Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

розглянув у порядку письмового провадження справу № 816/50/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Агрофірма "Хорольська" до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (на сьогодні - Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області; далі - Лубенська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл.) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

18 січня 2016 року ТОВ "Агрофірма "Хорольська" звернулось до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 № 0000252200 в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2581501 грн 50 коп.

В обґрунтування позову ТОВ "Агрофірма "Хорольська" зазначило, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в акті перевірки про порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.7 стаття 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ та статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 31.03.2015 в сумі 1 995 008 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються доказами, доданими до матеріалів справи.

Суди встановили, що в період з 12.06.2015 по 23.07.2015, на підставі направлень від 15.06.2015 № 1, № 2, № 3, № 4, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 ПК України, відповідно до статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України та наказів від 29.05.2015 № 241, від 09.07.2015 № 17, посадовими особами Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Агрофірма "Хорольська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 31.03.2015, за результатами якої складено акт від 30.07.2015 № 271/22/37137609 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 2016, 201.7 статті 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ, статті 209 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість за період, що перевірявся в сумі 1 993 008 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.08.2015 № 0004432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 983 492 грн 50 коп., з яких 1 988 995 грн - за основним платежем та 994 497 грн 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області рішенням від 30.08.2015 № 3933/10/16-31-10-04-11 скаргу позивача задовольнило частково: скасувало податкове повідомлення-рішення від 14.08.2015 № 0004432200 в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 267 994 грн основного платежу та 133 997 грн штрафної санкції.

Так, на підставі акта перевірки 30.07.2015 № 271/22/37137609 та з урахуванням рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 30.08.2015 № 3933/10/16-31-10-04-11 відповідачем 13.11.2015 винесене податкове повідомлення-рішення №0000252200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 581 501 грн 50 коп., з яких 1 721 001 грн - за основним платежем та 860 500 грн 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2015 №0000252200 ТОВ "Агрофірма "Хорольська" звернулося до суду з цим позовом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 13.11.2015 № 0000252200; стягнуто судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 13.11.2015 № 0000252200; прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 13.11.2015 № 0000252200 - скасовано; та залишено в силі у цій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції; в решті рішення апеляційного суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції Лубенська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл. звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить скасувати рішення першого та касаційного судів, постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 Лубенська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл. мотивує тим, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права, а саме: пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України.

На підтвердження своїх доводів надала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 18.10.2013 та 15.04.2015 (справи №№ К/800/43558/13, К/9991/4294/12 відповідно), в яких, на думку заявника, суд правильно застосував зазначені норми права.

Верховний Суд України ухвалою від 24.04.2017 відкрив провадження за заявою Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл. про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 у справі № 816/50/16

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду матеріали справи № 816/50/16 передано до Верховного Суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII (2147а-19) , який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше

Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2018 заяву Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл. про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 у справі № 816/50/16 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд вважає, що заява Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень Вищого адміністративного суду України, копії яких надано на порівняння не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права, якими передбачено порядок дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій.

Ухвалення різних за змістом рішень судом касаційної інстанції не зумовлено різним розумінням та застосуванням зазначених норм права, а зумовлено оцінкою судами доказів у кожній справі, на підставі яких суди встановили обставини, правильність правової оцінки яких перевіряв суд касаційної інстанції.

Так, у справі, рішення в якій оскаржується, суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне за собою негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалюючи таке рішення суд касаційної інстанції виходив з того, що матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті ПК України (2755-17) , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Натомість, у справах, рішення в яких надані на порівняння, суд касаційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність формування позивачами даних податкового обліку за проведеними операціями, виходив зі встановлених цим судом обставин щодо відсутності реальності вчинення господарської операції.

Так, у справі, рішення Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 в якій надано на порівняння, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій, самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного надання послуг позивачу. Суд виходив із того, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

У долученій ухвалі касаційного суду від 15.04.2015 відмовляючи в задоволенні позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що особа, яка підписала документи від імені контрагента заперечувала своє відношення до господарської діяльності підприємства.

Таким чином, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм права, оскільки прийняття різних судових рішень зумовлено різними обставинами, встановленими судами при вирішенні питання про порушення норм податкового законодавства.

Крім того, рішення, про перегляд якого просить заявник, не містить іншого ніж у наданих на порівняння рішеннях суду касаційної інстанції, тлумачення тих норм права, про які йдеться в заяві Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл. Наведені в заяві про перегляд доводи Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл. фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, заява Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській обл. не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235- 242, 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України та підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ), суд -

У задоволенні заяви Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.