643/7576/17 Про визнання протиправною відмови у переведенні особи з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язання здійснити призначення відповідної пенсії - 05.09.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника протиправною та зобов'язання здійснити призначення пенсії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Донець Л. О., Бенедик А. П., Мельнікова Л. В.) від 22 січня 2018 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила:

- визнати неправомірним та незаконним протокол Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова по розгляду спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 15 травня 2017 року, яким відмовлено ОСОБА_2 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова призначити ОСОБА_2 з 01 травня 2017 року пенсію у розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_3

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що 11 травня 2017 року вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (за померлого 06 квітня 2017 року чоловіка ОСОБА_3.). Однак протоколом Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) пенсій, їй неправомірно будо відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

3. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, оформлене у вигляді протоколу про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) пенсій від 15 травня 2017 року, яким відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заяви про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перевести ОСОБА_2 на пенсію у розмірі 50 % пенсії померлого годувальника - ОСОБА_3

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, з 11 травня 2017 року у розмірі 50 % пенсії померлого годувальника - ОСОБА_3 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії до моменту здійснення перерахунку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь ОСОБА_2 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 640 грн.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року скасовано постанову Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перевести ОСОБА_2, на пенсію у розмірі 50 % пенсії померлого годувальника - ОСОБА_3; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, з 11 травня 2017 року у розмірі 50 % пенсії померлого годувальника - ОСОБА_3 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії до моменту здійснення перерахунку.

В цій частині прийнято нову постанову, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11 травня 2017 року про переведення на інший вид пенсії.

В іншій частині постанову Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 13 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, а постанову Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України.

8. Станом на 05 вересня 2018 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, де отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ).

10. 11 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, а саме її чоловіка - ОСОБА_3

11. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, оформленим у вигляді протоколу про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) пенсій від 15 травня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Вказане рішення мотивовано тим, що позивач не надала передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) (далі - Порядок № 22-1) документ, що засвідчує факт її перебування на утриманні померлого годувальника, зокрема, довідку, передбачену п. 2.11 цього Порядку.

12. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт перебування ОСОБА_2 на утриманні її покійного чоловіка ОСОБА_3 був підтверджений відповідним документом, який має юридичне значення та підтверджує їх спільне проживання.

14. В обґрунтування такого висновку, суд першої інстанції вказав, що згідно п. 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

15. При зверненні ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про переведення її на інший вид пенсії, крім інших документів, позивач надала акт спільного проживання, виданий Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" та який засвідчує факт перебування ОСОБА_2 на утриманні у свого покійного чоловіка.

16. Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та ухвалюючи у скасованій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що розгляд заяви позивача відбувся не у спосіб, визначений Законом № 1058-IV (1058-15) , у зв'язку з чим, відповідач має повторно розглянути заяву позивача від 11 травня 2017 року.

17. До такого висновку суд апеляційної інстанцій дійшов виходячи з того, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії.

18. У той же час, відповідачем було розглянуто заяву позивача шляхом оформлення протоколу, підписаного заступником начальника управління, начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1, начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2, начальника відділу з питань призначення. Перерахунку та виплати пенсій № 3, начальника юридичного відділу. Водночас рішення щодо перерахунку пенсії на підставі поданої позивачем заяви, відповідачем не приймалось.

Водночас у матеріалах справи наявна окрема думка судді Харківського апеляційного адміністративного суду Бенедик А. П., в якій останній висловив незгоду з рішенням.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що посадові особи Пенсійного фонду України при прийнятті оскаржуваного рішення діяли на підставі відповідного наказу та мали всі необхідні повноваження для прийняття рішення щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсій. В рішенні відповідача від 15 травня 2017 року вказано причини відмови у переведенні на пенсію у зв'язку із втратою годувальника з посиланням на відповідні нормативні акти; рішення підписано уповноваженими особами та проставлено печатку; у рішенні вказано порядок його оскарження.

20. Також скаржник вказує, що оформлення цього рішення під заголовком "Рішення" або "Протокол" не змінювало доводи Пенсійного фонду України та посилання на нормативні акти, і а отже не вплинуло ніяким чином на прийняте рішення в цілому.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника (пенсіонера) призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні незалежно від тривалості страхового стажу.

23. За змістом ч. 2, 3 вказаної статті, непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

24. Згідно пп. 9 п. 2.3. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

25. Як документи, що підтверджують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (п. 2.11. Порядку № 22-1).

26. Як було вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 при зверненні до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, серед іншого, був наданий акт спільного проживання, виданий Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" який підтверджував факт спільного проживання ОСОБА_2 та її померлого чоловіка ОСОБА_3

27. Враховуючи, що факт перебування ОСОБА_2 на утриманні її покійного чоловіка та їх спільного проживання підтверджений відповідним документом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

28. Водночас, ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

29. Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

30. Аналогічні положення передбачено і у п.4.3 Порядку № 22-1.

31. Як свідчать матеріали справи, представником відповідача на вимогу суду апеляційної інстанції наданий накази Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 20 квітня 2016 року № 66 "Що права підпису на документах управління", від 20 січня 2016 року № 16 у "Щодо розгляду спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку ) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду" та від 16 травня 2017 року № 73 "Про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України".

32. За змістом вказаних наказів комісія створена для розгляду спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій з метою правильності та своєчасності розгляду спірних питань та затверджений склад даної комісії, на заступника начальника управління покладені посадовий обов'язок підпису протоколів комісії.

33. На переконання Верховного Суду рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, оформлене у вигляді протоколу про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) пенсій від 15 травня 2017 року прийнято та підписано належними особами. Форма та зміст вказаного рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, містить мотивований висновок, - відмову у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

34. Висновок суду апеляційної інстанції що розгляд заяви позивача відбувся не у спосіб, визначений Законом № 1058-IV (1058-15) , у зв'язку з чим, відповідач має повторно розглянути заяву позивача від 11 травня 2017 року, є помилковим та ґрунтується на надмірному формалізмі. Такий надмірний формалізм суду апеляційної інстанції не відповідає завданням адміністративного судочинства та не може забезпечити позивачу ефективний спосіб захисту його прав, у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

35. Водночас посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію висловлену Верховним Судом України у постанові від 22 квітня 2014 року по справі № 21-484а13 є недоречним, оскільки ця постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи.

36. Враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, Суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильним.

37. Отже, Харківський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, а саме п. 4.3 Порядку № 22-1 помилково скасував рішення суду першої інстанції.

38. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

39. З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року підлягає скасуванню, а постанова Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року - залишенню в силі.