461/2777/17 Про визнання неправомірною бездіяльності міської ради з розгляду заяви особи про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, зобов'язання міської ради розглянути подану особою заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку - 04.09.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., повівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова у складі судді Котельви К.О. від 26 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ільчишина Н.В., Пліши М.А., Шинкар Т.І. від 23 жовтня 2017 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Львівської міської ради з розгляду його заяви від 14 лютого 2017 року про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- зобов'язати Львівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_3 14 лютого 2017 року заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку - в строки, порядку та у спосіб передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Земельним кодексом України (2768-14) та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_3 було задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Львівської міської ради з розгляду заяви ОСОБА_3 від 14 лютого 2017 року про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Зобов'язано Львівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_3 14 лютого 2017 року заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку - в строки, порядку та у спосіб передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Земельним кодексом України (2768-14) та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , тобто на пленарному засіданні Львівської міської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку передбачений законодавством. Львівська міська рада не розглянула звернення ОСОБА_3 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строк та в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема міською радою не було розглянуто звернення позивача на черговому пленарному засіданні сесії Львівської міської ради у місячний строк та не прийнято відповідного рішення, а заяву скеровано до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Львівська міська рада звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; також покласти на позивача судові витрати по справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 14 лютого 2017 року звернувся з письмовою заявою до Львівської міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної

ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0.10 га в АДРЕСА_1. До заяви позивачем долучено: план земельної ділянки масштабу 1:500, виконаний спеціалізованою організацією із зазначеними межами ділянки, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями; довідка про правовий статус земельної ділянки, видана відділом Держгеокадасгру у м. Львові Львівської області; довідка про наявність/відсутність зареєстрованих на заявника правовстановлюючих документів на земельні ділянки, видана відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області; копія паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, копія посвідчення учасника бойових дій.

Згідно інформації Держгеокадастру у м. Львові про наявність земельних ділянок у власності ОСОБА_3, відповідно до зареєстрованих державних актів на право власності на земельну ділянку у м. Львові, м. Винники, смт. Брюховичі, стм. Рудне відсутня, а земельна ділянка в АДРЕСА_1 відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради в особі виконуючого обов'язки начальника управління Е.Б.Колос листом від 21 березня 2017 року № 2403-1668 надало ОСОБА_7 відповідь, що запропонована ним до закріплення земельна ділянка відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21 травня 2015 року № 4657, входить в зону Ж-2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи). Також повідомлено що питання щодо надання земельних ділянок для індивідуального будівництва учасникам антитерористичної операції перебуває на стадії опрацювання. Звернення та пакет документів повернуто позивачу.

6. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3 безпідставно ставить вимоги до Львівської міської ради, оскільки, як вбачається зі змісту заяви від 14 лютого 2017 року позивач звернувся до голови Львівської міської ради, а не до самої ради як органу місцевого самоврядування, про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в АДРЕСА_1. Крім того, зазначає, що не відповідає дійсності твердження суду, що Львівською міською радою було порушено порядок розгляду звернення позивача та скеровано до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, яке розглянуло звернення по суті, не маючи на те відповідних повноважень. Також зазначає, що сесія Львівської міської ради не є постійно діючим органом та не може розглядати питання, проект яких не підготовлений профільним управлінням. Посилається скаржник і на те, що судами попередніх інстанцій не враховано обставини, які мають значення для справи, враховуючи предмет доказування - необхідність довести правомірність дій при розгляді питання щодо надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

8. ОСОБА_3, виконавчим комітетом Львівської міської ради, управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради відзиву на касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

10. Згідно пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 118 Земельного кодексу України встановлений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

10. Виходячи з аналізу вказаних вище норм права, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , тобто на пленарному засіданні Львівської міської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку передбачений законодавством.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13), від 7 червня 2016 року (справа № 21-1391а16) та Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року (справа № 463/3375/15-а).

11. Львівська міська рада не розглянула звернення ОСОБА_3 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строк та в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема міською радою не було розглянуто звернення позивача на черговому пленарному засіданні сесії Львівської міської ради у місячний строк та не прийнято відповідного рішення, а заяву скеровано до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради.

12. Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують