283/187/19 Про визнання за особою права на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах за реформованим Колективним сільськогосподарським підприємством як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері, виділення в натурі земельної ділянки за рахунок земель резервного фонду сільської ради - 30.06.2021 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2019 року у складі судді Ярмоленка В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Скуратівське" (далі - ПСП "Скуратівське") та Скуратівської сільської ради Малинського району Житомирської області (далі - сільська рада), просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах за реформованим Колективним сільськогосподарським підприємством імені Котовського (далі - КСП ім. Котовського) на території Скуратівської сільської ради площею 3,69 га, як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2, виділити йому в натурі земельну ділянку за рахунок земель резервного фонду сільської ради.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається із вкладу з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією в банку, а також права на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах за реформованим КСП ім. Котовського на території Скуратівської сільської ради площею 3,69 га. На грошовий вклад 05 липня 2013 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а у видачі свідоцтва на право на земельну частку (пай) постановою нотаріуса від 13 грудня 2018 року відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастр) він дізнався, що мати не була включена до списку, який долучався до державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП ім. Котовського 28 травня 1995 року, а тому сертифікат на право на земельну частку (пай) на неї не оформлявся. Згідно з інформацією, наданою Малинською районною державною адміністрацією, правонаступником КСП ім. Котовського є ПСП "Скуратівське". За життя мати не встигла отримати сертифікат на земельну частку (пай), хоча була членом КСП ім. Котовського і рахувалася його пенсіонеркою, тому мала право на отримання частки. Помилковим невнесенням у процесі паювання матері до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, незаконно позбавлено матір права на земельну частку (пай) реформованого КСП ім. Котовського.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що мати позивача до списку, який доданий до державного акта про право колективної власності на землю, включена не була, за життя у встановленому законом порядку не порушувала питання про включення її до списку на право отримання та видачі сертифіката на право на земельну ділянку (пай) із земель колишнього КСП ім. Котовського, отже, за життя спадкодавець не набула такого права на земельну частку (пай), а тому таке право не увійшло до складу спадщини після її смерті й не може перейти до позивача у порядку спадкування, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позову. Дії підприємства щодо невключення до списку громадян-членів КСП ім. Котовського, які мають право на земельний пай, сама мати позивача за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які підтверджували наявність у неї права власності на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що його мати не реалізувала своє право на включення до списку осіб, що мають право на земельний пай та на видачу сертифіката за життя, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент смерті про порушення прав на землю обізнана не була. Зазначав, що за таких обставин право на земельну ділянку (пай) перейшло до нього у порядку спадкування.

Аргументи інших учасників справи

Відзив до суду касаційної інстанції не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) .

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати позивача).

Нотаріусом позивачу (сину) 05 липня 2013 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вклад, а 13 грудня 2018 року постановою нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спірне майно.

Державний акт на право колективної власності на землю виданий КСП ім. Котовського 28 травня 1995 року (ІІ-ЖТ №000107).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру від 18 липня 2018 року ОСОБА_2 не включена до списку громадян, які виявили бажання отримати державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на земельні частки (паї) із земель реформованого КСП ім. Котовського, який є додатком до проектно-технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складення державних актів на право власності на земельні ділянки громадян із земель реформованого КСП ім. Котовського, яка розроблена у 2005 році.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ОСОБА_2 не оформлявся.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою, другою статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України (2768-14) , Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) .

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Установивши, що у ОСОБА_2 не було сертифіката на право на земельну частку (пай) у КСП ім. Котовського, а доказів належності ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку пай у колективній власності на землю позивач не надав, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права на вказаний пай.

Державний акт на право колективної власності на землю виданий КСП ім. Котовського 28 травня 1995 року (ІІ-ЖТ №000107), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, отже, суди обгрунтовано виходили з того, що ОСОБА_2 за життя не оскаржувала невнесення її до списку осіб, що мають право на земельний пай та на видачу сертифіката, та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які підтверджували б наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

Отже? позивач не надав належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 як спадкодавець набула за життя право на земельну частку (пай).

Висновки судів відповідають нормам матеріального і процесуального права та судовій практиці: постанови Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 392/1660/16-ц, провадження № 61-24311св18, від 20 лютого 2020 року у справі № 544/1095/18, провадження № 61-7370св19, від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц, провадження №61-9879св19, від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц, провадження № 61-16716св19.

Суд апеляційної інстанції надав відповідь на доводи апеляційної скарги, які стосуються всіх істотних питань, що виникаютьпри кваліфікації спірних відносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.