813/4074/16 Про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звільнення особи, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 20.06.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кузана Р. І., суддів: Кухар Н. А., Хоми О. П., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Гудима Л. Я., суддів: Пліша М. А., Шинкар Т. І.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент патрульної поліції), Головного управління Національної поліції України у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 10 листопада 2016 року № 4028 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.";

визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 28 листопада 2016 року № 315 о/с;

поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу по обслуговуванню доріг державного значення батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції з 10 листопада 2016 року;

стягнути з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначає, що, починаючи з 07 листопада 2015 року обіймав посаду інспектора взводу по обслуговуванню доріг державного значення батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції, маючи спеціальне звання лейтенанта поліції.

Однак, наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 28 листопада 2016 року № 315 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Підстава прийняття оскаржуваного наказу зумовлена притягненням позивача 10 листопада 2016 року до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції № 4028 за скоєння дисциплінарного проступку, внаслідок порушення пунктів 1, 4, 11, 12 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2016 року № 326 (z0778-16) .

ОСОБА_1 вказує на порушення відповідачем порядку винесення оскаржуваних наказів, оскільки позивача було звільнено із займаної посади в період перебування на лікуванні та відсторонення від посади. Разом з тим, в ході проведення службового розслідування у ОСОБА_1 не було відібрано пояснень.

Позивач наголошує, що факти які встановлювались службовим розслідуванням підлягають встановленню та доведенню у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбачуваного частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

Вважаючи, що звільнення є передчасним, оскільки нині вирок у вказаній кримінальній справі відсутній, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у період тимчасової непрацездатності. Разом з цим застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є передчасним, оскільки під час винесення оскаржуваних наказів вирок у кримінальній справі відсутній.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, починаючи з 07 листопада 2015 року, лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України.

10 червня 2016 року Департаментом патрульної поліції видано наказ № 154, яким позивача призначено на посаду інспектора взводу по обслуговуванню доріг державного значення батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції.

03 жовтня 2016 року о 17:20 працівниками УСБУ у Львівській області затримано інспектора взводу по обслуговуванню доріг державного значення батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 під час отримання ним неправомірної вигоди.

За наслідками проведеного Прокуратурою Львівської області досудового розслідування кримінального провадження № 201614000000005, 04 жовтня 2016 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади.

04 жовтня 2016 року Департаментом патрульної поліції видано наказ № 3305 про призначення та проведення службового розслідування за фактом затримання інспектора взводу по обслуговуванню доріг державного значення батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1

Під час проведення службового розслідування комісією враховані наведені слідчим у клопотанні про відсторонення ОСОБА_1 від посади та в ухвалі слідчого судді обставини події, що мала місце 03 жовтня 2016 року за участю позивача, а також оглянуті матеріали фотофіксації проведеного працівниками УСБУ у Львівській області затримання ОСОБА_1

Факт затримання позивача та фотографії з місця події були висвітлені в засобах масової інформації. Ця обставина позивачем не заперечується.

За результатами службового розслідування складено висновок від 02 листопада 2016 року.

Наказом Департаменту патрульної поліції № 4028 від 10 листопада 2016 року за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у порушенні вимог пунктів 1, 4, 11, 12 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2016 року № 326 (z0778-16) , ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Позивача із вказаним наказом ознайомлено 18 листопада 2016 року, про що свідчить відповідна відмітка.

Цього ж дня начальником Управління патрульної поліції у місті Львові направлено на адресу Департаменту патрульної поліції подання про звільнення позивача зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 28 листопада 2016 року № 315 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора взводу по обслуговуванню доріг державного значення батальйону № 4 Управління патрульної поліції у міста Львові Департаменту патрульної поліції, звільнено зі служби поліції з 28 листопада 2016 року, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт затримання позивача під час отримання ним неправомірної вигоди без сумніву підриває авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції. Відтак, така обставина є несумісною з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та виключає можливість подальшого проходження служби в органах поліції.

Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) , Дисциплінарним статутом та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В силу частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові наступного змісту: "Я, (прізвище, ім"я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

З матеріалів справи вбачається, що факт затримання ОСОБА_1 працівниками УСБУ у Львівській області підтверджується матеріалами фотофіксації вказаної події, яку було висвітлено на різних сайтах новин в мережі Internet, що підтверджується долученими матеріалами.

Крім того вказана подія набрала значного резонансу та обговорення в суспільстві.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт затримання позивача під час отримання ним неправомірної вигоди без сумніву підриває авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції.

Доводи позивача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та, як наслідок звільнення із займаної посади відбулось у період тимчасової непрацездатності спростовуються свідоцтвом про хворобу від 28 листопада 2016 року № 267 та виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 28558, в яких вказано про перебування позивача на стаціонарному обстеженні в лікарні ДУ "ТМО МВС України по Львівській області" у період з 22 листопада 2016 року по 24 листопада 2016 року.

Крім цього, згідно з повідомленням начальника Державної установи "Територіальне медичне об'єднання" Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області від 28 листопада 2016 року № 33/34-667 та повідомленням Комунального підприємства "Львівська перша міська клінічна лікарня імені Князя Лева" від 28 листопада 2016 № 68, відомості щодо перебування позивача 28 листопада 2016 року на лікуванні у зазначених медичних закладах відсутні.

Слід зазначити, що відсутність письмових пояснень ОСОБА_1 з приводу обставин події, яка відбулась 03 жовтня 2016 року безумовно свідчить про порушення відповідачем порядку накладення дисциплінарного стягнення, однак, на переконання суду, лише ця обставина не може бути достатньою підставою для скасування наказу про накладення такого стягнення.

Також Верховний Суд звертає увагу, що 02 серпня 2017 року Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено обвинувальний вирок, згідно з яким позивача притягнуто до кримінальної відповідальності за фактом отримання неправомірної вигоди, будучи службовою особою.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.