Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І .Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 вересня 2017 року (суддя - Світлицька В.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (судді - Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі №331/2608/17 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив скасувати постанову відповідача у справі про порушення митних правил №0035/112000000 від 28 березня 2017 року та закрити справу про порушення митних правил.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 липня 2016 року позивачем в зоні діяльності митного поста "Щербаківка" Харківської митниці Державної фіскальної служби через пункт пропуску "Гоптівка-Нехотєєвка" з метою особистого користування в митному режимі "транзит" ввезено транспортний засіб "Mercedes-Benz E290" реєстраційний номер НОМЕР_3 кузов НОМЕР_2. 28 березня 2017 року відповідачем було складено постанову № 0035/112000000/17 у справі про порушення митних правил, відповідно до якої позивача у справі притягнуто до відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 436 510,76 грн. Так, автомобіль ввезений на митну територію України в липні 2016 року, а постанова про притягнення позивача у справі до адміністративної відповідальності винесена в березні 2017 року, вважає що така постанова є незаконною, оскільки відсутні порушення митних правил, а також відповідачем пропущений 6-місячний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачений статтею 467 Митного кодексу України.

Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що справи про порушення митних відповідно до статті 522 Митного кодексу України розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі, передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу,- не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Відповідачем виявлено правопорушення 30 січня 2017 року, а тому постанова в прийнята у межах строку, встановленого Митним кодексом України (4495-17) .

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права позивач у справі просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували всі фактичні обставини справи, не дослідили і не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяли повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому оскаржувані рішення не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними, необґрунтованими.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача у справі не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції) та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 липня 2016 року через пункт пропуску "Гоптівка-Нехотєєвка" позивачем у справі ввезено на митну територію України транспортний засіб марки Mercedes-Benz E290, реєстраційний номер НОМЕР_3 кузов НОМЕР_2, в режимі "Транзит" з метою особистого користування, що підтверджується даними Журналу пункту пропуску.

27 липня 2016 року за фактом порушення позивачем у справі митних правил, а саме строку транзитного перевезення автомобіля, що має ознаки правопорушення передбаченого частиною 2 статті 470 Митного кодексу України, відповідачем у справі складено протокол № 0225/11200/16 про порушення митних правил.

30 січня 2017 року до Запорізької митниці надійшов рапорт Управління патрульної поліції міста Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 27 січня 2017 року щодо зупинки транспортного засобу "Mercedes-Benz E290", реєстраційний номер НОМЕР_3 кузов НОМЕР_2, під керуванням позивача у справі, чим підтверджується факт використання автомобіля на митній території України.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0035/112000000/17 від 14 лютого 2017 року позивач у справі порушив вимоги та обмеження, встановлені розділом 5 Митного кодексу України (4495-17) , тобто використовує товар (автотранспортний засіб "Mercedes-Benz E290", реєстраційний номер НОМЕР_3 кузов НОМЕР_2), стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, з неправомірним звільненням від сплати митних платежів. Зазначені дії мають ознаки правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

З матеріалів адміністративної справи № 0035/112000000/17 вбачається, що відповідачем неодноразово направлялись на адресу позивача повідомлення про дату розгляду справи про порушення митних правил, з пропозицією прибути до Запорізької митниці Державної фіскальної служби з метою з'ясування всіх об'єктивних обставин.

Постановою в справі про порушення митних правил № 0035/112000000/17 від 28 березня 2017 року позивача у справі визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1 436 510,76 гривень.

Згідно зі службовою запискою управління адміністрування митних платежів Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 10 лютого 2017 року № 08-70-19-23/160 сума несплачених митних платежів, які підлягали б сплаті у разі ввезення в митному режимі "Імпорт" транспортний засіб "Mercedes-Benz E290", 1997 року випуску, об'єм - 2874 см3, кузов НОМЕР_2, за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1, вартістю 3 490 євро, складає 478 836,92 грн, з них 9 616,48 грн - ввізне мито; 373 386,83 грн - акциз; 95 833,61 грн - податок на додану вартість.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовуються Митним кодексом України (4495-17) , Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) та є публічно-правовими, оскільки стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Відповідно до статті 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно статті 485 Митного кодексу України використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем ввезено транспортний засіб в митному режимі "транзит".

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України визначено, що для автомобільного транспорту встановлюється 10 діб транзитних перевезень (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Таким чином позивачу у справі надані пільги щодо сплати митних платежів з врахуванням наявності у позивача цілі протягом 10 діб вивезти транспортний засіб. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 6 місяців позивачем у справі не вивезено транспортний засіб, а відповідно він користується транспортним засобом не в тих цілях, ні ж ті у зв'язку з якими було надано пільги щодо сплати митних платежів.

Отже, в діях позивача наявні ознаки об'єктивної сторони правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, які виражаються в протиправних, винних діях, що посягають на встановлений Митним кодексом України (4495-17) та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів.

Окрім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності у позивача у справі обов'язку зі сплати митних платежів.

Стаття 289 Митного кодексу України встановлює перелік випадків, коли у особи виникає обов'язок із сплати митних платежів, зокрема у разі ввезення товарів на митну територію України,- з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Позивач фактично ввіз товар на митну територію України, однак, враховуючи заявлення ним митного режиму "транзит", його було звільнено від сплати митних платежів. Враховуючи те, що скаржником у справі не доведено бажання закінчити зобов'язання передбаченого митним режимом "транзит" суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність у позивача обов'язку із сплати митних платежів, зокрема у разі ввезення товарів на митну територію України.

Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Отже, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 30 січня 2017 року та приймаючи 28 березня 2017 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого статтею 467 Митного кодексу України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Щодо порушення митним органом статті 525 Митного кодексу України, якою передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів необхідних для вирішення справи, то судом першої інстанції вірно зазначено, що навіть порушення митним органом строку винесення постанови про притягнення позивача до відповідальності після складання протоколу не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, адже не потягло незаконності притягнення до відповідальності. Такий висновок відповідає положенням статті 531 Митного кодексу України в якій відсутня зазначена скаржником підстава для скасування постанови митного органу.

Посилання позивача у справі на не дослідження факту належного повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності суд не бере до уваги, оскільки зазначені обставини не були заявлені в суді першої інстанції, а відповідно ні апеляційна, ні касаційна інстанція не можуть розглядати зазначені доводи.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на позивача у справі накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 1 436 510,76 гривень.

В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідач не довів, а суди не встановили законність та обґрунтованість розміру суми митного платежу, а відповідно і розміру штрафу передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір митних платежів визначений на підставі службової записки №08-70-19-23/160 від 10 лютого 2017 року.

Відповідно до частини 4 статті 296 Митного кодексу України у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (z1074-03) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (z1074-03) (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.

Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).

Судами попередніх інстанцій не досліджено дотримання митними органами Методики, а саме включення довідкових даних у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, і взагалі не досліджено питання наявності звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції) та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскаржувані рішення судів попередніх інстанції вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, а саме правомірності застосування до позивача у справі санкцій.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин Суд дійшлов висновку про те, що судами попередніх інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Cуд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 вересня 2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі №331/2608/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.