826/15173/13-а Про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення перевірки та складання акту позапланової невиїзної перевірки, визнання протиправними висновків зазначеного акту перевірки та зобов'язання ДПІ відновити в обліковій картці платника податків ФОП особистого рахунку, а також в усіх електронних системах - 11.04.2018 Прийняття

У вересні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту позапланової невиїзної перевірки № 591/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2013, визнання протиправними висновків вказаного акту перевірки та зобов'язання відповідача відновити в обліковій картці платника податків ФОП ОСОБА_3 особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі "Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту, які ФОП ОСОБА_3 задекларовано за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" в розмірі 15 860 грн. та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3 підприємствам-покупцям у розмірі 15 860 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення перевірки та складання акту позапланової невиїзної перевірки № 591/17-01/НОМЕР_1 від 16 серпня 2013 року "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки правомірності включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість по взаємовідносинам між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" у квітні, червні, липні 2012 року"; визнано протиправними висновки акту перевірки ДПІ № 591/17-01/НОМЕР_1 від 16 серпня 2013 року; зобов'язано ДПІ відновити в обліковій картці платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту, які фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 задекларовано за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" в розмірі 15 860 грн. та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 підприємствам-покупцям у розмірі 15 860 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що у податкового органу були законні підстави для призначення та проведення перевірки платника податку. При цьому, внесення змін до баз даних податкових органів не спричиняють для платника податків будь-яких юридичних наслідків.

Представник позивача в судовому засідання проти доводів касаційної скарги заперечував, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 справу було передано судді-доповідачу ОСОБА_1 та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 05.08.2013 року по 09.08.2013 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 211 від 22.07.2013 проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" у квітні, червні та липні 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 591/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2013.

Перевіркою встановлено відсутність реальних поставок товарів (робіт, послуг) та взаєморозрахунків з контрагентом позивача. Господарські операції за квітень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

За висновками податкового органу позивач не мав права на податковий кредит по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) про нікчемність правочинів у зв'язку з чим позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за загальну суму ПДВ 15 860грн., чим порушено пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки акту перевірки не узгоджуються з нормами податкового законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак дії при проведенні перевірки та складанні акту є протиправними. Крім того, до прийняття податкового повідомлення-рішення у податкового органу відсутнє право вносити відомості до аналітично-інформаційних систем.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 78.1.1 Податкового кодексу України (2755-17) - документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 3 оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (z0034-11) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу четвертого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, які можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Таким чином, встановлені фактичні обставини справи не дають підстав вважати, що при проведенні перевірки податковим органом було вчинено порушення вимог податкового законодавства, які б слугували підставою для визнання протиправними дій щодо проведення такої перевірки. Крім того, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права останнього, а відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Також, у пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль -система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю, згідно підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пунктів 74.1, 74.2 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

За змістом вказаних правових норм дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 05.04.2016 у справі № 21-4055а15 та від 13.12.2016 у справі № 21-2308а16.

Згідно частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі немає необхідності встановлювати обставини, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, суд дійшов висновку щодо необхідності скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.