638/9529/20 Про визнання права власності на нерухоме нежитлове майно - 17.07.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чуба Сергія Володимировича на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І.,Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2

про визнання права власності на майно.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09 листопада 2012 року між нею і товариством з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" (далі - ТОВ "Оргтехбуд"), в особі керуючого санацією Шкулова М. В., було укладено договір № 09/11 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 20 листопада 2012 року нею отримано акт приймання-передачі майнових прав на вказану квартиру, а 28 травня 2018 року - акт приймання-передачі квартири.

Водночас вона позбавлена можливості реалізувати належні їй майнові права шляхом реєстрації права власності на об`єкт нерухомості через чисельні судові спори щодо цього майна з відповідачем.

Вказувала, що правомірність договору купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року № 09/11 підтверджена рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 року у справі № 638/17727/14-ц, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено. Водночас 11 червня 2020 року під час розгляду справи № 638/7356/19-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне нерухоме майно, вона дізналась про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на преюдиціальність та обов`язковість фактів, установлених рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 року у справі № 638/17727/14-ц, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . При розгляді вказаної справи судом установлено, що ОСОБА_2, уклавши ТОВ "Оргтехбуд" договір від 12 січня 2006 року № 12.01/4-1 про дольову участь у будівництві, отримав майнове право очікування від забудовника здійснення певних дій по передачі майна (спірної квартири) та оформлення права власності, а не само право власності на спірне нерухоме майно.

Порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на спірну квартиру після прийняття об`єкта до експлуатації визначено Законами України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) та "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , які були чинними на час укладення ОСОБА_2 договору від 12 січня 2006 року № 12.01/4-1 про дольову участь у будівництві, а також умовами цього договору. Пунктами 4.1., 4.5. договору, зокрема, передбачено, що після виконання дольщиком умов договору ТОВ "Оргтехбуд" передає йому за актом прийому-передачі спірну квартиру, а право власності виникає у останнього з моменту її державної реєстрації, тобто у позасудовому порядку. Оскільки вимог про зобов`язання скласти і підписати акт прийому-передачі спірної квартири ОСОБА_2 не заявляв, а документи, необхідні для оформлення права власності на об`єкт нерухомості, відповідно до порядку, передбаченого вказаними Законами України та умовами договору про дольову участь, мають бути передані лише після підписання зазначених актів, а таких фактів у справі не встановлено, суд у справі № 638/17727/14-ц дійшов висновку про відсутність підстав визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру.

Суд першої інстанції, посилаючись на вказані обставини, встановлені у справі № 638/17727/14-ц, урахувавши, що договір купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року № 09/11, укладений між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_1, за яким остання придбала майнові права спірну квартиру, є чинним, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та визнання за позивачкою права власності на це майно.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2023 року рішення Дзержинського районного суду м Харкова від 03 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, посилаючись на преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 року у справі № 638/17727/14-ц, залишив поза увагою ту обставину, що цим рішенням установлено, зокрема, що обов`язки ТОВ "Оргтехбуд" за договором про дольову участь у будівництві від 12 січня 2006 року №12.01/4-1 не припинилися за відсутності передбачених у статтями 598, 615 ЦК України підстав для односторонньої відмови від зобов`язання; ОСОБА_2 має передбачене пунктами 4.1, 4.5. цього договору право вимоги передачі йому збудованої квартири від забудовника, а тому відповідно до статті 658 ЦК України наступний покупець майнових прав на цю квартиру, ОСОБА_1, їх не набула.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача, що оскільки договір купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року № 09/11, укладений між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_1, визнано недійсним судовим рішенням у справі № 638/17727/14-ц, то такий правочин відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, що виключає підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Чуб С. В., засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, в якій просить зазначене судове рішення скасувати, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2021 року залишити в силі.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 28 січня 2020 року у справі № 354/28/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В., Олійник А. С., Ступак О. В. від 18 серпня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 638/9529/20 із Дзержинського районного суду м. Харкова.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чуба С. В. мотивована тим, щосуд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд не врахував, що за умовами укладеного між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_2 договору від 12 січня 2006 року № 12.01/4-1 про дольову участь у будівництві майнове право забудовника на визначену квартиру має тимчасовий характер, пов`язаний лише з її будівництвом та виконанням обов`язків, передбачених цим договором. Так, пунктом 4.5. цього договору передбачено оформлення права власності дольщика на квартиру і її державну реєстрацію відповідно до діючого законодавства України протягом двох календарних місяців з моменту отримання дольщиком квартири по акту прийому-передачі. Водночас ОСОБА_2 не було складено та не підписано акт прийому передачі спірної квартири, що виключало можливість отримання останнім документів, необхідних для оформлення права власності на спірний об`єкт нерухомості. Отже, реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру є незаконною та підлягає скасуванню.

Водночас правомірність договору купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року № 09/11, на підставі якого позивачка придбала майнові права на спірну квартиру, підтверджена рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 року у справі № 638/17727/14-ц, яке набрало законної сили.

Судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на спірну квартиру, яке відповідає ефективному захисту порушеного права позивачки та яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 січня 2006 року між ТОВ "Оргтехбуд" (забудовник) та ОСОБА_2 (дольовик) укладено договір № 12.01/4-1про дольову участь у будівництві, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався прийняти участь в будівництві 17-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 в формі часткового фінансування будівництва шляхом внесення дольових коштів згідно з графіком, а ТОВ "Оргтехбуд" після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію - передати за актом прийому-передачі у власність дольовику двокімнатну квартиру АДРЕСА_4, згідно проекту (а. с. 130-132).

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 24 лютого 2011 року у справі № Б-39/112-10 введено санацію у відношенні боржника ТОВ "Оргтехбуд", призначено керуючого санацією Шкулова М. В.; від 25 червня 2011 року затверджено план санації, до якого включено указану квартиру.

30 березня 2012 року Інспекцією ДАБК у Харківській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (17-поверховий житловий будинок по АДРЕСА_3 ) (а. с. 22-27).

09 листопада 2012 року між ТОВ "Оргтехбуд" (продавець), в особі керуючого санацією Шкулова М. В., та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 09/11 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3, з наступними характеристиками: двокімнатна квартира АДРЕСА_5, загальна площа 62, 0 кв. м, розташована на 8 поверсі (пункт 2.2. договору) (а. с. 12-18).

Пунктом 3.1. договору купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року передбачено, що майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості. Акт підписується сторонами не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем оплати 100 % загальної площі об`єкту нерухомості, що визначена у пункті 2.2. цього договору.

Право власності на майнові права переходить від продавця до покупця одночасно із підписанням акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, для підписання якого та отримання інших документів покупець має з`явитися до продавця протягом 3-х днів з моменту отримання відповідного повідомлення. При наявності поважних причин покупець має письмово попередити про них продавця та отримати згоду продавця на продовження терміну підписання акту (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що у випадку часткової оплати вартості загальної площі об`єкту нерухомості покупець не набуває права власності на частину майнових прав.

Загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 327 980 грн, в т. ч. ПДВ 20 % - 54 633, 33 грн (пункт 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що покупець перераховує 100 % від загальної вартості майнових прав на об`єкт нерухомості на день укладення цього договору, визначеної у пункту 4.2. цього договору, на поточний рахунок продавця до 14 листопада 2012 року.

У разі невиконання покупцем фінансових зобов`язань, визначених пункті 4.3. цей договір вважається розірваним в односторонньому порядку з ініціативи продавця, на умовах, викладених у пунктах 8.3.1., 8.4. цього договору (пункт 4.4. договору).

20 листопрада 2012 року ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3, з наступними характеристиками: з наступними характеристиками: двокімнатна квартира АДРЕСА_5, загальна площа 62, 0 кв. м, розташована на 8 поверсі. В акті зазначено, що сторони повністю виконали свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року № 09/11 та не мають одна до одної жодних претензій, в т. ч. матеріального і морального характеру (а. с. 19).

Рішенням Харківської міської ради 12 грудня 2012 року № 798 17-поверховому житловому будинку літ. "А-17" по АДРЕСА_3 .

28 травня 2013 року ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_1 підписали додаткову угоду №1 К до договору купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року № 09/11, якою сторони погодили вважати будинок, зазначений у пункті 1.1. цього договору будинком, розташованим за поштовою адресою: АДРЕСА_6, та підписали акт прийому-передачі ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_7 (а. с. 20, 21).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2013 року у справі № 2/6381478/13, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 майнове право на двокімнатну квартиру АДРЕСА_8 (а. с. 139-140).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року у справі № 638/7356/13-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 28-31).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2013 року у справі № Б-39/112-10 виключено із плану санації ТОВ "Оргтехбуд" квартиру АДРЕСА_2 . Суд виходив із того, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року у справі № 638/7356/13-ц підтверджено право власності ОСОБА_2 на вищевказану квартиру, отже ТОВ "Оргтехбуд" не є власником цього майна і включення його до плану санації від 15 червня 2011 року перешкоджає власнику отримати нерухомість та порушує його права, визначені статтею 47 Конституції України, статтями 321, 331 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 травня 2014 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року у справі № 638/7356/13-ц скасовано, постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "Оргтехбуд" про визнання права власності на спірну квартиру. Суд виходив із того, що до участі у розгляді справи не залучено ОСОБА_1, яка є фактичним власником майнових прав на спірну квартиру на підставі укладеного з ТОВ "Оргтехбуд", в особі керуючого санацією Шкулова М. В., договору купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року № 09/11.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2015 року у справі № 638/17727/14-ц позов ОСОБА_2 до ТОВ "Оргтехбуд", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав, визнання права власності на квартиру задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада 2012 року № 09/11, укладений між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_8 . Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Оргтехбуд" про визнання недійсним договору на дольову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку №12.04/4-1, укладеного 12 січня 2006 року між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_2 залишено без задоволення (а. с. 32-34).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 у справі № 638/17727/14-ц рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2015 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_8 та відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Виключено із мотивувальної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2015 року висновки суду про те, що правочин щодо купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладений 09 листопада 2012 року між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_1, був спрямований на порушення конституційного права позивача - права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1, що випливає із укладеного 12 січня 2006 року правочину між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_2 . У зв`язку з цим правочин щодо купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладений 09 листопада 2012 року між ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_1, є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційних прав та свобод ОСОБА_2, а отже є нікчемним на підставі статті 228 ЦК України. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_2 на підставі пунктів 4.1., 4.5. договору від 12 січня 2006 року № 12.01/4-1 про дольову участь в будівництві дійсно виникло майнове право вимоги до забудовника щодо оформлення права власності на квартиру та обов`язок сплати вартості вказаної квартири, а у відповідача ТОВ "Оргтехніка" - право на отримання вартості квартири та кореспондуючий обов`язок оформлення права власності на вказану квартиру за позивачем. Уклавши з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав на спірний об`єкт нерухомості від 09 листопада 2012 року № 09/11, ТОВ "Оргтехбуд" порушило належне ОСОБА_2 майнове право очікування, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання цього правочину недійсним відповідно до вимог статтей 203, 215 ЦК України.

Водночас апеляційний суд зазначив, що порушене майнове право очікування не підлягає захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

10 лютого 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставами виникнення права власності зазначено: договір про дольову участь в будівництві, серія та номер 12.01/4-1, виданий 12 січня 2006 року, видавник: ТОВ "Оргтехбуд" та ОСОБА_2 ; рішення суду, серія та номер: 2/6381478/13, виданий 25 лютого 2013 року, видавник: Дзержинський районний суд м. Харкова; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 22 травня 2013 року, видавник КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації". Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28261956 від 16 лютого 2016 року, державний реєстратор Харківського МУЮ Харківської області Шевцова Л. В. (а. с.74-79).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (а. с. 106).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чуба С. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статі 392 ЦК України (435-15) власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалась на те, що на підставі договору купівлі-продажу майнових прав 09 листопада 2012 року № 09/11, укладеного з ТОВ "Оргтехбуд", в особі керуючого санацією Шкулова М. В., набула майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1, яка передана їй на підставі акту прийому-передачі квартири від 28 травня 2018 року. Оскільки правомірність вказаного правочину встановлена судовим рішенням у справі № 638/17727/14-ц, реєстрація права власності за відповідачем на вказане майно порушує її майнові права.

Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов правильного висновку про відсутність підставдля задоволення позовних вимог про визнання недійсною реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та визнання за позивачкою права власності на це майно, оскільки договір купівлі-продажу майнових прав 09 листопада 2012 року № 09/11, укладений між ТОВ "Оргтехбуд" і ОСОБА_1, визнаний недійсним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2015 року, залишеним без змін у цій частині рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 у справі № 638/17727/14-ц, а тому такий правочин відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, що виключає підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2015 у справі № 638/17727/14-ц, зокрема, установлено, що ОСОБА_2 після повної сплати обумовленої в договорі від 12 січня 2006 року №12.01/4-1 про дольову участь у будівництві суми набув майнове право очікування, яке було порушено ТОВ "Оргтехбуд" в результаті укладення з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майнових прав 09 листопада 2012 року № 09/11. Водночас, оскільки обов`язки ТОВ "Оргтехбуд" за договором від 12 січня 2006 року № 12.01/4-1 не припинилися, ОСОБА_2 має передбачене пунктами 4.1, 4.5. цього договору право вимоги передачі йому збудованої квартири від забудовника, а тому відповідно до статті 658 ЦК України наступний покупець майнових прав на цю квартиру, ОСОБА_1, їх не набула.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначено, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95).

Встановивши, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 10 лютого 2016 року за ОСОБА_2, як за інвестором, на підставі договору від 12 січня 2006 року №12.01/4-1 про дольову участь у будівництві, а покупець майнових прав на цю квартиру, ОСОБА_1, їх не набула; договір купівлі-продажу майнових прав 09 листопада 2012 року № 09/11 визнаний недійсним судовим рішенням, яке набрало законної сили, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з яким погоджується й Верховний Суд.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду по суті спору, не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 28 січня 2020 року у справі № 354/28/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження апеляційним судом наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.