ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

07 серпня 2018 року

справа №805/2020/15-а

адміністративне провадження №К/9901/5567/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у складі судді Кошкош О.О. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у складі колегії суддів Компанієць І.Д., Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г. у справі №805/2020/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2015 року №0000284200/2402/10/28-03-42, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 280 399,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 640 169,50 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

30 червня 2015 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення з мотивів його протиправності, відсутності жодних доказів завищення Товариством бюджетного відшкодування у лютому 2015 року за взаємовідносинами з Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу".

У вересні 2015 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 14, 44, 185, 187, 188, 198, 200, 201, 202, 203 Податкового кодексу України, статті 2 Бюджетного кодексу України, а також порушення норм процесуального права, а саме статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій та просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Податковий орган зазначає, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України, недекларування контрагентом позивача (Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу") податкових зобов'язань за операціями з водопостачання унеможливлює віднесення Товариством сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

10 вересня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Донецького окружного адміністративного суду справу № 805/2020/15-а.

29 лютого 2015 року справа № 805/2020/15-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

30 жовтня 2015 року на адресу Вищого адміністративного суду України від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

17 січня 2018 року справа № 805/2020/15-а з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 01 жовтня 1996 року, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, є платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку з 04 жовтня 1996 року за № 835.

Відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у січні 2015 року, яку позивачем заявлено до бюджетного відшкодування, становить від'ємне значення в розмірі 93 470 234 грн. Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у лютому 2015 року, яку позивачем заявлено до бюджетного відшкодування, становить 100 421 821 грн.

Податковим органом проведено камеральну перевірку даних задекларованих Товариством правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт №121/28-03-40/00191158 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на рахунок платника в банку на загальну суму податку на додану вартість 1 280 339 грн.

05 травня 2015 року податковим органом згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000284200/2402/10/28-03-42, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 280 399,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 640 169,50 грн.

В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладені підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, підпункти 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з зокрема придбання послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної ( контрактної) вартості товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Висновуючись на аналізі наведених норм, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 18 січня 2011 року між позивачем та Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" укладено договір б/н на послуги водопостачання, предметом якого є постачання питного та технічного водопостачання.

На виконання умов договору Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" виписані податкові накладні №35//06 від 25 лютого 2015 року, №14//06 від 19 лютого 2015 року, №5//06 від 09 лютого 2015 року на загальну суму податку на додану вартість 633 981,60 грн.; №43//06 від 29 січня 2015 року, №2//06 від 09 січня 2015 року, №14//06 від 19 січня 2015 року на загальну суму податку на додану вартість 646 357,32 грн., які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень, лютий 2015 року.

Розрахунки між сторонами за договором проводились в безготівковій формі, що підтверджується рахунками-фактурами, банківськими виписками.

Алгоритм визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, а також від'ємне значення податку на додану вартість, порядок його врахування у зменшення суми податкового боргу з податку, зарахування у наступних періодах або включення до відшкодування визначають положення пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, які проаналізовані судами попередніх інстанцій з урахуванням фактичних обставин, а саме задекларованих Товариством показників у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року. Застосовуючи до спірних правовідносин ці норми, а також положення статей 198, 201 цього Кодексу, положення Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (z2094-13) ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за № 2094/24626 (z2094-13) ), Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16 липня 1999 року N 996-XIV (996-14) , суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважають, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної, порядок її складання та надання, порядок її реєстрації тощо визначають положення статті 201 Податкового кодексу України.

Факт належного оформлення та складання контрагентом позивача податкових накладних, їх надання Товариству та реєстрація у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних встановлений судами попередніх інстанцій, з огляду на що ці податкові накладні є підставою для віднесення сплачених Товариством сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Надані позивачем первинні документи, досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій, є належними в розумінні Закону року N 996-XIV та підтверджують факт здійснення господарських операцій з його контрагентом.

Суди попередніх інстанцій констатували, що сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у січні-лютому 2015 року, у повному обсязі покриває суму залишку від'ємного значення податку на додану вартість у лютому 2015 року в розмірі 193 892 055 грн.

Встановлення судами попередніх інстанцій відсутності в діях позивача як платника податку складу податкових правопорушень, визначених актом перевірки, обумовлює безпідставність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі №805/2020/15-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер