826/9871/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 19.06.2018 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (суддя Ганечко О.М.) у справі №826/9871/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12.12.2016 позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.07.2017 відмовив Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, абзацу 2 пункту 4 частини першої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

За результатами розгляду справи в порядку письмового провадження Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12.12.2016 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 №0000281305 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000грн.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 13.01.2017 вперше звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 в межах строку апеляційного оскарження, встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду апеляційної інстанції). В апеляційній скарзі відповідач порушив питання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з обмеженим фінансуванням з державного бюджету для сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.02.2017 відмовив Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишив апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору.

У межах встановленого ухвалою від 02.02.2017 строку Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому повторно порушила питання про звільнення від сплати судового збору. Крім того, у разі відмови в задоволенні такого клопотання заявила вимоги про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.02.2017 відмовив Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції продовжив відповідачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії ухвали.

У межах встановленого ухвалою від 16.02.2017 строку Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому втретє порушила питання про звільнення від сплати судового збору та у разі відмови в задоволенні такого клопотання заявила вимоги про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 02.03.2017 про відмову Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Цією ж ухвалою суд повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням ухвали про продовження процесуальних строків, у встановлений строк.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 17.03.2017 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016. В апеляційній скарзі відповідачем порушено питання про звільнення від сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого відповідач посилався на те, що кошторисом видатків для податковому органу для сплати судового збору не передбачено.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.03.2017 відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а також визнав наведені податковим органом підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом:

надання документу про сплату судового збору;

звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку, оскільки вказані відповідачем підстави є неповажними.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2017 було отримано відповідачем 06.04.2017.

Жодних документів на виконання вимог ухвали від 31.03.2017 на адресу суду апеляційної інстанції від податкового органу не надходило.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.07.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження у встановлений такою ухвалою строк, який з урахуванням вихідних та святкових днів, закінчився 10.05.2017.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.

Процесуальний закон передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин шляхом заявлення відповідного клопотання із наведенням підстав пропуску такого строку (статті 102, пункт 6 частини третьої статті 187).

Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків.

Наслідки ж невиконання таких вимог суду передбачені в абзаці другому частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції): якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, процесуальним законом передбачено послідовний порядок процесуальних дій особи у разі оскарження нею судового рішення суду першої інстанції з пропуском строку апеляційного оскарження, який передбачає: звернення із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження; наведення інших підстав поважності пропуску строку апеляційного оскарження на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений такою ухвалою строк.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою з пропуском встановленого строку апеляційного оскарження без поважних причин, залишив таку скаргу без руху на підставі абзацу 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції).

При цьому суд надавав відповідачу достатній строк (30 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху) для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших підстав поважності такого пропуску, а також для надання документу про сплату судового збору. Такий строк, з урахуванням вихідних та святкових днів, закінчився 10.05.2017.

Утім, своїм правом на усунення визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху недоліків, зокрема щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших підстав поважності такого пропуску, податковий орган не скористався, що свідчить про нівелювання встановлених процесуальним законом послідовних способів реалізації права на судовий захист.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення судом апеляційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд касаційної інстанції враховує, що з моменту отримання податковим органом ухвали від 31.03.2017 про залишення апеляційної скарги без руху (06.04.2017) до моменту постановлення оскарженої ухвали від 05.07.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження минуло три місяці.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган не вказує на наявність об'єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали йому звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою від 31.03.2017, у межах вищезазначених часових інтервалів.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що податковий орган є неприбутковою організацією, а обмежене фінансування з державного бюджету позбавило відповідача можливості оскаржити судове рішення суду першої інстанції у встановленому порядку.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.