810/150/16 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади в органах прокуратури, поновлення на посаді в органах прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 03.10.2018 Прийняття

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду (суддя Білоус О. В.) від 06 червня 2018 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із позовною заявою, у якій просила: визнати протиправним та скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 16 листопада 2017 року № 3692/1дп/15-17 "Про притягнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності"; визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 17 квітня 2018 року № 1174/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року № 3692/1дп/15-17 про притягнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності".

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 травня 2018 року роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_3 шляхом виділення в самостійне провадження її вимогу про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 17 квітня 2018 року "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року про притягнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності".

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ВРП у частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року "Про притягнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності" передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 червня 2018 року відмовив у відкритті провадження за п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на її думку, ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи свої доводи, скаржниця зазначає про невідповідність ухвали суду першої інстанції засадам верховенства права, Конституції і законам України, а також міжнародним нормативно-правовим актам. На її думку, висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року "Про притягнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності" не підлягає оскарженню в судах, суперечить нормам ст. 55, 124 Основного Закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), які підлягають застосуванню в даному випадку.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у спірній ухвалі, оскаржуване рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року може бути оскаржене виключно до ВРП за нормами ч. 1 ст. 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII (1798-19) ).

ВРП у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити, оскільки вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням норм КАС України (2747-15) , а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 19 серпня 1997 року призначив ОСОБА_3 на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва, а Верховна Рада України Постановою від 11 липня 2002 року обрала її суддею цього ж суду безстроково.

08 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшла заява ОСОБА_4 про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 у зв'язку з розглядом нею 25 січня 2014 року справи

Зі змісту цієї заяви вбачається, що 25 січня 2014 року суддя ОСОБА_3 постановила ухвалу у справі № 753/1705/14-к, якою застосувала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів стосовно ОСОБА_4, який був учасником масових акцій протесту в період із 21 листопада 2013 року до кінця лютого 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі - Закон № 1188-VII (1188-18) ) заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

У зв'язку із закінченням повноважень ТСК зазначена вище заява про проведення перевірки стосовно судді ОСОБА_3 та пов'язані з її розглядом документи надіслані для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції (правонаступником якої є ВРП).

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ), згідно якого органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів всіх інстанцій, є ВРП та її Дисциплінарні палати.

Пунктом 33 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) передбачено, що заяви, передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 1188-VII, дисциплінарні органи ВРП розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 27 квітня 2017 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3, а рішенням від 16 листопада 2017 року притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

17 квітня 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_3 на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 16 листопада 2017 року і, керуючись п. 4 ч. 10 ст. 51 Закону № 1798-VIII, залишила його без змін.

Не погоджуючись із рішенням Першої Дисциплінарної палати від 16 листопада 2017 року, ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВРП, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" установлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII (1798-19) , глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов'язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає ст. 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії ст. 6 Конвенції". У рамках скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", п. 123).

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (п. 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

Дисциплінарний орган ВРП не є судом держави, однак має характеристики "суду" з точки зору автономного трактування ст. 6 Конвенції, та під час здійснення своїх функцій може розглядатися як "суд" у змістовному значенні цього терміна.

Частиною 10 ст. 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів.

Так держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП, які в свою чергу здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів (ч. 2 ст. 42 цього Закону).

За приписами ч. 2 ст. 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ().

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено ст. 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до ч. 3 якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

Рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду в порядку ст. 266 КАС України та ст. 52 Закону № 1798-VIII.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи державної влади () зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки вимоги щодо оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.