812/641/16 Про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідний період - 24.04.2018 Прийняття

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління офісу великих платників податків ДФС (далі ДФС), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 09.06.2017, позивач просив визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року на суму 53 734 756 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язати відповідача вчинити ці дії.

Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що позивач подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість від 16.05.2014 за квітень 2014 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ в розмірі 53 734 756 грн. Контролюючий орган здійснив перевірку законності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування та у своїй відповіді від 16.06.2015 зазначив, що сума податку на додану вартість за квітень 2014 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 53 734 756 грн. Проте, будь-які податкові повідомлення-рішення стосовно суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за квітень 2014 року прийнято не було. Оскільки через зміни у податковому законодавстві змінився механізм повернення бюджетного відшкодування, позивач просив визнати протиправною бездіяльність ДФС щодо невнесення його заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язати відповідача виконати вимоги закону.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, адміністративний позов задоволено :

визнано протиправною бездіяльність ДФС бездіяльність щодо не внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року на суму 53734756 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

зобов'язано ДФС внести заяву Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року на суму 53734756 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі 2756 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що судами не враховано, що Службою безпеки України тимчасово заблоковано операції з бюджетними коштами Товариства. Крім того, в зв'язку зі змінами податкового законодавства у контролюючого органу відсутній обов'язок надавати висновки до органів казначейства із зазначенням сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У своїх запереченнях Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

18.12.2017 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій з внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2016 року на суму 162 292 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

При цьому, під час розгляду справи встановлено наступне.

До вересня 2016 року позивач перебував на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, а з 16.09.2016 Товариство переведено на обслуговування до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої є ДФС.

16.05.2014 Товариство подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ в розмірі 53 734 756 грн.

За результатами проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за квітень, травень, червень, грудень 2014 року складено акт від 03.06.2015.

В акті, зокрема, викладено висновок про те, що позивачем, в порушення п.198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України завищено суму податкового кредиту за квітень 2014 року в сумі 34 927 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 34 927 грн.

10.06.2015 позивач направив до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань в якому зазначив суму бюджетного відшкодування 53 734 756 грн., тобто таку ж суму, що була заявлена у податковій декларації від 16.05.2014.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01.01.2017 визначалась положеннями статті 200 Податкового Кодексу України, відповідно до якої визначались: порядок дій контролюючого органу після отримання заяви платника податку про повернення суми бюджетного відшкодування; процедура узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу та процедура оформлення висновку, який подається органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Після набрання 01.01.2017 чинності змін до Податкового Кодексу України (2755-17) змінено механізм бюджетного відшкодування.

Так, згідно з п. 200.7 платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.7.2 статті 200 Податкового Кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на приписи статті 200 Податкового Кодексу України та Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 N26 (26-2017-п) внесення заяви платника податку до вищевказаного Реєстру має наслідком автоматичну виплату органами казначейства зазначеної у заяві платника податку суми з Державного бюджету України.

В той же час, під час розгляду справи відповідач надав суду копії листів Державної казначейської служби від 28.10.2016 та 26.05.2017, в якому останнє інформує ДФС з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість про те, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача в зв'язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Відтак, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій за участю юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суди не дослідили зміст листів СБУ на які посилається відповідач та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з державного бюджету на користь Товариства коштів, відтак не з'ясували, чи видано їх у відповідності до вимог закону та чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії передбачені статтею 200 Податкового Кодексу України.

Крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не враховано наступне.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового Кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. Податкового Кодексу України (2755-17) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума :

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Товариство 16.05.2014 заявило до бюджетного відшкодування за квітень 2014 року суму ПДВ в розмірі 53734756 грн.

В той же час, в акті перевірки від 03.06.2015 достовірності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за квітень 2014 року зазначено, що позивачем завищено суму податкового кредиту за цей період на суму 34 927 грн.

В уточнюючому рахунку, поданому 10.06.2015, позивач знов зазначив суму бюджетного відшкодування 53 734 756 грн.

Відтак, з огляду на висновки, викладені в акті перевірки від 03.06.2015 щодо завищення Товариством суми податкового кредиту за квітень 2014 року, судам попередніх інстанцій належало дати оцінку того, чи є заявлена до відшкодування сума у розмірі 53 734 756 грн., у розумінні підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, сумою правомірність якої підтверджено за результатами перевірки платника.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.