454/2783/21 Про визначення місця проживання дитини - 13.11.2024 Прийняття

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, про визначення місця проживання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з 02 січня 2013 року він з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 січня 2020 року у справі № 454/2890/19 його позов задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2, який був зареєстрований 02 січня 2013 року у виконавчому комітеті Межирічанської сільської ради Сокальського району, про що зроблено відповідний актовий запис № 1 та повторно видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Малолітня дитина ОСОБА_4 після розірвання шлюбу проживала з ним,

оскільки ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання у Республіку Польщу.

Спір щодо визначення місця проживання їх малолітньої дитини виник після повернення ОСОБА_2 з-за кордону та виявлення бажання забрати дитину на постійне місце проживання в с. Тяглів Сокальського району Львівської області.

Добровільної згоди щодо визначення місця проживання їх дитини між ними не досягнуто.

ОСОБА_2 приділяла сім`ї мало уваги, дочкою вона ніколи не цікавилася,

її вихованням не займалася.

Шевченківським районним судом м. Львова за його заявою видано судовий наказ від 22 травня 2020 року № 466/3425/20 про стягнення із ОСОБА_2

на його користь аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки заробітку ОСОБА_2

до досягнення дитиною повноліття. Відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного судового наказу.

З народження дитини він бере активну участь у її вихованні. Дочка проживає із ним по АДРЕСА_1 . Він повністю здійснює опіку над дитиною, доглядає її, постійно піклується про неї, її здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання. У період перебування дитини з ним вона відвідувала дошкільну групу студію позитивного виховання "BomBom". На цей час дочка навчається у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 78 у м. Львові.

Він з дочкою виконує домашні завдання, присутній на усіх заходах шкільного та сімейного життя, приводить та забирає дочку із школи. За межами школи донька сторін відвідує додаткові заняття, гуртки. Вказує, що дочка надає більшу прихильність йому, як батькові, ніж матері. Він працює, має самостійний дохід і забезпечений житлом, ним створено умови належного виховання та розвитку дитини. Його батьки є пенсіонерами, проживають із ним, мають сили, бажання і допомагають йому у вихованні дитини.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, із ним, за місцем його проживання.

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 .

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала із ОСОБА_1

у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 січня 2020 року

у справі № 454/2890/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та нею.

З 2016-2020 роки їх дочка постійно проживала із нею та її батьками

по АДРЕСА_2, відвідувала Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа - дитячий садок". Подружні відносини із відповідачем припинилися на початку 2018 року, коли він зник та місце його перебування було невідомим.

Основною причиною розпаду сім`ї сторін стало те, що 17 липня 2018 року ОСОБА_1 був затриманий Окружною прокуратурою в м. Гужова- Великопольського Республіки Польщі та йому пред`явлено обвинувачення у примушуванні, чи втягуванні у заняття проституцією неповнолітньої особи шляхом застосування насильства чи погрози його застосування. За вчинення вказаного злочину ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді позбавлення волі у виправному закладі з 2018 року по 2019 рік.

ОСОБА_1 сплачує аліменти на користь ОСОБА_5, згідно з судовим наказом Кузнєцовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2019 року у справі № 565/798/19-ц, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 013,50 грн щомісячно, починаючи з 25 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, їй відомо, що ОСОБА_1 раніше також притягався до кримінальної відповідальності та був депортованим з Республіки Польщі в Україну і засуджений.

Протягом останніх трьох років вони проживали у різних містах, вона разом з малолітньою дитиною переїхала проживати до своїх батьків у їх будинок

по АДРЕСА_2 . Вона мала намір укласти договір оренди квартири у м. Червонограді. Відповідач та їх малолітня дочка зареєстровані по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок є власністю батька відповідача.

Будинок її батьків є комфортним для проживання, з ремонтом, де створено усі умови для проживання, виховання та утримання дитини. Вона має можливість забезпечувати доньку належними умовами проживання, повною мірою займатися її вихованням. Вона офіційно працевлаштована та має можливість забезпечувати дитину. У ОСОБА_1 відсутня можливість забезпечити належне виховання доньки, він не працює. Вона не чинить та не буде чинити перешкод у спілкуванні відповідача із дитиною. Відповідач у добровільному порядку не забезпечує малолітню дитину, не виконує своїх батьківських обов`язків, тому з нього слід стягнути аліменти на утримання дитини.

Нетривале перебування малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у будинку ОСОБА_1 та спілкування її з членами його цивільної дружини, призвело до вчинення щодо малолітньої дитини протиправних дій, унаслідок чого мати позивачки звернулася з відповідною заявою до правоохоронних органів м. Львова про скоєння злочину та вжиття заходів з приводу безпечного проживання дитини та неналежного виховання дитини відповідачем. ОСОБА_1 вже притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у Республіці Польщі.

Після того, як про протиправні дії було повідомлено ОСОБА_1 та членів його родини, останні у нічний час приїхали до будинку її батьків і насильно забрали дитину, при цьому спричинили тілесні ушкодження її матері. Слідчим відділом Червоноградського міського відділу поліції головного управління національної поліції України у Львівській області внесено відомості в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, а саме щодо спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

З врахуванням викладеного ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, із нею, за місцем її проживання; стягнути із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки заробітку відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 20 квітня 2022 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_2 та позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року у складі судді Струс Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання по

АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що органом опіки і піклування визнано доцільним визначити місце проживання дитини з матір`ю.

Між сторонами після розірвання шлюбу виникли неприязні відносини та наявний спір щодо визначення місця проживання їх малолітньої дочки.

Малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає із батьком, яким на належному рівні забезпечено усі умови щодо її проживання, виховання, утримання, навчання та розвитку, що підтверджено належними доказами.

Крім того, відповідно до пояснень сторін встановлено, що мати дитини -

ОСОБА_2 перебуває в Республіці Польща, цей факт виключає можливість належного виховання нею та розвитку дочки.

Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини із ним є обґрунтованими і це буде відповідати інтересам малолітньої дитини.

Отже, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість вимог позову

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 січня 2024 року у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня

2022 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2

є позивачем у справі, та як вбачається з електронного примірника рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року, оприлюдненого в Єдиному державному реєстрі судових рішень, подавала відзив на позовну заяву ОСОБА_1, а її представник адвокат - Поліщук О. Л.

у судове засідання в суді першої інстанції 23 травня 2022 року не з`явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Вищевказані обставини безумовно свідчать про те, що ОСОБА_2 було відомо про розгляд цієї справи та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, проте вона не скористалася своїм правом на оскарження судового рішення у встановлені законом строки, а апеляційна скарга подана нею лише

22 грудня 2023 року.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана ОСОБА_2 зі спливом одного року з дня складення повного тексту рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року, а наявність випадків, за яких можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, апеляційним судом не встановлено, як і не встановлено виникнення обставин непереборної сили, тому у відкритті апеляційного провадження відмовлено відповідно до положень частини другої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 454/2783/21 з Сокальського районного суду Львівської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року касаційне провадження

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини;

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи

№ 490/9587/18 за скаргою ОСОБА_7 на дії і бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії з примусового виконання виконавчого листа, заінтересована особа - ОСОБА_8 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини; позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 січня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що судом першої інстанції розглянуто справи без участі ОСОБА_2, її не було повідомлено про розгляд справи. У справі відсутні докази на підтвердження існування повноважень у адвоката - Поліщука О. Л. на представництво її інтересів в суді.

Вона була позбавлена можливості ознайомитися і цікавитися розглядом справи, у тому числі за позовом ОСОБА_1, оскільки вона подавала не зустрічний позов, а окрему позовну заяву. Рішення суду першої інстанції не направлялося сторонам. У справі відсутній висновок органу опіки і піклування.

Про існування рішення суду першої інстанції адвокат Семенюк Р. А. фактично дізнався при підготовці позову про усунення перешкод у спілкуванні баби з онукою, малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги. Представником ОСОБА_2 було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії судового рішення, а отже, рішення районного суду нею фактично отримано 19 грудня 2023 року.

Доводи особи, яка подала відзив

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_2 подавала відзив на позов ОСОБА_1, а її представник у судове засідання суду першої інстанції 23 травня 2022 року не з`явився та подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Перебування ОСОБА_2 за кордоном не є об`єктивною перешкодою для подання апеляційної скарги. Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 не доведено факт того, що пропуск річного строку визначеного положеннями частини другої статті 358 ЦПК України зумовлено обставинами непереборної сили.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.

Так, згідно із частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 було відомо про розгляд цієї справи та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, оскільки вона є позивачем у справі, нею подавався відзив на позовну заяву ОСОБА_1, а її представник адвокат - Поліщук О. Л. подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Проте з таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, виходячи з наступного.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи

(частина друга статті 211 ЦПК України).

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша - четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням вимог статей 128- 130, 223 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності

сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд

було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. russia, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Системно аналізуючи положення ЦПК України (1618-15) слід дійти висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.

Верховний Суд зауважує, що у справі відсутні докази повідомлення ОСОБА_2 про розгляд судом першої інстанції.

Крім того, для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24),

до якої зупинялося провадження у справі.

Апеляційний суд у порушення вимог закону не зверну уваги на доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що рішення суду першої інстанції їй не направлялося, фактично про його існування вона довідалася лише при підготовці адвокатом Семенюком Р. А. іншого позову про усунення перешкод у спілкуванні баби з онукою, малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішення суду першої інстанції вона отримала 19 грудня 2023 року. Аналогічні доводи містить касаційна скарга.

Отже, апеляційний суд не звернув уваги на те, що у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства судом першої інстанції здійснено розгляд справи без належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд, чим порушено вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Апеляційний суд, вказуючи про те, що представником ОСОБА_2 -

ОСОБА_10 подано до районного суду заяву про розгляд справи за його відсутності, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги

ОСОБА_2 про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування у адвоката Поліщука О. Л. права на представництво її інтересів в суді, у справі відсутній укладений між ними договір про надання правової допомоги. Аналогічні доводи містить касаційна скарга.

Посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та їй було відомо про розгляд справи, не спростовують факт вищевказаних порушень вимог процесуального права, про що ОСОБА_2 також зазначалося в апеляційній скарзі.

Крім того, ОСОБА_2 подала саме позов до ОСОБА_1, а не зустрічний позов, який ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 20 квітня

2022 року було об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .

Отже, обґрунтованими є доводи ОСОБА_2 про те, що рішення районного суду нею фактично отримано лише 19 грудня 2023 року.

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не дослідив та не надав правової оцінки доводам ОСОБА_2, викладеним в апеляційній скарзі, про причини подання нею апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, не врахував того, що частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне провадження може бути поновлено у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У порушення вимог частини першої статті 382 ЦПК України, апеляційний суд не навів в оскаржуваній ухвалі мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_2 .

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд неправильно застосував вимоги частини другої статті 358 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанцій.