820/398/17 Про стягнення податкового боргу з банківських рахунків підприємства - 12.06.2018 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя - Сіренко О.І.) у справі № 820/398/17 за позовом Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" про стягнення податкового боргу,-

Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд стягнути з відкритих у Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" рахунків в банках, кошти у розмірі 16030443,29 грн. в рахунок погашення податкового боргу підприємства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" податковий борг у розмірі 16030443,29 грн. Розстрочено виконання постанови згідно наступного графіку: 1 квартал до 1.04.2017 рік 2017 сума - 1800000,00 грн.; 2 квартал до 1.07.2017 рік 2017 сума -1800000,00 грн.; 3 квартал до 1.10.2017 рік 2017 сума-1800000,00 грн.; 4 квартал до 31.12.2017 рік 2017 сума - 1800000,00 грн.; 1 квартал до 1.04.2018 рік 2018 сума - 1800000,00 грн.; 2 квартал до 1.07.2018 рік 2018 сума-1800000,00 грн.; 3 квартал до 1.10.2018 рік 2018 сума - 1800000,00 грн.; 4 квартал до 31.12.2018 рік 2018 сума - 1800000,00 грн.; 1 квартал до 1.04.2019 рік 2019 сума -1630443,29 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині надання розстрочення по сплаті податкового боргу у розмірі 16030443,29 грн. на період з 2017 року по 2019 рік відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідач оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України ним було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі, яка була повернута у зв'язку з несплатою судового збору. Неможливість своєчасного усунення недоліків була зумовлена проведенням процедури реорганізації податкових органів та передачею кошторису до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Скориставшись правом на повторне звернення відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, порушив при цьому право контролюючого органу на справедливий судовий захист.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 судом першої інстанції отримано 10.03.2017.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2017 апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки шляхом подання документа про сплату судового збору, ухвалою від 28.03.2017 продовжено строк для усунення недоліків, а ухвалою від 13.04.2017 апеляційну скаргу повернуто апелянту.

29.05.2017 Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС повторно звернулось до суду з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017, тобто більше ніж через місяць після повернення апеляційної скарги, одночасно заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017.

Ухвалою цього ж суду від 07.06.2017 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк тридцять днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції із зазначенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" (3674-17) органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 від Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що станом на дату подання первинної касаційної скарги у апелянта була відсутня можливість сплатити судовий збір у встановленому розмірі у зв'язку відсутністю відповідного фінансування. Також відповідач зазначає, що Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС є відокремленим підрозділом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, проте не мас статусу юридичної особи, та не може самостійно сплачувати судовий збір. 26.04.2017 року Офіс великих платників податків ДФС сплатив судовий збір, але платіжне доручення відповідачем фактично отримано 25.05.2017.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Слід також зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) з часу виникнення права на апеляційне оскарження не надано.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, після отримання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 про повернення апеляційної скарги, апелянт мав можливість одразу подати апеляційну скаргу разом із клопотанням про відстрочення/розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Вказаним правом позивач не скористався, що свідчить про невжиття Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС всіх можливих заходів для своєчасного подання апеляційної скарги з дотриманням строку, передбаченого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.