728/46/23 Про визнання особи членом сім'ї загиблого - 31.07.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_3, про визнання членом сім`ї

за касаційною скаргою адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни як представника ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

1.Описова частина

Короткий зміст позову

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати її членом сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_2, що наділяє її правом на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 указувала про те, що 26 лютого 2022 під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із захистом України, загинув її онук ОСОБА_4, який без реєстрації місця проживання разом з нею та ОСОБА_2 проживав на АДРЕСА_1 .

Після загибелі онука вона звернулася до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука - ОСОБА_4, проте за результатами засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, її документи було повернено на доопрацювання, оскільки неможливо встановити, що вона була членом сім`ї загиблого ОСОБА_4, проживала разом зі своїм онуком і перебувала на його утриманні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бахмацький районний суд Чернігівської області рішенням від 15 березня 2023 року позов задовольнив. Визнав ОСОБА_1 членом сім`ї загиблого 26 лютого 2022 року військовослужбовця ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_2, що надає ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Чернігівський апеляційний суд постановою від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнив. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2023 року скасував. Провадження у справі закрив. Роз`яснив ОСОБА_1 про її право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. Роз`яснив ОСОБА_1 про її право звернутися із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом десяти днів з дня отримання повної постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що метою звернення ОСОБА_1 з цим позовом є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для отримання допомоги після смерті військовослужбовця, тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 серпня 2023 рокуприйняв справу до провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 жовтня 2023 рокупровадження у справі зупинив до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 560/17953/21.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 січня 2024 рокупоновив провадження у цій справі.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 січня 2024 року провадження у справі закрив. Роз`яснив позивачу про його право звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала окружного адміністративного суду мотивована тим, що справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, і не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Томашевська О. А. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 липня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21; необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц та постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, які були застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Міністерства оборони України на касаційну скаргу, мотивований її безпідставністю. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 пов`язані з визнанням її членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_4, який загинув під час виконання бойового завдання, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є законними і обгрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 є онуком ОСОБА_1 і сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні бойового завдання ОСОБА_4 загинув. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 02 вересня 2022 року № 179, затвердженого Міністром оборони України О. Резніковим 05 вересня 2022 року, подані ОСОБА_1 документи повернені на доопрацювання для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки за ними неможливо встановити, чи є бабуся загиблого особою, яка перебувала на утриманні капітана ОСОБА_4, що вона проживала зі своїм онуком, вела з ним спільне господарство, мала взаємні права та обов`язки, а також чи має власних дітей, які мають її утримувати.

Окрім позивача, на виплату одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю капітана ОСОБА_4 претендують його батьки - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно статей 4, 19 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. Водночас необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. ЦПК України (1618-15) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (1618-15) .

Ураховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та вимоги, заявлені ОСОБА_1 у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що її вимоги не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Такий висновок апеляційного суду не відповідає нормам статті 255 ЦПК України.

Апеляційний суд не звернув уваги на доводи заявника щодо неможливості документально підтвердити факт проживання її однією сім`єю із загиблим онуком та його матір`ю, що позбавляє її можливості реалізувати права, встановлені законом.

У рішенні від 28 лютого 2008 року у справі "Церква села Сосулівка проти України" (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine)(заява № 37878/02) ЄСПЛ зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з них не розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурних вимог прийнятності було дотримано. У цьому випадку ЄСПЛ дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Особа, яка вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод, має право звертатися до суду із відповідними вимогами щодо відновлення її порушеного права.

Висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі з підстав неможливості її розгляду в порядку цивільного судочинства, з урахуванням набрання законної сили ухвали окружного адміністративного суду про закриття провадження у цій же справі з підстав неможливості її розгляду в порядку адміністративного судочинства, свідчить про порушення прав позивача на доступ

до правосуддя і порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.