275/892/17 Про усунення перешкод у користуванні надвірними будівлями - 25.01.2021 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2018 року у складі судді Данилюк О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні надвірними будівлями.

Позовна заява мотивована тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . До вказаного будинку відповідно до витягу з реєстру речових прав власності на нерухоме майно належать надвірні будівлі: хліви під літ. "Б" та "В".

По сусідству з її будинком проживає відповідач - ОСОБА_2, яка в 2014 році самовільно зайняла її господарську будівлю (хлів). Відповідач разом зі своїм зятем повісила замок на двері хліва, тому вона не може ним користуватися.

Зазначала, що на її неодноразові звернення звільнити хлів відповідач не реагує і продовжує ним самоправно користуватися. З цього питання позивач зверталась до органів поліції, однак будь-яких заходів для врегулювання спору вжито не було.

Вважала, що ОСОБА_2 створює їй перешкоди у розпорядженні її майном, оскільки вона самовільно зайняла хлів, що не дозволяє їй використовувати його за призначенням.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні хлівом (літ. "В"), який знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, шляхом його звільнення від речей відповідачки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належним їй хлівом (літера "В"), який знаходиться біля будинку, розташованого по АДРЕСА_1, шляхом його звільнення від речей.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, в тому числі й спірним хлівом. При цьому ОСОБА_2 користується належним позивачці майном та на її вимогу спірний хлів не звільняє, відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача усунути їй перешкоди у користуванні шляхом звільнення спірного хліву від речей відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, в тому числі й спірним хлівом. При цьому ОСОБА_2 користується належним позивачці майном та на її вимогу спірний хлів не звільняє, відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача усунути їй перешкоди у користуванні шляхом звільнення спірного хліву від речей відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 275/892/17 з Брусилівського районного суду Житомирської області.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постановою про відмову в порушенні кримінального провадження від 08 вересня 2010 року підтверджено, що вона у 2014 році не захоплювала спірний хлів, як зазначала ОСОБА_3 в позовній заяві. Спірним хлівом їхня сім`я вільно володіла ще до 2010 року, його було отримано від відділення "Укртелекому", де раніше вона працювала приблизно в 1980-1985 роках.

Вказувала, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки спірний хлів було фактично відбудовано заново за отриманим рішенням Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської областіїї дочкою - ОСОБА_4, на що нею були отримані всі необхідні дозвільні документ, проте суд на це уваги не звернув.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, виданого Брусилівською державною нотаріальною конторою Житомирської області 16 жовтня 2003 року після смерті ОСОБА_5, належить житловий будинок АДРЕСА_1 ). До будинку належать надвірні будівлі: хліви під літ. "Б", "В". При цьому вказане домоволодіння належало померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації майна комунальної власності Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області 26 лютого 1993 року (а.с. 3-4, т. 1).

Згідно з копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно хліви під літ. "Б", "В" побудовані з шлакоблоку (а.с. 5, т. 1).

Також судом встановлено, що спірним хлівом під літ. "В" на даний час користується відповідач ОСОБА_2 . Вказана обставина не заперечувалась сторонами та додатково підтверджується висновком за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, складеним 16 листопада 2017 року старшим дільничним офіцером поліції Брусилівського відділу поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (а.с. 212, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод (995_004) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачене право на звернення до суду за захистом свого права і встановлені способи захисту, серед яких є визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, в тому числі й спірним хлівом. При цьому ОСОБА_2 користується належним позивачці майном та на її вимогу спірний хлів не звільняє, відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача усунути їй перешкоди у користуванні шляхом звільнення спірного хліву від речей відповідача.

Посилання позивача щодо належності їй спірного хліву безпідставні, оскільки жодних правовстановлюючих документів на спірний хлів нею не надано.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.