800/588/17 Про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді - 21.05.2018 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення від 21 листопада 2017 року №3719/0/15-17 про звільнення з посади судді, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

У грудні 2017 року ОСОБА_3 (далі - позивач у справі) звернулась до Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції, з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - Рада, відповідач), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 21 листопада 2017 року №3719/0/15-17 (спірне Рішення) про її звільнення з посади судді Подільського районного суду м.Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

15 грудня 2017 розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Підпунктом 5 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

3 січня 2018 року Вищий адміністративний суд України на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) матеріали позовної заяви №800/588/17 направлені до Великої Палати Верховного Суду.

12 січня 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалою передала матеріали адміністративного позову ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення про звільнення та поновлення її на посаді судді на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

25 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження у справі №800/588/17 та визначено порядок її розгляду - за правилами спрощеного позовного провадження колегією у складі п'яти суддів.

6 лютого 2018 року на адресу Суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якій представник Ради проти позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити із посиланням на законність прийняття Рішення.

14 лютого 2018 року на адресу Суду надійшла відповідь позивача на відзив, а також клопотання про виклик свідків Нечипоренка Сергія Ігоровича та ОСОБА_6, які можуть повідомити суду про обставини, що мають суттєве значення для оцінки спірних дій та рішень відповідача. Зазначене клопотання вирішене Судом та відхилене.

У судовому засіданні 19 лютого 2018 року Судом задоволене клопотання представника Ради про зупинення провадження у справі 800/588/17 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи 800/405/17 (провадження відкрите ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2018 року) про визнання незаконним і скасування рішення Ради від 5 вересня 2017 року №2637/0/15-17 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 березня 2017 року №1336/2дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

24 квітня 2018 року у судовому засіданні поновлене провадження у справі у зв'язку з прийняттям 28 березня 2018 року постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №П/800/405/17, розгляд справи призначено на 7 травня 2018 року.

У судовому засіданні 7 травня 2018 року заслухано представників сторін щодо суті заявлених вимог і заперечень, оголошено перерву в судовому засіданні на 21 травня 2018 року.

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що спірне Рішення прийняте відповідачем в результаті грубого порушення норм міжнародного права та національного законодавства України, носило виключно формальний характер, його прийняття супроводжувалось упередженим ставленням до неї, недотриманям принципів верховенства права, пропорційності, рівності перед законом, ігноруванням відповідачем фактів фальсифікаційї доказів, на підставі яких відкрито дисциплінарну справу відносно неї.

Позивач стверджує, що Рада при прийнятті спірного Рішення не мала права керуватись положеннями Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 8 квітня 2014 року № 1188-VII (1188-18) , оскільки він не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , як такий, що підписаний особою, яка не мала на це повноважень.

Доводить, що рішення відповідача про відкриття дисциплінарної справи прийняте на підставі необгрунтованих заяв громадянки ОСОБА_7 і прокурора Подільського району м.Києва Нечипоренка С.І., а тому є незаконним, через що незаконними є і всі наступні рішення відповідача стосовно неї. З цього приводу вказує, що громадянка ОСОБА_7 не була учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до набрання чинності Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (1188-18) , тому відкриття за її заявою дисциплінарної справи стосовно судді суперечить закону.

Зазначає, що відповідачем не взято до уваги факт незвернення прокурора до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції із заявою в порядку Закону "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (1188-18) , у зв'язку з чим стверджує, що відповідачем спірне Рішення прийняте на підставі сфальсифікованих документів.

Крім того, позивач вказує на пропуск відповідачем встановленого законом 60-денного строку розгляду дисциплінарної справи стосовно судді, а також на необгрунтовані, на її думку, відхилення відповідачем заявлених представником позивача відводів членів Ради, які брали участь у прийнятті 5 вересня 2017 року рішення про залишення без змін рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Аргументи відповідача

У відзиві на позов від 5 лютого 2018 року представник Ради зауважує, що спірне рішення відповідача було прийняте повноважним складом Ради та з дотриманням порядку його прийняття, містить підстави і мотиви його прийняття, визначені законом підстави для скасування Рішення відсутні.

Стверджує, що доводи позивача про неконституційність Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (1188-18) є безпідставними, оскільки цей Закон не був предметом розгляду Конституційного Суду України.

Зазначає про вчинення позивачем, як суддею, дисциплінарного проступку внаслідок недотримання вимог законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин судових справ, а також що незначне перевищення строку розгляду відповідачем дисциплінарної справи жодним чином не впливає на зміст спірного Рішення, а отже не порушує прав позивача.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, встановив наступне.

27 лютого 2017 року рішенням Другої Дисциплінапрної палати Вищої ради правосуддя відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_3. на підставі заяв громадянки ОСОБА_7 та прокурора Подільського району м. Києва про проведення перевірки стосовно вказаної судді в порядку Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (1188-18) , поданих до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 8 та 12 грудня 2014 року відповідно.

31 травня 2017 року рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правоссуддя №1336/2дп/15-17 суддю Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_3. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення її з посади.

5 вересня 2017 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення №2637/0/15-17 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року №1336/2дп/15-17 про притягнення судді Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_3. до дисциплінарної відповідальності".

4 жовтня 2017 року за вхідним №6078/0/8-17 до Ради надійшло подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_3. на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

21 листопада 2017 року Вища рада правосуддя на своєму засіданні прийняла рішення №3719/0/15-17 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Подільського районого суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

28 березня 2018 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 5 вересня 2017 року про залишення без змін рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

Постанова Великої Палати Верховного Суду мотивавана тим, що оскільки Радою, як уповноваженим на це органом, встановлені факти, що свідчать про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку (зокрема невжиття заходів для встановлення обставин, що підлягали обов'язковому з'ясуванню при розгляді судових справ, а також допущені внаслідок цього порушення прав осіб - учасників таких справ), то відповідачем прийняте законне і мотивоване рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (яке залишене без змін).

Великою Палатою Верховного Суду установлено, що до Вищої ради правосуддя від Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви ОСОБА_7 від 8 грудня 2014 року №У3277/0/7-14 та прокурора Подільського району м.Києва Нечипоренка С.І. від 12 грудня №2942/0/8-14 з вимогою проведення спеціальної перевірки стосовно позивача відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 8 квітня 2014 року (1188-18) №1188.

Зі змісту названих заяв громадянки та прокурора вбачалось, що позивачем як суддею прийнято постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до кінця лютого 2014 року, у вигляді позбавлення їх права керування транспортним засобом на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року вказано, що заява прокурора міститься в матеріалах дисциплінарної справи з усіма ознаками офіційного документу, суд не мав підстав ставити цей документ під сумнів, оскільки всі викладені в ньому факти відповідають дійсності, підтверджуються матеріалами справи та визнані самою заявницею.

Зі змісту рішення Ради від 5 вересня 2017 року, перегляд якого здійснено Великою Палатою Верховного Суду, вбачається, що позивачем, як суддею, допущено низку порушень процесуальних норм під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справ; неналежна оцінка доказів на предмет їх належності та допустимості; неврахування пояснень осіб з приводу обставин, які можуть пом'якшувати чи обтяжувати відповідальність, особи правопорушника, ступеню вини і характеру правопорушення. Встановлені процесуальні порушення призвели до порушення прав осіб, які були учасниками справ про адміністративні правопорушення та яких безпідставно притягнуто до адміністативної відповідальності. В подальшому відповідні особи були звільнені від відповідальності за статтею 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України".

Дії судді під час прийняття постанов у справах №758/646/14-п, №758/888/14-п та №758/892/14-п кваліфіковані Радою як порушення присяги судді в розумінні статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (в редакції на час вчинення суддею таких дій) внаслідок неодноразового вчинення грубого порушення (істотного дисциплінарного проступку). З урахуванням тажкості проступку та його наслідків, Рада дійшла висновку, що позитивна характеристика судді, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень і недостатньо великий стаж роботи у цьому випадку не можуть бути підставою для застосування більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, та не буде пропорційним характеру вчиненого проступку.

Великою Палатою Верховного Суду не встановлено порушення відповідачем процедури при прийнятті рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (про залишення цього рішення без змін), рівно як і не встановлено порушень прав судді чи інших ознак протиправності рішення Ради з огляду на вимоги статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

При цьому Великою Палатою надано оцінку доводам сторони позивача стосовно належної мотивації рішення Ради від 5 вересня 2017 року; наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та співмірності накладеного на неї дисциплінаного стягнення; щодо заяви прокурора, поданої до Тимчасової спеціальної комісії; щодо окремих процедурних порушень Ради в дисциплінарному проваджені щодо позивача.

Предметом судового процесу в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду є законність рішення Ради про звільнення позивача з посади судді.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

' 'br' Конституція України (254к/96-ВР) від 28 червня 1996 року

Стаття 126 (в редакції Закону № 1401-VIII від 02 червня 2016 року (1401-19) ) ''

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Підставами для звільнення судді є:

3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;

Стаття 131 (в редакції Закону № 1401-VIII від 02 червня 2016 року (1401-19) )

В Україні діє Вища рада правосуддя, яка:

3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

Вища рада правосуддя набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше п'ятнадцяти її членів, серед яких більшість становлять судді.

' 'br' Закон України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року (1798-19) № 1798-8

Стаття 1. Статус Вищої ради правосуддя

1. Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Стаття 3. Повноваження Вищої ради правосуддя

1. Вища рада правосуддя:

3) забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді;

4) утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів;

5) розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

6) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

9) вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів;

Стаття 18. Повноважність Вищої ради правосуддя

1. Вища рада правосуддя є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

Стаття 30. Засідання Вищої ради правосуддя, її органів

1. Засідання Вищої ради правосуддя та Дисциплінарних палат проводяться відкрито. ''

2. Засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно. ''

4. Інформація про дату, час і місце проведення засідання Вищої ради правосуддя, а також проект порядку денного засідання, крім випадків, передбачених регламентом Вищої ради правосуддя, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

5. Особа, питання щодо якої має розглядатися Вищою радою правосуддя, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

6. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

7. На засіданнях Вищої ради правосуддя, Дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування засідання технічними засобами.

8. Особи, які бажають бути присутніми на засіданнях, допускаються до зали до початку засідання за наявності вільних місць.

Стаття 34. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів

1. Рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.

3. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), бути присутніми у якому іншим особам, крім членів Вищої ради правосуддя, які мають право голосу при ухваленні рішення, забороняється.

4. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не визначено цим Законом.

6. Резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Стаття 35. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя, її органів

1. Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

2. Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом.

3. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання, якщо інше не визначено законом.

4. Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя.

Стаття 56. Звільнення судді з посади за особливими обставинами

1. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

3. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

6. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

Стаття 57. Оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади

2. Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

' 'br' Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) № 1402-8

Стаття 112. Загальні умови звільнення судді з посади

1. Суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

2. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) .

Стаття 115. Звільнення судді з посади у разі вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками

1. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

2. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).

Розділ XII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

33. Заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

' 'br' Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 8 квітня 2014 року № 1188-VII (1188-18)

Стаття 2. Строки перевірки суддів

5. Заяви, що надійшли після закінчення визначеного цією статтею строку, а також заяви, щодо яких Тимчасова спеціальна комісія не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

' 'br' Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) від 6 липня 2005 року №2747-4 (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-8)

Стаття 78. Підстави звільнення від доказування

4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 266. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

4. Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині;

V. ОЦІНКА СУДУ

З огляду на встановлені законодавством повноваження Ради як органу, компетентного приймати рішення про звільнення судді за встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом України "Про судоустрій і статус суддів" підстав, з урахуванням тієї обствини, що факт вчинення позивачем як суддею істотного дисциплінарного проступку (невжиття заходів для з'ясування обставин судових справ, що призвело до порушення процесуальних прав учасників таких справ і мало наслідком підрив авторитету правосуддя) встановлено відповідачем, а вимоги щодо процедури прийняття спірного рішення відповідачем не порушено, підстави для визнання спірного рішення протиправним і для його скасування відсутні.

З аналізу наведених положень законодавства висновується, що в рамках судового процесу, предметом якого є законність рішення Ради про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви Ради і оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в рамках дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення Ради, зокрема рішення про відкриття дисциплінарного провадження).

Доводи позивача про незвернення прокурора до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції і про необгрунтованість заяв громадянки ОСОБА_7 і прокурора Подільського району м.Києва на підставі яких відкрито дисциплінарну справу відносно судді, оцінюються судом критично як такі, що не можуть мати вплив на законність рішення Ради про звільнення судді, яке є результатом реалізацією Ради її конституційних повноважень.

Крім того, істотність допущених позивачем як суддею порушень процесуального закону при відправленні правосуддя не зменшується в залежності від факту подання відповідної заяви прокурором.

Понад це, Закон України №1188 прямо не передбачає звернення прокурора до Тимчасової спеціальної комісії з метою ініціювання унормованої цим Законом спеціальної перевірки відносно суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв'язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.

Аналогічно критичної позиції суд дотримується і під час аналізу решти доводів позивача про окремі порушення (щодо порушення строків розгляду дисциплінарної справи), допущені відповідачем, під час розгляду дисциплінарної справи відносно неї, рішення в рамках якої було предметом розгляду у Великій Палаті Верховного Суду.

Обставини, встановлені постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №П/800/405/17 стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади ОСОБА_3, в силу норми частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, є такими, що не потребують доказування при вирішенні цієї справи. Рішення про звільнення позивача з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України є похідним від рішення, яке було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Суд вважає наявними підстави для звільнення позивача за вчинення істотного дисциплінарного проступку. Правомірність спірного рішення відповідачем доведена. З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись частиною другою статті 2, частиною четвертою статтім 22, частиною третьою статті 241, статтями 243, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення від 21 листопада 2017 року №3719/0/15-17 про звільнення з посади судді відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.