Постанова

Іменем України

25 січня 2021 року

м. Київ

справа № 308/13063/19

провадження № 61-7912св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2020 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції зазначив про невідповідність її змісту та форми вимогам статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), позивачем не зазначено докази, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2020 року ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2020 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, суддя не має права вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, оскільки кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог. При цьому сама оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2020 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областізвернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2020 року скасувати, ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2020 рокузалишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом проігноровано та не надано правової оцінки тій обставині, що поданий позов не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України. Позивач не усунув недоліки в повному обсязі, не надавши докази, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

У липні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлено, що ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк, для усунення її недоліків.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки не містить: повного найменування Ужгородського міськрайонного суду як сторони у справі; відомі офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти відповідачів; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; виклад обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги - володіння яким саме майном у межах суми 643 304,30 грн він був позбавлений; зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме те, що: 14 липня 2016 року він звертався до Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - Ужгородське ВП ГУНП в Закарпатській області) з метою оформлення заяви про незаконне втручання у володіння його власністю; кримінальне провадження № 32016070000000020, розпочате 25 травня 2016 року та закрите 16 червня 2017 року з реабілітуючих підстав стосувалося саме нього, внаслідок чого дії органів досудового розслідування додатковому визнанню незаконними у судовому порядку не потрібні; майно у кримінальному провадженні № 32016070000000020, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25 травня 2016 року, на яке ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2016 року накладено арешт (шість поліетиленових тюків (пакунків) жовтого кольору), яке було вилучено в ході огляду 14 липня 2016 року біля входу до складу поштового кур`єра "Інтайм" (вул. Лобачевського, 26, м. Ужгород), належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Позивач копію ухвали Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року отримав 10 січня 2019 року та на виконання вимог ухвали 14 грудня 2019 року подав до суду заяву про усунення недоліків, а 15 січня 2020 року ще одну заяву про усунення недоліків та нову позовну заяву, в яких зазначив: відомі офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти відповідачів; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги - володіння яким саме майном у межах суми 643 304,30 грн був позбавлений; докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, а саме те, що 14 липня 2016 року він звертався до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області з метою оформлення заяви про незаконне втручання у володіння його власністю та майно у кримінальному провадженні№ 32016070000000020, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 25 травня 2016 року, на яке ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2016 року накладено арешт (шість поліетиленових тюків (пакунків) жовтого кольору), яке було вилучено в ході огляду 14 липня 2016 року біля входу до складу поштового кур`єра "Інтайм" (м. Ужгород, вул. Лобачевського, 26), належить йому на праві приватної власності.

Таким чином позивач сформулював та зазначив, які на його думку існують підстави виникнення спору та порушення його прав, а також обставини, якими обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).

Право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року та "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2020 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19(провадження № 61-2192св20).

У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, зводяться до непогодження як з висновками апеляційного суду, так і зі змістом позовних вимог по суті, що не є предметом касаційного розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської областізалишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний