308/12445/18 Про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - 10.06.2021 Прийняття

позивач - заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону - О. Крижановський в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево,

відповідачі: Ужгородська міська рада, ОСОБА_1,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону - О. Крижановського в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У листопаді 2018 року заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону - О. Крижановський звернувся у суд з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево з позовною заявою до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

У грудні 2018 року заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону - О. Крижановським подано до суду заяву про зміну предмету позову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 08 грудня 2020 року під головуванням судді Данко В. Й. клопотання представника відповідача - Ужгородської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду задоволено, позовну заяву заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону - О. Крижановського в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Ухвала місцевого суду була мотивована тим, що заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону був уповноважений підписувати позовну заяву прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання військового прокурора Ужгородського гарнізону та його першого заступника. Доказів відсутності 16 жовтня 2018 року та 12 грудня 2018 року військового прокурора Ужгородського гарнізону та його першого заступника позивачем не надано.

Місцевий суд вказував, що його висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17 де вказано, що заступник прокурора області уповноважений підписувати позовні заяви прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора області та його першого заступника.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу військового прокурора Ужгородського гарнізону задоволено. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 08 грудня 2020 року про залишення позову без розгляду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при здійсненні повноважень керівника регіональної прокуратури за його відсутності такі повноваження має право виконувати перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності заступник керівника регіональної прокуратури. Водночас, правом подання позовної заяви, наділяються безпосередньо як керівники регіональної та місцевої прокуратур, так і їх перші заступники та заступники. Та закон у цьому випадку не ставить подання позовної заяви заступником прокуратури в залежність від того наявний керівник прокуратури чи його перший заступник на роботі. Отже, заступник регіональної та місцевої прокуратур має самостійне право на подання позову до суду.

Також апеляційний суд вказував, що у спірних правовідносинах керівник регіональної прокуратури розподілив обов`язки між прокурорськими працівниками військової прокуратури у тому числі й стосовно повноважень на звернення до суду з позовною заявою. Отже за таких обставин не має правового значення факт наявності чи відсутності керівника регіональної військової прокуратури на робочому місці, оскільки заступнику військового прокурора було делеговано повноваження на звернення до суду з позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Орбан Н. Л. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила оскаржувану постанову скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що наявні підстави для скасування ухвал місцевого суду неправильні.

Представник заявника зазначає, що заступник прокурора області був уповноважений підписувати позовну заяву прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання прокурора області та його першого заступника.

Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17 та постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17, адже сама лише наявність відповідних повноважень у регламенті не є самостійною підставою для підписання заступником прокурора позовної заяви від імені прокуратури.

Аргументом касаційної скарги є також те, що військова прокуратура не надала жодного та допустимого доказу відсутності на робочому місці 01 листопада 2018 року та 17 грудня 2018 року військового прокурора Ужгородського гарнізону.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У поданому у травні 2021 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево - начальник Ларін І. просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Також просить відмовити у задоволенні клопотання про відповідача про зупинення дії постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року.

Зазначає, що для представництва інтересів держави у суді заступник прокурора має право звертатись із позовом, а тому висновки апеляційного суду правильні. Повноваження прокурора звертатись із позовом визначено як процесуальним законом так і закріплено у Законі України "Про прокуратуру".

У поданому у травні 2021 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону - заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Тхір В. просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Також просить відмовити у задоволенні клопотання про відповідача про зупинення дії постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року.

Вказує, що інтереси держави є оціночним поняттям, а Квартирно-експлуатаційний відділу м. Мукачево є складовою частиною Збройних Сил України, отже у заступника прокурора були всі повноваження подавати позов для захисту майнових прав держави від імені якої виступають Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево.

Повноваження заступника прокурора регламентовані як нормами Закону України "Про прокуратуру", де вказано, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам так і процесуальним законом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

12 березня 2021 року цивільна справа № 758/6523/20 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.

За правилами частини першої статті 24 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час звернення з позовом) - право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

У відповідності до пункту 6.1. наказу Генерального прокурора України від 21 вересня 2018 року № 186 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень" - позови (заяви) надсилаються до суду за підписом Генерального прокурора, його перших заступників та заступників, керівників регіональних (обласних), місцевих (окружних) прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Апеляційний суд вказував, що наказом Військового прокурора Ужгородського гарнізону від 10 липня 2018 року за № 9к встановлено розподіл обов`язків між прокурорськими працівниками військової прокуратури, а саме пунктом 2 на заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону Крижановського О. М. покладено зокрема: складання, заявлення, подання позовних заяв (заяв, подань) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства.

Як зазначено в частині третій статті 11 Закону України "Про прокуратуру" у разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника регіональної прокуратури.

Частина перша статті 24 Закону України "Про прокуратуру" вказує, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Апеляційний суд вказував, що аналіз даних норм свідчить лише про те, що при здійсненні повноважень керівника регіональної прокуратури за його відсутності такі повноваження має право виконувати перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності заступник керівника регіональної прокуратури. Водночас, правом подання позовної заяви, наділяються безпосередньо як керівники регіональної та місцевої прокуратур, так і їх перші заступники та заступники. Закон у цьому випадку не ставить подання позовної заяви заступником прокуратури в залежність від того наявний керівник прокуратури чи його перший заступник на роботі. Отже, заступник регіональної та місцевої прокуратур має самостійне право на подання позову до суду.

Також у спірних правовідносинах керівник регіональної прокуратури розподілив обов`язки між прокурорськими працівниками військової прокуратури у тому числі й стосовно повноважень на звернення до суду з позовною заявою. За цих обставин не має правового значення факт наявності чи відсутності керівника регіональної військової прокуратури на робочому місці, оскільки заступнику військового прокурора було делеговано повноваження на звернення до суду з позовом.

Виходячи із зазначеного, апеляційний суд вважав, що військовий прокурор Ужгородського гарнізону в особі заступника військового прокурора Крижановського О. М. на підставі частини третьої статті 56 ЦПК України звернувся до суду з позовною заявою щодо представництва інтересів держави в суді як представник органу, якому законом надано право звертатися до суду.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що він узгоджується із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 04 лютого 2021 року у справі № 912/2509/19 де вказано, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Оскільки позовну заяву підписано першим заступником керівника Знам`янської місцевої прокуратури, вимога ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону була дотримана.

Вищенаведеним також спростовуються доводи касаційної скарги про те, що заступник прокурора області був уповноважений підписувати позовну заяву прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання прокурора області та його першого заступника

Посилання представника заявника на те, що апеляційним судом не було враховано правової позиції Верховного Суду викладені у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17 та від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17 (щодо застосування статті 11 Закону України "Про прокуратуру"), колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені справи стосуються правовідносин, в яких заступник керівника регіональної прокуратури, підписуючи позов, діяв від імені органу прокуратури як юридичної особи, а не реалізовував конституційну функцію представництва інтересів держави.

Інші наведені у касаційні скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Орбан Н. Л. про розгляд справи за участі сторін

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції" (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78), § 25).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі "Axen v. Germany", § 28).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) .

З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи щодо поданої касаційної скарги, остання розглядається без повідомлення та виклику учасників справи.

Отже, оскільки ЦПК України (1618-15) передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Орбан Н. Л. про зупинення дії постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки суд касаційної інстанції залишив оскаржуване судове рішення без змін, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Орбан Наталії Леонідівни про розгляд справи за участю сторін у справі відмовити.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Орбан Наталії Леонідівни про зупинення дії постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді:І. В. ЛитвиненкоВ. С. ВисоцькаА. І. Грушицький