372/2479/21 Про стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії - 05.06.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Слободянюка Валентина Валентиновича на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 липня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від

09 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 31 531,20 грн вартості необлікованої електричної енергії;

2 046,00 грн як 3 % річних; 3 117,34 грн інфляції та 14 310,34 грн пені. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено та скасовано заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

2 046,00 грн 3 % річних; 3 117,34 грн інфляції та 14 310,34 грн пені.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року, представник ОСОБА_1 - Слободянюк В. В. 26 жовтня 2023 року оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Слободянюка В. В. на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року у справі за позовом ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 був обізнаний про судове провадження, зокрема про дату судових засідань, проте рухом справи не цікавився, апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року подав після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а саме 26 жовтня 2023 року, доказів наявності обставин непереборної сили не надав.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

18 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - Слободянюк В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був присутнім під час проголошення рішення суду першої інстанції, представник відповідача Слободянюк В. В. лише 04 жовтня 2023 року ознайомився з матеріалами справи, а тому кінцевий строк подання апеляційної скарги є 04 листопада 2023 року. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року було направлено не на адресу ОСОБА_1 .

Доводи інших учасників справи

09 лютого 2024 року ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідач доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою, не надав.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року представнику ОСОБА_1 - Слободянюку В. В. поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року. Відкрито касаційне провадження

у справі та витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.

18 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не

є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого

є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від

18 жовтня 2005 року).

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Із матеріалів справи відомо, що представника ОСОБА_1 - адвоката

Крамар О. П. повідомлено про розгляд справи 22 серпня 2022 року о 12:20 год

У матеріалах справи також є заява ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, яка надійшла до суду 22 серпня 2022 року о 14:19 год (а. с. 111), що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи 22 серпня

2022 року о 12:20 год.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що ОСОБА_1 був повідомлений (обізнаний) про розгляд справи 22 серпня 2022 року.

Аргументів про неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 22 серпня 2022 року касаційна скарга не містить.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ зробив висновок про те, що в разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не

є переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу

res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Встановивши, що представник ОСОБА_1 - адвокат Слободянюк В. В. подав апеляційну скаргу 26 жовтня 2023 року, тобто після спливу одного року

з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, водночас правильно встановив, що випадків, коли апеляційна скарга може бути подана учасником справи після спливу одного року відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, немає.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та до необхідності переоцінки доказів. Разом з тим згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від

09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від

27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.