ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2018 року

Київ

справа №599/1425/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18983/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (судді Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі за його позовом до Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - управління ПФУ) про визнання рішення неправомірним та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, -

встановив:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах і зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 01 листопада 2016 року.

Суди встановили, що згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 з 30 липня 1979 року по 19 листопада 1980 року працював за фахом електрогазозварником третього розряду, з 20 липня по 09 листопада 1983 року працював електрогазозварником у ремонтній майстерні, з 11 листопада 1983 року по 15 червня 1984 року - електрозварником третього розряду, а з 15 червня 1984 року по 15 серпня 1986 року - другого розряду. Згодом, з 15 травня 1986 року по 18 лютого 2000 року працював у колгоспі "Іскра" на посаді зварника, з 20 лютого 2000 року по 01 листопада 2002 року - в ПОП "Ренівське" на посаді електрозварника, з 01 лютого по 03 травня 2006 року - в ПП "Ростоки" на посаді електрозварника.

05 лютого 2016 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, як електрогазозварнику. Управління ПФУ відмовило позивачу у призначенні такої пенсії у зв'язку із тим, що в нього відсутній необхідний стаж роботи в шкідливих умовах.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Зборівський районний суд Тернопільської області постановою від 20 січня 2017 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції і звернувся із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд не зважив на положення Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) (далі - Порядок проведення атестації), відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Проігнорував суд і те, що він (позивач) фактично працював на шкідливих роботах і таким чином безпідставно схвалив рішення відповідача про позбавлення його права на пенсію на пільгових умовах.

У відзиві на касаційну скаргу управління ПФУ просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ (1788-12) та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено раніше Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14).

Оскільки судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані будь-які належні та допустимі докази про фактичне проведення атестації робочих місць за фахом електрогазозварника на підприємствах, де працював позивач, то підстави для зарахування пільгового стажу для призначення пенсії відсутні.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Отож, касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко