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість позивач мав податковий борг, тому податковий орган правомірно зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення наявного податкового боргу, що виник у попередніх податкових (звітних) періодах, а не згідно призначення платежу, зазначеного у дорученнях на перерахування коштів.

14. Зважаючи на вимоги наведених норм права, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

У даному випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв'язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення - рішення не є правомірними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

16. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що посилання податкового органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, що свідчить про незаконність перевірки та відсутність правових наслідків такої.

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 16, 50, 57, 126 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).